ДЕМОНОЛОГІЧНІ ОБРАЗИ У ТВОРАХ ЛІТЕРАТУРИ

Бартош Н. Г.,
вчитель української мови та літератури,
Бобринецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-ІІ ступенів

ДЕМОНОЛОГІЧНІ ОБРАЗИ У ТВОРАХ ЛІТЕРАТУРИ

У творах художньої літератури, зокрема української, трапляється значна кількість демонологічних і міфологічних істот. Такими істотами є Мальфи, Нічники, Упирі, Мавки, Нявки, Чугайстри, Мольфари, Русалки, Водяники, Лісовики й інші образи – герої карпатських легенд. Постає питання: чому письменників приваблювали зазначені істоти, що було в них такого особливого, що вони стали героями багатьох творів?

Метою методичних матеріалів є розкриття пізнавального та виховного значення творів про природу рідного краю, поглиблення та розширення знань про природу українського краю, звичаї, збагатити знаннями народознавства про давнину, вірування народу в природні дива, красу лісів, гір, річок, дізнатися про таємничий, повний чудес світ, цікавий, наповнений казковими образами, що постають в людській уяві, оскільки людина весь час перебуває в нерозривному зв’язку з природою.

Твори викликають емоційні почуття, інтерес, бажання читати їх, сприяють вихованню любові до рідного краю, піклування про його збереження та збагачення.

Тож розглянемо декотрі демонологічні образи та покажемо звернення до них у творах літератури.

Мольфари – образи, котрі спілкуються з природою, передвіщають майбутнє.

Лісовик (Чугайстер) – вищий від смерек, волохатий чоловік у білому одязі, ловить Нявок (Лісовиць), з’їдає їх, доброзичливий до людей, любить працювати з людьми під музику (Гуцульщина).

Нічники – істоти, котрі наводять страхи на людей, заводять їх в блуд і в скелі.

Упирі (Вампіри) – міфологічні істоти, котрі живляться людською кров’ю, ці образи часто трапляються в легендах та казках («Граф Дракула» Брема Стокера).

Водяник. Є народне повір’я про зв’язок Водяників з людьми: нанизують рибу на вудки та заганяють її в сіті рибалкам, розплутують снасті, що заплуталися в корчах. Іноді вони виходить до рибалок на берег, гріються з ними біля вогнища. З Водяником можна скласти угоду, як і з Домовиком чи Лісовиком. Тоді рибалку завжди супроводжує успіх, добре ловитися риба, яку Водяник заганяє в сіті.

Найчастіше у творах літератури зустрічаються Водяники та Русалки – істоти, котрі живуть під водою хоча в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки є образ і польової русалки, лісової русалки – Мавки. Мавка слухає прохання польової Русалки, щоб не нівечили її краси, волосся, яке асоціюється з колоссям золотої пшениці. Водяні дівчата – Русалки – мальовничі образи народної уяви, хоч і привабливі вони, проте небезпечні. У народі вірили: хто здибає Русалку, живим не залишиться – вона залоскоче. Для цього досить найменшого приводу. Про трагічний кінець такої зустрічі співається в одній із народних пісень: «Ой біжить, біжить, мала дівчинка, / А за нею та Русалочка: / – Ти послухай мене країна панночки!, / – Загадаю тобі три загадочки: / Як вгадаєш, до батька пущу, коли ж не вгадаєш, до себе візьму». «Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте без цвіту?» / Камінь росте без кореня, / Вода біжить без повода, / Папороть цвіте без цвіту». / Дівчинка загадки не вгадала, / Русалочка дівчину залоскотала».

Русалки ще звуться Німфами, Бісицями, Нявками, Наядами. Водяні красуні виходять при місяці на берег озер, рік, у вінках з Осоки, сідають і розчісують коси. Інколи вони ховаються в кущах і травах. На зорі ідуть до річки за водою, бояться полинь-трави. За українською демонологією Мавки уособлюють душі дітей, які народилися мертвими, або померли нехрещеними. Вони потерчата, страдчата, повітрулі, лісні, лоскотниці. У деяких районах Поділля побутувало повір’я, ніби Мавки – це викрадені нечистим діти. Ці Німфи залишають сліди босих дитячих ніг. Обереги від Мавок – часник, цибуля, родин. З міфологічними істотами Русалками ми зустрічаємося у творах Т. Шевченка (Вірш «Русалка», – «Породила мене мати»), де розповідається про те, як мати втопила свою дочку і та перетворилася на Русалку; О. Толстого (казка «Русалка» – Рибалка Семен зловив рибальською сіткою Русалку, «гарну, з ніжним дитячим обличчям», але вона втопила його в річці), Г. К. Андерсена (казка «Русалочка»ю – «ніжна, гарна, прозора, немов пелюстки троянди, а очі сині, як глибоке море, але замість ніг – риб’ячий хвіст, тиха і задумлива»). Від нещасливого кохання вона перетворилася в морське шумовиння і зникла в небесній високості з іншими краплинками, що піднялися вгору від сонячного променя. В драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки Мавка – це лісова міфологічна істота, ніжна, гарна, таємнича, з довгим волоссям, мінливими очима, тендітна, схожа на панну, як сказав про неї Лукаш. Захоплююче передає поетеса перетворення Мавки у вербу, яка спалахує вогнем, та душа її обізветься до людей «шелестом тихим вербової гілки», що вказує на єдність людей з природою, яка є живою душею, як і люди. Близькі до образів Русалок міфічні образи Серен. У творі Гомера «Одісея» – це давньогрецькі морські істоти, які уособлювали собою вдавану, але чарівну морську поверхню, під якою приховуються гострі стрімчаки, або мілини. Напівриби, напівжінки, які успадкували від батька Форкія дику стихійність, а від матері Музи – божественний голос. Кожна людина контактує щодня вдома з домовиком, у лісі –-з лісовиком, Чугайстром, Маною, на річці – з Водяником, у полях – з Русалкою, у гаях – з Мавками, у лісах – з Упирями, Вовкулаками, Песиголовцями та іншими міфічними істотами, про що свідчать матеріали народознавства та твори письменників. Відтак людина весь вас перебуває у зв’язку з природним світом, казковим, загадковим, до кінця нерозпізнаним.

Одним із письменників, котрий із великою силою зобразив вірування українського народу, зокрема гуцулів, демонологічний бік їхнього життя, є М. Коцюбинський.

М. Коцюбинський увійшов у світову літературу, як тонкий лірик, який умів передати непомітні порухи людської душі. Його хвилювала проблема порушення гармонії природи. З нотаток М. Коцюбинського до повісті «Тіні забутих предків» дізнаємося, які вигадливі образи викликала в нього карпатська природа: «Гори, які вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби»; вітри «чешуть кучері гірських смерек», а сонце мастить їх. В основі такого зображення природи – людина «Здорова, як гірське повітря, легка, як потік у своєму бігу». Гра звуків і барв збагачує психологічну палітру твору, робить його натхненним гімном красі світу Правдива казка Гуцульщини написана у 1911 року, надрукована у 1912 року Написанню твору передувала значна, напружена робота. Письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про Гуцульщину, наукові статті, монографії, особисто поїхавши до Криворівні, ознайомився з місцевою природою тощо. І тільки після цього почав писати. У повісті Гуцульщина вималювана перед нами такою, якою сприймали її та бачили самі гуцули, котрі глибоко вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, заселена добрими та злими духами.

Одним із головних образів повісті є Іванко, який з дитячих років живе серед природи, виховується на гуцульських повір’ях, легендах. Світ для нього, як казка, повна чудес. Він як і Лукаш Л. Українки захоплюється грою на сопілці, намагається грати ті мелодії, які звучали у природі. Марічка, героїня твору, знає безліч співанок, вона вміє складати їх. Дружба дітей – ніжна і поетична, повна краси і чистоти. Іванко – душевно багата людина, котра прагне краси, кохання. Іванко і Марічка – «діти природи», які прагнуть до світлого і людяного. Темою твору є розповідь про життя гуцулів, яке тісно переплітається з язичницькими віруваннями та потойбічним життям. Провідний мотив твору – возвеличення вічного почуття – Кохання. У повісті Іванкові двічі вдається побачити божество пастухів, але кожного разу ця зустріч сприймається по-різному. Автор стверджував, що людська пісня, і людська праця – все дихає первісною, дикою природою. Віднайти мелодію, яка була б співзвучна з казковою красою гірських пейзажів, Іванкові довго не вдавалося. Та після зустрічі з Богом лісів – Чугайстром – мелодія прийшла легко і просто. Автор стверджує, що ця пісня лунала, як спів душі хлопця, коли «його дихання в одно зливалося із диханням гір». Саме у цьому письменник бачив єдність людини і світу. Одухотворення природи – це вічна казка, яка пов’язана з уявленням про Бога і чорта, з усвідомленням одвічної боротьби добра і зла. Пастух Іванко перед смертю зустрічає Чугайстра, мабуть тому, що зв’язок з природою гармонійний, досконалий, був розірваний. Іванком володіла стихія невгамовних почуттів, що суперечила законам природи. Втративши кохану Марічку, він не знаходив щастя з іншою жінкою, показуючи поступові зміни психологічного стану хлопця, автор говорить про втрату відчуття реальності, про сприйняття природи як цілковитого марення. Іванко в останнє заграв ту чарівну пісню, а з долини його гукав вже знайомий голос – той, у якому був «і поклик кохання, і муки». Письменник говорить про любов, як руйнівну силу, він знаходить її джерела в таїні природи, життя, таїні людської душі, яка зберігає у своїх глибинах віковий досвід далеких предків. Письменник підкреслює, що ідеал кохання поставлений понад життя, пронизує всі існування людини, стає своєрідним засобом її удосконалення. Він не випадково назвав свій твір «Тіні забутих предків». Серед гуцулів, відрізаних горами від широкого світу, збереглися ті давні звичаї і вірування, давнє світосприймання і світовідчуття, коли природа і людина зливалися в одне нероздільне ціле, як і в «Лісовій пісні» Л. Українки стверджена вічність коханню, красі, духовності. У середині 60 років ХХ століття кінорежисер С. Параджанов екранізував цей твір, надихнув його цікавим змістом, відтворивши барвисте життя Гуцулів.

Кожна людина сприймає природній світ по-своєму, бачить у ньому щось незвичайне, казкове, цікаве, що заворожує душу, наповнюючи її фантастичними створіннями, які постають в її уяві, у різних кольорах, звуках, руках. Розглядаючи твір М. Коцюбинського, варто ознайомити учнів з творами сучасної літератури, у яких трапляються подібні образи.

Так, в аспекті компаративного аналізу подібності образів можемо звернути увагу учнів на вірш " Гірські потоки мої очі вмили"  В. Малиновського.

Інформаційна довідка.

Василь Костянтинович Малиновський родом із Івано-Франківщини. Народився у 1952 році. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Згодом у 1974 році вступив у Івано-Франківський Державний медичний інститут (тепер Національний медичний університет). У 1980 році закінчив його. За професією – лікар-офтальмолог, хірург, кандидат медичних наук. Не одне життя вдалося врятувати Василю Костянтиновичу.

Василь Малиновський пише чудові вірші, що викликають особливий інтерес серед читачів. Насамперед, це вірші про мальовничий карпатський край, про гори та ріки, водоспади та гірські потоки, Черемош, про скелі, про рідну Україну, дружбу, босоноге дитинство та інше.

Його перша поетична збірка віршів вийшла друком у 1994 році. Пропонуємо вірші В. Малиновського, у яких зображено карпатський край та які можна розглядати в контексті компаративного аналізу, порівнюючи образи з образами повісті М. Коцюбинського та інших авторів.

***

Холодно в Карпатах. Швидко потемніло,

Зранку дрібний дощик моросить,

Всі долини довкіль, тумани покрили…

Десь заграла скрипка… І замовкла вмить.

Швидко лань побігла між дерев до річки,

Соловейко тьохнув і злетів… Затих.

По стежині Йванко іде до Марічки…

Черемош шепоче про любов… До них.

Василь Малиновський

***

Гірські потоки мої очі вмили,

Гілля смерек розчісували скроні,

А вітер ніс у гори, як на крилах

І, трави ніжно гладили долоні.

Ночами Мальфи тут пасуть оленів,

Танцюють Мавки, засівають трави,

Чугайстер з вітром гнуть гілки зелені

І, Дика Баба… В лоскотах забави.

Тут Упирі скрізь надсилають чари

І, Нічники заводять в блуд і в скелі,

Предвіщують майбутнє всім Мольфари,

А Янголи, нам бережуть оселі.

Василь Малиновський

Мальфи, мавки, нічники, упирі, мольфари – герої карпатських легенд (прим. автора).

***

У Карпатах ранок… В небі білі хмари,

Голубі вершини видно в далині,

Там на полонині пасуться отари,

Потічок співає про гори пісні…

Туман вкрив долини, вкутує смереки…

Дзвінко з гір збігає потік в водоскид.

Йду думками в гори… А ходив далеко

Ще з дитинства з батьком – в край Горган й Бескид.

Василь Малиновський

Учням можна запропонувати таку роботу на основі віршів В. Малиновського.

Робота з учнями.

  1. Прочитати (роздруковані на партах) вірші.
  2. Визначити елементи схожості зі змістом оповідання «Іванко та Чугайстер» (уривок із повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»).
  3. Визначити художні засоби виразності та пізнавальне і виховне значення творів.

Робота в групах.

Завдання 1.

  1. Визначити схожість змісту поезії В. Малиновського з оповіданням «Іванко та Чугайстер». (Казковість змісту, фантастичні образи.)
  2. Дослідити казкові образи, котрі трапляються у творах.
  3. Продемонструвати презентацію на основі розкриття образу демонологічних персонажів (завдання попереднього уроку).

Дослідження та порівняння творів. Оповідання «Іванко та Чугайстер» починається такими словами: «Серед казкового світу, де шумлять смереки і рвучко летять до низу лісові потоки, живе хлопчик Іванко». Початок вірша також розповідає про гірські потоки, смереки, ріки, природу Карпат (Гірські потоки мої очі вмили…) Автор вірша збагатив свій твір епітетами, порівняннями, метафорами («потоки вмили очі, смереки розчісувала скроні, вітер ніс у гори, трави ніжно гладили долоні, вітер ніс у гори, як на крилах»). Далі в оповіданні перед нами постають міфологічні образи, коли Іванко пасе худобу біля лісу, граючи на сопілці, з якою він ніколи не розлучається. Хлопчику вдається підслухати пісню лісового Чугайстра. У вірші В. Малиновський відтворив теж казкові образи: Мальфи, що пасуть оленів, Мавок, які засівають трави, Чугайстра, який з вітром гне зелене гілля, Дику Бабу, яка грається з вітром, та коли настає ніч, з’являються Упирі та Нічники, що чарують та заводять в блуд і в скелі. Наводять страхи. Згадується про Мольфарів, які передвіщають майбутнє всім та Янголи, котрі оберігають оселі людей. В оповіданні теж відчувається вірування у надприродні сили, образи наділені рисами живих ознак. Тож бачимо такі художні засоби:  персоніфікація: «зажурені гори, що міняли свій настрій, сміялася галявина, хмурився ліс», епітети: «Мхи – м’які і шовкові, теплі і рідні, обіймали ноги, порівняння: «як пухова подушка», метафори: «дзвеніла хвої смерек, сонце налляло золотом глибоку долину, котився грім». Образ Іванка наділений глибокою образною уявою в природі. Він побачив Чугайстра, його зовнішній вигляд: «гостра борідка, ріжки, надуті щоки, круглі очі, що грав на флоярі. Коріння дерев здавалися хлопчику козами, які пас Чугайстер та злякавшись побаченого, він помічає, як Лісовик зник у скелі, а вами знову перетворилися в коріння дерев. Знову пісня, музика, радість, Іванко танцює, він знайшов у лісі те, що шукав». Так і уява автора вірша В. Малиновського вказує на те, що людина бачить у природі те, що хоче побачити, відчути незвичайне, міфічне, казкове, те, чого ще не можна розпізнати.

Ще одним віршем на порівняння може бути вірш Н. Бартош «Казковий світ природи», в якому переплітається реалістичне та фантастичне. Перед нами постає реальний світ природи, світ добра і краси – «витвір Божий у обнові», як зазначено у вірші. Далі описано багатство природного краю: «дерева, квіти, трави, спів пташок, лісів розкішні віти, зелених гір вершини». Опис подібний до опису природи в оповіданні «Іванко та Чугайстер». У вірші є такі засоби: епітети: «розкішні, привітний». Як і в оповіданні, описується ліс «таємний», що манить до себе приємним подихом дерев (метафора). Поезія наділена казковим змістом. Дерева розмовляють між собою, а Мавки лісові заплітають в коси квіти, ллється у лісі музика Лісовика-Чугайстра, про якого розповідається і в оповіданні.

У якості підсумку може бути усне малювання міфологічних образів, про які розповідається в творах та опис їх учнями в кольорах.

Матеріал може бути використаний у середніх класах на уроках текстового вивчення творів, а також на уроках додаткового читання, у контексті вивчення літератури на основі карпатських легенд, вивчення життя Гуцульщини.

У ході роботи також можна використати вірші Оксани Дрогомирецької, Валерія Яценка, Наталії Бартош, Ірини Небеленчук та інших.

ДОДАТОК

Оксана Дрогомирецька

***

Ранкові роси сплять у пишних травах.

Розмаїстий, квітучий зелен-гай…

Пливе до хмар плаїною отара…

Жене Черемош води, аж за край…

Стара смерека вітерець колише.

Шумить потоку чиста бистрина…

Не полишу, тебе я не залишу,

Моя смереко, не сумуй одна.

Невтішно дивишся услід отарі

Старий вівчар підморгує тобі.

Чому одна? Хотіла буть у парі,

Та не судилось щастя далебі…

Я, як і ти, самотній, одинокий.

І знаю ціну пережитих днів…

Спочатку дні, а потім роки, роки…

На перевалах долі не зустрів…

Співай мені, стара моя смереко,

Співай жалібної зажурено, співай!

Пливе Черемош, котиться далеко…

Ану, скрипалю, ти мені заграй!

Та так удай, щоб гори розступились,

Щоб молодість уся, як наяву,

Щоб соколом у небо яснокрилим,

Щоб зорі з неба падом у траву…

Співай, смереко, ти ж бо знаєш скрипку.

Про своє і про моє нагадай…

Тече Черемош, а куди – не видко.

Жене Черемош води аж за край…

Валерій Яценко

***

Ходім зі мною в гори до Карпат

Біля смерек вдихнем повітря чисте,

Послухаєм мольфарських там порад

Бурштинове приміряєш намисто.

Нап’ємось з джерела прозорої води,

Шовкові трави ніжно залоскочуть

І стежка, невідома, заведе туди,

Де мавки між собою ще шепочуть

Тут казка ожива в серцях

І час тамує подих, разом з нами

Ми чули це відлуння у піснях,

А жили, начебто й не знали.

Наталія Бартош

Казковий світ природи

Світ природи, світ життя,

Світ краси і світ любові –

Вічне джерело буття,

Витвір Божий у обнові.

 

Дерева, трави, квіти,

Привітний спів пташиний,

Лісів розкішні віти,

Зелених гір вершини.

 

І манить ліс таємний

До себе в гості навесні.

Віє подих той приємний

Спасибі Березі, Дубу й Сосні.

 

Про щось дерева розмовляють

І чути стукіт Дятла-майстра,

А Мавки квіти в коси заплітають

І ллється музика Чугайстра.

Ірина Небеленчук

***

В дитинних мріях мене в гори відведи,

Де луки едельвейсів і нарцисів,

Де на вершинах влітку ще лежать сніги,

На схилах дозріває вже чорниця.

 

Де Тиса-річка стрімкогомінка дзвенить,

Де вже чекають ліс і полонини,

Трембіти пісня понад горами летить,

Смереки голубі у тиші мріють.

 

І райдужна в річках хлюпочеться форель,

П’янять шовкові трави й запах м’яти.

А на папір лягає ніжно акверель –

З-під пензля майстра постають Карпати.

 

В дитинних мріях мене в гори відведи –

Живуть юнак і дівчина Говерла,

Де зустріч їхня пролягла через віки,

А те палке кохання ще не вмерло.

 

Чудовий край. Живуть легенди і казки,

Перекази про мавок душу гріють.

Я знаю, що покличуть знов мене сюди

Трембіти, полонини і Міжгір’я.

Використана література

  1. Зарудня І. О. (Небеленчук І. О.). Виявити риси міфотворчості в романі «Пан» К. Гамсуна означає збагнути його суть (Два уроки-діалоги за цим романом) / І. О. Зарудня // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 3. – С. 51-56.
  2. Зарудня І. О. (Небеленчук І. О.). Від слова до розуміння. Методичні рекомендації, матеріали до уроків (3 досвіду роботи): Збірник для вчителя / І. О. Зарудня. – Кіровоград, 2003. – 174 с.
  3. Зарудня І. О. (Небеленчук І. О.). Компаративний аналіз байки І. Крилова і Л. Глібова «Вовк і Ягня» / І. О. Зарудня // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: Науково-теоретичний збірник. – Тернопіль: Видавництво Астон. – 2006. – 600 с. – С. 72-78.
  4. Зарудня І. О. (Небеленчук І. О.). Компаративний аналіз новели П. Меріме «Матео Фальконе» і повісті М. Гоголя «Тарас Бульба» / І. О. Зарудня / VIII Гоголівські читання: Збірник наукових праць. – Полтава : ПДПУ, 2006. – С. 154-163.
  5. Куцевол О. М. Методика уроку компаративного аналізу / О. М. Куцевол // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 10. – С. 2-4.
  6. Макаренко Л. В. , Наливайко Д. С., Папуша І. В. Компаративний аналіз / Л. В. Макаренко, Д. С. Наливайко, І. В. Папуша // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 6. – С. 51-56.
  7. Небеленчук І. О. Елементи компаративного аналізу у шкільному вивченні як засіб формування навчально-дослідницьких умінь школярів [Електронний ресурс] / І. О. Небеленчук. – Режим доступу: http://oin.in.ua/elementy-komparatyvnoho-analizu-u-shkilnomu-vyvchenni-yak-zasib-formuvannya-navchalno-doslidnytskyh-umin-shkolyariv/#more-514 .