АНДРОНІМИ С. ЯСИНУВАТКА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ В НЕОФІЦІЙНІЙ СФЕРІ ІМЕНУВАННЯ

Савичева Наталія Яківна 
  Савичева Наталія Яківна,
  
учитель української мови і літератури
  Олександрійської загальноосвітньої
  школи-інтернату І-ІІІ ступенів
  Кіровоградської обласної ради

АНДРОНІМИ С. ЯСИНУВАТКА
ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В НЕОФІЦІЙНІЙ СФЕРІ ІМЕНУВАННЯ

Анотація. Стаття присвячена дослідженню андронімів (назв жінок за іменем, прізвищем та прізвиськом чоловіка) с. Ясинуватка Олександрійського району Кіровоградської області; проаналізовано їх лексичний потенціал, структурні, семантичні, акцентуаційні особливості, мотиви та способи творення.
Ключові слова: ономастика, антропонімія, андронім.

  Офіційна система іменування в Україні представлена трьома компонентами – прізвищем, ім’ям та ім’я по батькові. Вона досить ґрунтовно вивчена як в теоретичному (праці М. Худаша, П. Чучки, С. Пахомової та ін.), так і в практичному (словники імен та прізвищ, дисертаційні праці) планах. Однак дослідження офіційного найменування не можна вважати вичерпним без заглиблення в його основу, якою є неофіційна, народнорозмовна, система, адже «вихідним пунктом для дослідника антропонімії завжди мусить бути народнорозмовна система, оскільки саме вона є першоосновою всього» [13, с. 14].

  Вивчення сучасної української неофіційної системи іменування в українській регіональній ономастиці поки що недостатнє. Найповніше зібрана й проаналізована неофіційна антропонімія Закарпаття. За останні роки з’явилися цілісні та вузьколокальні дослідження неофіційних іменувань таких територій: Бойківщини (Г. Бучко, Д. Бучко), Галичини (Р. Осташ), Гуцульщини (М. Лесюк), Донеччини (О. Антонюк), Західного Полісся (Г. Аркушин, Н. Шульська), Луганщини (Н. Фєдотова), Нижньої Наддніпрянщини (В. Чабаненко), Наддністрянщини (М. Наливайко, Г. Сеник), Покуття (Г. Ліщинська) та ін.

  Однією з територій, онімна лексика якої ще не повністю вивчена, є Кіровоградська область. Її говірки досить неоднорідні. Це пов’язано з історією заселення. 

  Щодо дослідників антропонімії Кіровоградщини, то найбільш ґрунтовною працею є «Антропонімія північного степу України» Т. Марталоги, котра охоплює 15700 прізвищ 150 населених пунктів Кіровоградщини. Частина омонімів Кіровоградської області була об’єктом дослідження Ю. Бабій у праці «Прізвища сучасної середньої Наддніпрянщини». На території сучасної Кіровоградщини андроніми частково вивчала О. Крижанівська. Це був метод суцільного анкетування в селах Кіровоградської області: Миколо-Бабанка Бобринецького району, Наливайка Голованівського району, Тишківка Добровеличківського району, Бірки Олександрівського району, Соколівка й Черняхівка Кіровоградського району [7].

Натомість неофіційна антропонімія Олександрійщини ще не була об’єктом спеціального вивчення, що вплинуло на вибір теми.

Актуальність дослідження. Досить ґрунтовно в україністиці досліджено прізвиська [див. 1; 2; 3; 4; 6; 8, 9, 10, 11 та ін.]. Андроніми належать до тих груп власних особових назв, які, хоч здавна й цікавлять дослідників, але й сьогодні належать до найменш вивчених слів-онімів. Українська наука про власні імена не може похвалитися системним описом назв жінок за чоловіком: немає ні словників андронімів, які б містили ці назви заміжніх жінок з усіх регіонів України; ні теоретичних праць, у яких би було описало місцеві найменування. Це зумовлює актуальність розвідки.

Мета дослідження – розглянути лексичний потенціал, структурні, семантичні, акцентуаційні особливості, мотиви та способи творення андронімів, зафіксованих у с. Ясинуватка Олександрійського району Кіровоградської області.

Досягнення поставленої мети вимагає виконання таких завдань.

  1. Зібрати в зазначеній місцевості андроніми, які активно функціонують у народнорозмовній сфері найменування.
  2. Розглянути наявну в сучасній ономастиці класифікацію андронімів за різними критеріями та обґрунтувати засади класифікації й презентації зібраного матеріалу.
  3. Класифікувати зібраний андронімічний матеріал за мотиваційно-тематичними групами. З’ясувати специфіку функціонування андронімів різних груп.
  4. Виявити словотвірні особливості народнопобутових варіантів назв жінок за іменем, прізвищем та прізвиськом чоловіка, поширених на досліджуваній території.

Об’єктом дослідження cтали неофіційні андроніми с. Ясинуватка Олександрійського району Кіровоградської області.

Предмет дослідження – функціональні, мотиваційні та словотвірні особливості сучасних андронімів вищезазначеної місцевості.

Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи (спостереження, опис, аналіз, синтез, порівняння тощо), які дали змогу з’ясувати й узагальнити мовознавчі погляди на неофіційну антропонімію. Для виявлення, комплексної характеристики та класифікації андронімів застосовано лінгвістичні методи, зокрема ономастичні. Метод «польового дослідження» (усне опитування, спеціальне інтерв’ю) сприяв ефективному збиранню матеріалу. Основний описовий метод забезпечив всебічне розкриття функціональних, семантико-конотативних та словотвірних особливостей андронімів.

Наукова новизна. На території Олександрійщини Кіровоградської області андроніми до сьогодні спеціально не збирали й не вивчали. Ця науково-дослідницька робота є першим цілісним матеріалом, що аналізує одну з підгруп українських антропонімних назв – андроніми (назви жінок за іменем, прізвищем та прізвиськом чоловіка); запропоновано відносно нову ієрархічну типологію андронімів за мотиваційними ознаками; установлено найпродуктивніші словотвірні моделі і способи творення неофіційних антропонімів; з’ясовано мотиви появи індивідуальних іменувань жінки за чоловіком та встановлено особливості їхнього функціонування.

Теоретична і практична цінність дослідження. У дослідженні представлено мотиваційно-словотвірну структуру андронімів як неофіційних сімейно-родових іменувань. Результати роботи сприяють розширенню антропонімічної теорії щодо неофіційних найменувань людей, доповнюють загальноукраїнські студії над прізвиськами.
  У науковий обіг уведено значний за обсягом новий фактичний матеріал. Отримані результати можуть бути використані у працях із сучасної української антропоніміки, лексикології, словотвору, етнолінгвістики, діалектології, а також при укладанні відповідних словників та атласів. Репрезентований автохтонний матеріал може бути цінним джерелом для етнографів, культурологів, істориків.
  Типовою рисою антропонімікону українців для неофіційного іменування жінок є назви за прізвищем, прізвиськом або ім’ям чоловіка – андроніми. П.П. Чучка стверджує, що такий спосіб називання жінок бере свій початок із часів, «коли жінка не мала права виступати юридичною особою, коли поза сім’єю вона могла виступати лише через свого чоловіка, батька або опікуна» [13, с. 209]. Головою сім’ї вважався чоловік, тому назва дружини утворювалася від його іменування і вказувала на пряме відношення до нього. У деяких етнічних регіонах, зокрема на Бойківщині та Закарпатті, андроніми вживались дуже активно, і навіть замінювали особові імена заміжніх жінок і використовувалися у звертаннях до них [5, с. 7; 13, с. 210].

  Виявлено, що андроніми с. Ясинуватка утворювалися від характерних для всієї української системи груп онімної та апелятивної лексики. Встановлено, що за семантикою твірних основ андроніми поділяються в основному на дві групи: відапелятивні та відонімні.
  Враховуючи факт, що послужив причиною виникнення андроніма, у дослідженні виділяємо 10 мотиваційних груп жіночих іменувань за чоловіком [Додаток А].

1. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за зовнішніми ознаками. У цій групі виділяємо іменування жінки, які характеризують її чоловіка за статурою або зростом, у тому числі на основі різних асоціацій: Амба́лиха, Беззу́бова, Бла́ндиха, Йончу́чиха, Карака́тиха, Кі́са, Ку́рочкіна, Лідка Шва́бри, Машу́ня Патла́того, Павлі́на, Помідо́рка, Рижу́ля, Телепу́зиха, Ца́пля, Ча́пля, Япо́ниха.

2. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за фізичними вадами: Вилупа́йлиха, Вольо́дькіна, Гуса́чка, Ї́вга Тормозну́того, Культя́, Охни́ха, Перду́нша, Плюгави́ха, То́ська Гугня́вого, То́ська Шмарка́того, Тюхті́й.

3. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за внутрішніми особливостями та особливостями поведінки: Адо́льфівна, Бабкозбо́рова, Бабої́дихова, Балаку́нша, Банди́това, Би́длова, Ві́тка Дєлово́го, Гімню́чка, Газма́нша, Губошльо́пиха, Єдро́ниха, Замокри́шиха, Кла́ва Ловкача́, Лю́ська Ню́ні, Макітри́ха, Німе́нька Да́ша, Охи́лиха, Шалайди́ха, Ютю́биха, Яре́миха, Яя́чиха.

4. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за особливостями мовлення: Бабьо́нкова, Вольо́дькіна,  Горлоде́рша, Громофо́ниха.

5. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за місцем проживання: Адєси́тка.

6. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за етнічним походженням: Жиди́ха, Западе́нка, Москали́ха, Роксола́на, Фра́у.

7. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за професією, посадою чи родом заняття: Агроно́мша, Буби́рша, Бубси́ха, Ди́ня, Жовтошкі́ра, Запра́вщикова, Кефа́лиха, Куропа́точка, Мисли́вчиха, Моря́чка, Надя Ри́ночки, Ната́ха Перна́того, Стєклорє́зкіна, Фаза́нша

8. Андроніми, мотивовані прізвиськами  чоловіка за соціальним станом: Бога́чка, Ба́рінька, Ма́слова, Па́нкова На́стя, Розкі́шна.

9. Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за певною ситуацією: Авга́ниха, Бразани́ха, Галу́шкіна, Мо́тька Запрода́нця, На́стя Бабусиного синка́.

10. Андроніми, мотивовані назвами діячів мистецтва: Ве Губи́ха, Ен Зуби́ха (криптонім та іменування жінки від прізвища чоловіка).

  Отже, найпродуктивнішою лексичною базою у творенні андронімів виступили мотиваційні тематичні групи „Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за внутрішніми особливостями та особливостями поведінки” та  „Андроніми, мотивовані прізвиськами чоловіка за зовнішніми ознакам” [Додаток Б].

  В усному мовленні жителів с. Ясинуватка Олександрійського району Кіровоградської області виявлено андроніми, утворені за допомогою таких формантів: -их(а), -к(а), -ов(а), -ин(а) -ул'(а), -ан'(а), -ун'(а), -'а, -івк(а), -ичк(а), -учк(а), -янк(а), овк(а), -івс'к(а), -ш(а), -ин(а), а також нові оригінальні моделі. Серед іменувань жінки за чоловіком значне місце посідають деривати на -их(а).

Модель із формантом -их(а). Як зазначає П. Чучка, ізоглоса словотвірного типу андронімів на -их(а) охоплює територію східнословʼянських мов. Джерело продуктивності, на думку вченого, треба шукати у впливі інших формантів, уживаних для означення заміжніх жінок [12, с. 154].

  На Олександрійщині утворення з формантом -их(а) можуть уживатися і як постійні, стабільні назви, і як разові. Вони здебільшого називають жінок середнього і навіть молодшого віку. Андроніми на -их(а) сприймаються як стилістично нейтральні і жодного приниження чи образи не виражають. Твірну базу андронімів на -их(а) становлять імена, прізвища, прізвиська, апелятивні означення особи. Проте найчастіше андроніми утворюються від імен чоловіків. Якщо твірна основа закінчується на к, то у процесі деривації відбуваються морфологічні зміни: чергування к/ч.

Андроніми з формантом -их(а) утворені:

а) від імені чоловіка: Богда́ниха, Гна́тиха, Дем’я́ниха, Йо́сипиха, Євге́ниха, Кири́лиха, Кіндра́тиха, Нау́миха, Поліка́рпиха, Федо́риха;
б) від прізвища чоловіка: Анто́нинчиха, Арте́менчиха, Бабаче́нчиха, Білчи́ха, Бо́йчиха, Баланенчи́ха, Губи́ха, Зуби́ха, Короли́ха, Куйди́ха, Кодачи́ха, Куйди́ха, Тузи́ха, Тупали́ха;
в) від прізвиська чоловіка: Амбали́ха, Бабоїди́ха, Бла́ндиха, Бразани́ха, Бубси́ха, Вилупа́йлиха, Горобчи́ха, Губошльо́пиха, Замокри́шиха, Карака́тиха, Кефа́лиха, Ку́льтиха, Макітри́ха, Охни́ха, Охи́лиха, Плюга́виха, Телепу́зиха, Шалайди́ха, Япо́ниха;
г) від апелятивної особової назви: Агроно́миха, Ковали́ха, Куха́риха, Стєклорє́зиха, Шевчи́ха.

Модель із формантом -ов(а)/-ев(а). У наших матеріалах зафіксовано андроніми на -ов(а), -ев(а), які інколи вживаються переважно з іменем дружини й мають присвійно-прикметиковий формат. Андроніми з формантом -ов(а)/-ев(а)) утворені:  

а) від імені чоловіка: Ада́мова Вєра, Богда́нова Нелька, Василе́ва Віра, Дем’я́нова Оля, Євге́нова Лєнка, Женько́ва Лєнка, Іва́нкова, Йоси́пова, Кири́лова Галька, Кондра́това, Нау́мова;
б) від прізвища чоловіка: Аму́рова, Ковале́нкова, Са́вичева;
в) від прізвиська чоловіка: Бабкозбо́рова Дуся, Бабу́сьова Настя, Бабьо́нкова Катька, Банди́това Леська, Би́длова Юлечка, Ма́слова Валька.

Модель із формантом -ин(а)/-ін(а) з чітко виявленою присвійністю. Такі андроніми частіше творяться від імені чоловіка, рідше – від прізвиська: Ва́нєчкіна, Васи́лина Катя, Васю́ткина Сніжана, Вольо′дькина Лєнка, Йо́ськина, Кирю́шкина, Скри́почкіна, Фе́дочкіна, Юра́сьчина.
  Виявлено, що інколи при творенні повне чоловіче ім‘я витіснено на периферію андронімної твірної бази: То́хина (від Тоха (повне Антон), Льошина (від Льоша (повне Олексій).

Модель із формантом -к(а). У ХVІІ–ХVІІІ ст. андроніми з формантом -к(а) фіксувалися на всіх землях України. Проте валентність суфікса -к(а) була значно нижчою, ніж суфікса -их(а).

  У селі Ясинуватка серед іменувань жінки за чоловіком модель із формантом -к(а) активна. Розширюють її функції словотвірні моделі на -учк-(а), -ичк-(а), -іньк(а), -ачк-(а), -очк-(а). Виявлено, що за допомогою цього андронімного форманта утворюються андроніми більше від прізвищ та прізвиськ, рідше – від імен. Від апелятивних характеристик особи – одна назва.

Андроніми із формантом -к(а), утворені:

а) від імені чоловіка: Афана́ська, Кла́вдійка, Миха́ська, Тана́ська;
б) від прізвища чоловіка: Ба́бичка, Баранчу́чка, Буря́чка, Гапчу́чка, Гладищучка, Кода́чка, Кравчу́чка;
в) від прізвиська чоловіка: Ба́рінька, Гуса́чка, Кі́сочка;
г) від апелятивної особової назви: Моря́чка.

У досліджуваному регіоні утворення із формантом -к(а) вживають для називання жінок середнього та старшого віку.

Модель із формантом -ул'(а) належить до непродуктивних андронімних моделей. У досліджуваних говірках виявлено лише один андронім із суфіксом -ул'(а), який додається до прізвиська на кінцевий приголосний: на -ий: Рижуля < Рижий.

Модель із формантом -'а виявилася непродуктивною на Олександрійщині. Нами зафіксовано андроніми від імен: Му́ся < Мусій, Pома́ня < Роман; від прізвищ: Броня.

Модель із формантом -ан'(а). Андроніми із цим формантом є дуже давніми. Нами зафіксовано 2 одиниці, утворені від імені чоловіка: Злата́ня < Злат, Мася́ня < Мусій. Зауважимо, що ця модель є нехарактерною для андронімів с. Ясинуватка.

Модель із формантом -ичк(а)/-'ачк(а). З такою моделлю виявлено теж 3 андроніми від імені чоловіка: Нау́мичка < Наум, Федоричка < Федір, Федянячка< Федір.

  Поодинокими прикладами представлені андронімні моделі із суфіксами -івськ(а): Варениківська < Вареник; -ашк(а): Анана́шка < Ананій; -івн(а):  Галу́шківна < Галушка.

Модель із суфіксом -ш(а). Твірними основами для андронімів стали прізвище: Гапонша < Гапон, Бугайо́вша < Бугайов; прізвиська: Буби́рша < Бубир, Балаку́нша < Балакун, Горлоде́рша < Горлодер, Газма́нша < Газман, Фаза́нша < Фазан; імена:  Йо́сипша < Йосип, Нау́мша <  Наум, Таде́йша <  Тадей, Юлянша < Юліан.

Модель прямого перенесення прізвиська чоловіка: Диня, Котик, Цапля.

Модель андронімів, що функціонують у формі родового відмінка: Вітка Дєлово́го, Ївга Тормозну́того, Клава Ловка́ча, Мо́тька Запрода́нця, На́дя Ри́ночки, Ната́ха Перна́того, То́мка Гугня́вого, То́ська Шмарка́того. У них безпосередня вказівка на прізвисько чоловіка з подвійною мотивацією та з відчутною додатковою характеристикою.
  Нами виявлено оригінальну модель андроніма, що являє собою сполучуваність криптоніма за повним прізвищем від чоловіка із суфіксом -их (а): Ве́ Губи́ха, Е́н Зуби́ха.

Модель видової пари андроніму на сполучуваності частини від чоловічого імені та частини від імені дружини із додаванням складу ря до кожної із них: Маря-Паря (Марія, ім’я чоловіка Парфирій).

  Варто особливо підкреслити, що в межах однієї говірки для однієї особи виявлено кілька андронімів від імені чоловіка Андрій: Андрі́йова, Дро́ниха, Андрю’шкина, Андрі́йкова; Богдан: Богда́ниха, Богда́нова, Бо́дьова; Василь: Васи́лина, Васили́ха, Василе́ва, Вася́ткина, Васьва́сиха; Демя́н: Демя́ниха, Дем’я́нова, Де́мчиха, Де́ниха [Додаток В, Додаток В.1].

  Розглянувши дані андроніми, також можемо виділити акцентуаційні варіанти, що побутують на дослідженій території. Андроніми на -их(а) мають суфіксальний наголос: Балани́ха, Бубси́ха, Васили́ха, Губи́ха, Горобчи́ха, Зуби́ха, Кондраши́ха, Короли́ха, Кришни́ха, Мовчани́ха, Охни́ха, Охили́ха, Тузи́ха, Тупали́ха, Федорчи́ха, Шалайди́ха, Шпачи́ха; або наголос на твірній основі: Авга́ниха, Авра́менчиха, Ада́миха, Амба́лиха, Арте́менчиха, Бабої́диха, Бо́йчиха, Бабе́нчиха, Бабаче́нчиха, Балане́нчиха,  Богда́ниха, Браза́ниха, Бла́ндиха, Ва́сиха, Вилупа́йлиха, Губошльо́пиха, Де́йшиха, Дем’я́ниха, Де́мчиха Де́ниха, Євге́ниха, Єдро́ниха, Замокри́шиха, Йосьо́хина, Карака́тиха, Кири́лиха, Кири́льчиха, Кіндра́тиха, Кефа́лиха, Макі́триха, Нау́миха, Поліка́рпчиха, Плюга́виха, Стєклорє́зиха, Телепу́зиха, Федо́риха, Ю́рченчиха.

  У всіх прізвиськах на -к(а) в називному відмінку наголос збігається з наголосом відповідного твірного чоловічого прізвиська: Афана́ська, Ба́бичка, Баранчу́чка, Ба́рінька, Буря́чка, Гапчу́чка, Гладищучка, Гімню́чка, Гуса́чка, Кі́сочка, Кла́вдійка, Кода́чка, Кравчу́чка, Миха́ська, Тана́ська.

  Андронімам із суфіксами -ан'(а), -ул'(а), притаманний суфіксальний наголос: Злата́ня, Мася́ня, Рижу́ля

  В андронімах на -ов(а) / -ев(а) виділяємо наголос на твірній основі: Адамова Вє́ра, Богда́нова Не́лька, Дем’я́нова Оля, Євге́нова Лєнка, Же́нькова Лєнка, Іва́нкова, Йо́сипова, Кири́лова Галька, Кондра́това, Нау́мова; Аму́рова, Ковале́нкова, Ли́пкова, Мака́рова, Са́вичева, Само́йлова, Трофи́мова; Бабу́сьова Настя, Бабьо́нкова Катька, Банди́това Леська, Би́длова Юлечка, Бабкозбо́чрова Дуся, Ма́слова Валька; суфіксальний наголос: Василе́ва Віра.

  У непродуктивних андронімних моделях на -ашк(а): Анана́шка; -івськ(а): Борови́ківська; -ичк(а)/-'ачк(а): Нау́мичка, Федо́ричка, Федя́нячка наголос падає на твірну основу; -івн(а): Галу́шківна – наголос суфіксальний.

  Проведений комплексний аналіз андронімів с. Ясинуватка Олександрійського району Кіровоградської області в неофіційній сфері іменування дозволяє зробити такі висновки.

  Активність вживання андронімів серед людей середнього віку свідчить про поширеність неофіційних іменувань жінок. Усього в опрацьованому матеріалі представлено близько 200 андронімів. Проаналізовані андронімні моделі показують, що вказані форманти приєднуються до різних за походженням твірних основ: чоловічих імен, прізвищ, прізвиськ.

  Дослідження показало, що андроніми творяться за допомогою таких формантів: -их(а), -к(а), -ов(а), -ин(а) -ул'(а), -ан'(а), -ун'(а), -'а, -івк(а), -ичк(а), -учк(а), -янк(а), овк(а), -івс'к(а), -ш(а), -ин(а). Найпродуктивнішим є формант -их(а). Продуктивними виявилися андроніми з формантами -к(а), -ов(а), -ш(а), -ин(а) для називання заміжніх жінок. Менш поширеними є андронімні прізвиська з формантами -'а,- ашк(а), -ан’(а),  -ичк(а), -івк(а), – івськ(а), -ул'(а).

  Наголоси можуть як зберігатися на твірних основах, так і переходити на суфікси.
  Перспективу дослідження неофіційної антропонімії вбачаємо в зібранні й системному аналізі патронімів, метронімів, гінеконімів, пропатронімів і прометронімів, що дасть змогу детально охарактеризувати онімну систему регіону, та в подальшому використанні результатів аналізу для створення цілісної картини загальноукраїнського неофіційного антропонімікону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Антонюк О. В. Сучасні прізвиська Донеччини (семантика і структура) [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Антонюк. – Донецьк, 2011. – 20 с.
  2. Аркушин Г. Л. Прізвиська-композити в говірках Західного Полісся / Г. Л. Аркушин // Słowiańskie composita antroponimiczne. – Rozprawy Slawistyczne. 16. – Lublin, 2000. – S. 39–44.
  3. Бренер Н. М.  Сприйняття  та  інтерпретація  прізвиськ Луганщини / М. Бренер // Традиційне і нове у вивченні власних імен: тези доповідей міжнародної ономастичної конференції. – Донецьк – Горлівка – Святогірськ, 2005. – Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2005. – С. 67–69.
  4. Брус М. П. Прізвиська жінок в галицько-буковинських говорах / М. П. Брус / Вісник Прикарпатського національного ун-ту ім. В. Стефаника. Філологія. – Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського ун-ту, 2011. – Вип. ХХІХ–ХХХІ. – С. 245–251.
  5. Бучко Г. Є. Народно-побутова антропонімія Бойківщини / Г.Є. Бучко, Д.Г. Бучко         // Linguistica         slavica: Ювілейний збірник на пошану І.М. Желєзняк, 2002. – К.: – С. 3–14.
  6. Кравченко Л. О. Сучасні прізвиська Полтавщини / Л. О. Кравченко // Studia Slovakistica. Випуск 9: Ономастика. Антропоніміка [Текст]: зб. наук. ст.; [упоряд. і відп. ред. С. Пахомова, Я. Джоґаник]. – Ужгород: Вид-во О. Гаркуші, 2009. – С. 150–158.
  7. Крижанівська О.І. «Про деякі особливості андронімів Кіровоградщини»  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/5007/Kryzhanivs'ka_DEYaKI_OSOBLYVOSTI.pdf?sequence=1&isAllowed=y
  8. Лесюк М. Прізвиська жителів гуцульських сіл / М. Лесюк // Przezwiska i przydomki w językach słowiańskich. Część I. / [pod red. St. Warchoła]. – Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Сurie-Skłodowskiej, 1998. – S. 227– 240.
  9. Михальчук О. І. Особливості формування сучасних українських прізвиськ / О. І. Михальчук // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. Слов’янська філологія. – Чернівці, 2007. – Вип. 356–359. – С. 325–328.
  10. Наливайко М. Я. Сучасні прізвиська Верхньої Наддністрянщини / М. Я. Наливайко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного ун-ту. Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. І. – Ч. ІІ. – С. 54–57.
  11. Сеник Г. В. Прізвиська Наддністрянщини / Г. В. Сеник // Записки з ономастики: зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2005. – Вип. 8. – С. 22–30.
  12. Чучка П. П. Антропонімія Закарпаття: [монографія] / Павло Чучка. – К.: ТОВ «Папірус», 2008. – 671 с.
  13. Чучка П. П. Патроніми та їх  місце в  лексичній системі  мови / П. Чучка // Мовознавство. – № 6. – 1984. – С. 49–56.
  14. Шульська Н. М. Неофіційна антропонімія Західного Полісся [Текст]: дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.М. Шульська; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2011. – 363 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

1

Додаток Б

2Додаток В  

3Продовження додатка В
4Додаток В.1.

5Додаток Г

6