ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ. ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ З РІЗНИХ БОКІВ ЄВРОПИ

Dobrovolskaya

Добровольська О. В., 
учитель світової літератури Панчівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новомиргородської районної ради Кіровоградської області

Друга світова війна у європейській поезії. Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи

(К. І. Галчинський «Пісня про солдатів з Вестерплятте», А. Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд», Б. Ш. Окуджава «До побачення, хлопчики…», С. Гудзенко «Нас не надо жалеть…»)

7 клас

Мета: проаналізувати майстерність поетів у зображенні жорстокості й трагічності війни, визначити провідні мотиви творів; розвивати вміння виразного читання поезій, формувати власну громадянську позицію, розуміння значення культури в боротьбі за мир та демократичні цінності; сприяти вихованню в учнів любові до людей, своєї країни, поваги до історичного минулого.

Тип уроку: урок вивчення й аналізу художнього твору.

Наочні засоби навчання: мультимедійна презентація, відеозаписи «Zolnierze z Westerplatte», аудіо запис «Нас не нужно жалеть» (сл. С. Гудзенко, муз. В. Зубкова), репродукції картин Михайла Савицького, Бориса Щербакова, Ханса Ліске.

Епіграф: Війна, війна!

І знов криваві ріки!

І грім гармат, і шаблі дзвін.

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн.

Олександр Олесь

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

  1. Асоціативна розминка.

- Які образи виникають у вас, коли ви чуєте слово «війна»? Чи розкриває суть значення слова епіграф до уроку – фрагмент поезії українського поета О. Олеся?

– Що вам відомо про Другу світову війну?

– Яка роль українського народу у цій війні?

– Як ви розумієте вислів «проявити вдячність до тих, хто загинув заради життя на землі»?

– Чому письменники та поети звертаються до теми війни? (Демонстрація слайду із портретами С. Гудзенка, Б. Окуджави, К. І. Галчинського, А. Маргул-Шпербера).pr1

  1. Слово вчителя.

Так, дійсно, Велика Вітчизняна війна відкрила погляду митців розсипи матеріалу, який таїв, крім страшної трагедії, величезні моральні цінності. Масовий героїзм людей дав мистецтву стільки тем та образів, що утворилася ціла галерея народних характерів, яка постійно поповнюється новими і новими постатями, і здатна живити задуми майстрів.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

  1. Слово вчителя.

Сьогодні ми дослідимо на прикладі європейської поезії та живопису про війну спільні мотиви, теми, проблеми. Удома ви мали можливість ознайомитися з текстами поезій п’яти європейських поетів різних країн. Опираючись на тести, колективно визначимо провідні мотиви поезій і запишемо їх до таблиці. (На кожній парті бланки-заготовки таблиці та листок з текстами поезій. Учні записують провідні мотиви в таблицю цитати можуть зачитувати усно або записати ключові слова.)

  • Якою постає війна в кожному творі? Доведіть цитатами. (Війна – зло, що несе смерть і руйнацію.)
  • Розгляньте репродукцію картини Бориса Щербакова «Зло світу. Вік –ХХ-й».pr2
  • Чи вдалося художнику засобами кольору, композиції, характерів героїв зобразити всю трагедію війни?
  • Зміст картини притаманний лише ХХ століттю?
  • Чим пояснити актуальність мотиву «війна – зло….» в усі часи і в усіх народів?
  • Поясніть алегоричність назви поезії І. Вайсгласа «Круки» (Крук – символ лиха, причому, лиха чорного і смертельно-небезпечного, бо він належить до небагатьох птахів-трупожерів.)
  • Що символізує він в поезії «Круки»?
  • Як діє народ в час воєнного лихоліття. Які якості людей розкриваються з особливою силою? Зачитайте. (Війна – час мужності і героїзму людей.)
  • Хто герої поетичних творів? Як складаються їх долі? (Трагічна доля маленької людини у вирі великої війни.)
  • З якою метою були написані твори? Чи можна живим забути ті трагічні часи? (Пам’ять про уроки війни незнищенна. Я вважаю, що ніхто не повинен забувати про те, якою ціною далася нам перемога. Кожен зобов’язаний пам’ятати, що зараз він живе завдяки тим, хто загинув у той страшний час. У багатьох із них були діти, і вони залишилися сиротами, багато хто просто нічого не встиг зробити в житті – пішли на війну просто зі шкільної лави. А багато хто дотепер лежить десь у лісі непохованими… Забути про це – все одно, що вчинити злочин.)
  1. Робота за таблицею.

Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи

Країна

Польща

Румунія

СРСР

СРСР

Румунія

Константи Ільдефонс Галчинський «Пісня про солдатів з Вестерплятте»

Альфред Марґул-Шпербер

«Про назву концтабору Бухенвальд»

Булат Окуджава

«До свидания, мальчики»

Семен Гудзенко «Нас не нужно жалеть»

Іммануель Вайсґлас

«Круки»

Провідні мотиви поезії про війну

1.Війна – зло, що несе смерть  і руйнацію

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати

О лютий час… Як близько звідси Веймар гомонів!

А тут – навіки мовкли голоси

Ах, война, что ж ты сделала, подлая:

стали тихими наши дворы…

вместо свадеб – разлуки и дым,

Нет мужчины в семье – нет детей, нет хозяина в хате.

Разве горю такому помогут рыданья живых?

На цих шляхах зостанемось навіки,

Де мертві не довіряться живим

 

2. Війна – час мужності і героїзму людей

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Мене проймає невимовний гнів

Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,

не жалейте ни пуль, ни гранат

и себя не щадите

это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,

подымались в атаку и рвали над Бугом мосты

Поляжем всі, розімкнуться повіки,

І зграї круків, і клубами дим

3. Доля маленької людини у вирі великої війни

Тепер Ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте.

А чи оте біляве пасмо хмар

Було не димом спалених людей?

наши мальчики головы подняли –повзрослели

они до поры,

и ушли, за солдатом – солдат…

Мы не знали любви, не изве-дали счастья ремесел, нам  досталась на долю нелегкая участь солдат

Туман спадає, ось – наступна хвиля,

І скоро смерть ухопить нас, мов крук

4. Пам’ять про уроки війни

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою – то ми,

Солдати з Вестерплятте".

Коли я чую слово це тепер – Не можу юність згадувать свою.

Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей

Вы наплюйте на сплетников, девочки.

Мы сведём с ними счёты потом

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают

эту взятую с боем суровую правду солдат

Майбутнім не живем, його немає.

Та може наостанок осягнем,

За що наc небо гнівно поливає

Цим градом чорних круків, мов вогнем

Висновок: твори різних митців про війну об’єднані спільними мотивами

Війна, війна!

І знов криваві ріки!

І грім гармат, і шаблі дзвін.

Могили, сироти, каліки

І сум покинутих руїн.

                                   Олександр Олесь

  1. Робота з епіграфом.
  • Повернімось до епіграфу. Чи можна використати слова О. Олеся як висновок до змісту таблиці? Думку аргументуйте.
  • Чи актуальною є в сучасному мистецтві тема пам’яті про Другу світову війну. (Учні наводять приклади теми війни в мистецтві: М. Приймаченко. «Будь проклята війна» М. Примаченко, «Тривога», «Біля Бабиного Яру» Б. Пророкова, «Воїн» С. Далі, «Герніка» П Пікассо, «Життя і смерть» Г. Клімта, «Ясени» О. Білаша, «Пісня про Дніпро» М. Фрадкіна, «У бій ідуть тільки старики…» Л. Бикова та інші.)
  1. Слово вчителя.

Так, і сьогодні створюються нові твори різних жанрів, які відтворюють ті події або розкривають таємниці, що багато років були під табу. Як, приміром, події під Вестерплятте 1 вересня 1939 року, коли німецькі війська вдерлися до Польщі. Стійкість оборони нечисленного контингенту польських солдатів стала несподіванкою для німецького командування. З 1 по 7 вересня 1939 року тривала оборона. Дві сотні поляків протистояли 3,5 тисячам німецьких солдат. Німці направили в Гданьську бухту навчальний лінкор, після перших невдач застосували важку артилерію й авіацію. Лише 2 вересня з 18:05 по 18:45 сорок сім бомбардувальників скинули загалом 26,5 тонн бомб. В історію ця подія ввійшла під назвою оборона Вестерплятте. Саме ці події колись так схвилювали польського поета К. І. Галчинського, а через багато років, після зняття секретності, був знятий кінофільм, написані пісні як пам’ять героїзму простих солдатів.

  1. Виразне читання поезії «Пісня про солдатів Вестерплятте» та перегляд відео фрагменту «Zolnierze z Westerplatte».

  • Яка метафора з поезії К. І. Галчинського використана в сучасній пісні? (Солдати ідуть у хмари.)
  • Якої трансформації зазнала ця метафора в наш час в Україні? (Небесна сотня.)
  • Що ви дізнавалися з інтернет-ресурсів про творчість румунських німецькомовних поетів Північної Буковини?
  1. Повідомлення учнів дослідницьких груп про поетів.

Учень першої дослідницької групи.

Альфред Маргул Шпербер – румунський поет, писав вірші німецькою мовою. Народився 23 вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина. Навчався в Чернівцях, Відні. Учасник першої світової війни. Після її закінчення жив в Америці, в 1924 році повертається в Європу, потім на батьківщину. Німецькомовний поет Румунії був євреєм. В якості псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері Маргула і став Маргул Шпербером. У 20-і роки його твори вже друкують в Німеччині, Австрії – скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А те, що він живе в Трансильванії – мало хто, де живе?

Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють у місця, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Маргул-Шпербер жив приватними уроками… німецької мови.

Учень 1 другої дослідницької групи.

Іммануель Вайсґлас (псевдонім Іон Йордан) – виходець із заможної чиновницької родини єврейського походження, яка відзначалася своїми духовними запитами. І. Вайсґлас уважався улюбленцем муз: він чудово грав на фортепіано, писав вірші, багато перекладав. У 1940 році за підтримки Арґезі видав свій переклад знаменитої поеми національного румунського поета Міхая Емінеску «Luceafărul» («Вечірня зоря») у вигляді окремої брошури. У так званий «російський рік» (1940/41) виникли поезії, які згодом були включені до неопублікованої збірки «Gottes Mühlen in Berlin» («Господні жорна в Берліні»).

У 1942 р. його разом із батьками депортували в один із «трудових» таборів Трансністрії (нині територія Вінницької області). Вайсґласам вдалося вижити, хоча вони сповна зазнали там нелюдських принижень і знущань. Цей трагічний досвід поет згодом втілив у віршах збірки «Kariera am Bug» («Каменоломня над Бугом», Бухарест, 1947).pr3

 

Учень 2 другої дослідницької групи.

Вайсґлас повертається до Чернівців, проте вже наступного року емігрує до Бухареста. Там він працює музикантом у театрі, коректором у видавництві «Europolis», згодом редактором у газеті «Romănia Liberă» («Вільна Румунія»). – Його друга поетична книга «Der Nobiskrug» (1972), назва якої асоціюється з містичними уявленнями німецьких народних вірувань і може бути лише приблизно перекладена як «Останній рубіж» (мається на увазі останній перепочинок душі в її земних мандрах перед остаточним переходом у потойбічний світ), з’явилася тільки після перерви у чверть століття й була відзначена літературною премією румунської Спілки письменників. Основною і наскрізною темою творчості Вайсґласа стала трагедія Голокосту, яку він особисто пережив.

  • Тема Голокосту яскраво відображена і в картині білоруського художника Михайла Савицького.pr4
  • Розгляньте репродукцію картини «Співаючі коні».
  • Як художник показує трагедію «маленької людини»? Яку наругу, окрім фізичних страждань, терплять в’язні?
  • А як відтворена тема війни у творчості радянських поетів?

Учень третьої дослідницької групи.

Семен (Саріо) Петрович Гудзенко народився 5 березня 1922 року в Києві. Італійське ім’я Саріо йому дала мати. Коли в 43-му його твори почали публікувати, поет написав матері: «Не лякайся, коли зустрінеш вірші за підписом «Семен Гудзенко» – це я, тому що Саріо не надто звучить з Гудзенко. Сподіваюсь, що ти не образишся…» Влітку 41-го записався добровольцем на фронт в мотострілкову бригаду. У лютому 42-го був важко поранений в тилу ворога. Після одужання працював у бригадній газеті «Перемога за нами», у якій з початку війни друкував вірші.

Будь проклят сорок первый год

И вмёрзшая в снега пехота…pr5

Гудзенко помер через вісім років після закінчення війни. Наслідки контузії, отриманої на фронті, повільно вбивали його. У своїх віршах він передав думки і почуття покоління, яке рвучко піднявшись із-за шкільної-студентської парти, пішло на фронт.

Його вірш «Нас не нужно жалеть» став піснею завдяки композиторові В. Зубкову. Глядач почув її у кінофільмі «Циган» у виконанні Михая Волонтира.

Звучить фрагмент пісні «Нас не нужно жалеть» (сл. С. Гудзенко, муз. В. Зубкова. Після її прослуховування учні мовчки читають вірш, згодом – виразно уголос построфно (прийом ланцюжка).

Учень четвертої дослідницької групи.

pr6

Булат Окуджава – автор близько двохсот пісень, написаних на власні вірші, один із засновників та найяскравіших представників жанру авторської пісні. Значна частка власності лірики Окуджави написана враженнями військових років. Та це пісні й вірші не скільки про війну, як проти неї: «Я поранений нею протягом усього життя, і до цього часу ще бачу уві сні загиблих товаришів, згарища будинків, розкидану воронками землю… Я ненавиджу війну». До останнього дня, захоплюючись перемогою, пишаючись учасниками Великої Вітчизняної, поет не переставав сподіватися, що ми, люди, навчимося обходитися безкровно, вирішуючи свої земні справи.

  • Цікаво подивитися, якою бачили і зображували війну митці німецького Рейху.pr7

Ханс Ліска (1907-1984) – один із найбільш відомих німецьких художників Другої світової війни, який служив у той час у Вермахті. Розгляньмо декілька репродукцій його картин.

Звичайно, мистецтво Ліски повинно було відповідати очікуванням «верха» пропаганди, а саме: демонструвати міць і досконалість військової техніки, відвагу і сміливість арійських солдатів. Та, у той час, час художник зміг створити дещо більш цінне, ніж пропагандистські плакати.pr8

  • Якою постає війна на цих полотнах? Чи є в його творах мотиви, притаманні вищерозглянутим творам  європейських поетів і художників. (Ліска впевнено показує реальну драму війни, її біль, страждання, відчай, напругу, хоробрість, почуття честі, яке відчували всі учасники війни, незалежно від того, під якими прапорами вони воювали та вмирали.)

ІV. Підсумковий етап.

  1. Бесіда.
  • Який висновок можемо зробити, дослідивши твори митців різних країн? (Кожна адекватно мисляча людина у війні бачить зло, яке несе смерть, розруху, голод, страждання. Та водночас надзвичайно загострюється почуття патріотизму й масового героїзму.)
  1. Слово вчителя.

Отже, найгостріші життєві колізії у ході війни з особливою яскравістю виявили ідеї вірності Вітчизні, мужність і обов’язок, любов і товариство, проблеми сьогодення й майбутнього.

Письменники різних країн, пройшовши через воєнні лихоліття, у своїх творах засуджували кровопролиття, виступали проти знищення людей, намагалися довести, що війна – це трагедія як для переможених, так і для переможців. Та не останньою була Велика Вітчизняна – і сьогодні ще лунають вибухи і постріли. Скільки життів покладено в Афганістані, скільки скалічено душ! Придністров’я, Абхазія, Югославія, Чечня, Донбас… Найближче «вчора» і сьогодні. Та, як зазначив Анрі Барбюс: «Війна буде повторюватися до того часу, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою». Немає тепер для жодного народу питання нагальнішого, важливішого, ніж збереження миру, забезпечення – найголовнішого для кожної людини – права на життя, можливості щасливо жити й працювати в рідному краї. Людство повинно винести важливі уроки для себе. Війна – це зло, породжене байдужістю, моральною деградацією, спотворенням духовних ідеалів і підміна їх матеріальними фальшивками. Пам’ять про наших дідів і прадідів, які ціною власного життя здобули перемогу в 45-му, повинна бути засторогою для кожного з нас, духовним орієнтиром на шляху до збереження миру.

  1. Перегляд ролика.

 .

Пропоную вам під враженням від переглянутого ролика написати твір-мініатюру «Месседж … в минуле: воїну Другої світової…»

V. Домашнє завдання.

  1. Написати твір-мініатюру «Месседж … в минуле: воїну Другої світової…»
  2. Пояснити рядок із пісні «У кожному з нас «сидить» війна («В любом из нас сидит война»), розкрити його сутність.
  3. Прочитати «Альпійську баладу» В. Бикова. Визначити провідні мотиви повісті, порівняти з тими мотивами, що були визначеними сьогодні на уроці.
  4. Пояснити, чому повість названо «Альпійська балада»? Чи наявні у ній ознаки балади? Доведіть.

Презентація до уроку – Презентація

Додаток

Пісня про солдатів з Вестерплятте

 

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

 

(А літо було гарне того року)

 

І так співали: «То пусте

Що нам боліли рани –

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

 

(А на землі того року було стільки вересу)

 

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер Ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте».

 

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну –

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

 

І спів лунав такий: «Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

 

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою – то ми,

Солдати з Вестерплятте».

      Константи Ільдефонс Галчинський

 

 

До свидания, мальчики

 

Ах, война, что ж ты сделала, подлая:

стали тихими наши дворы,

наши мальчики головы подняли –

повзрослели они до поры.

На пороге едва помаячили

и ушли, за солдатом – солдат…

До свидания, мальчики!

Мальчики,

постарайтесь вернуться назад.

Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,

не жалейте ни пуль, ни гранат

и себя не щадите,

и всё-таки

постарайтесь вернуться назад.

 

Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

вместо свадеб – разлуки и дым,

наши девочки платьица белые

раздарили сестрёнкам своим.

Сапоги – ну куда от них денешься?

Да зелёные крылья погон…

Вы наплюйте на сплетников, девочки.

Мы сведём с ними счёты потом.

Пусть болтают, что верить вам не во что,

что идёте войной наугад…

До свидания, девочки!

Девочки,

постарайтесь вернуться назад.

                               Булат Окуджава

 

 

Альфред Марґул-Шпербер

Про назву концтабору Бухенвальд

 

Круки

Як близько звідси Веймар гомонів!

А тут – навіки мовкли голоси…

Мене проймає невимовний гнів,

Бо й край мій зветься: Букові ліси.

Давно було це: килим з ніжних трав,

Ліс буковий, так пам’ятний мені…

Хлопчиськом на поляні я лежав,

Пливли біляві хмари в вишині.

О лютий час, що сон дитячий стер

І кожен спомин взяв у колію!..

Коли я чую слово це тепер –

Не можу юність згадувать свою.

Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей:

А чи оте біляве пасмо хмар

Було не димом спалених людей?

                              Переклад П. Рихла

Майбутнім не живем, його немає

Та може наостанок осягнем,

За що наc небо гнівно поливає

Цим градом чорних круків, мов вогнем.

А круків тих без ліку і без міри,

Летять зі свистом, моторош пройма.

Нема прихистку і немає сили,

Свист в голові триває, не вгава.

На цих шляхах зостанемось навіки,

Де мертві не довіряться живим,

Поляжем всі, розімкнуться повіки,

І зграї круків, і клубами дим.

Руками захиститися несила

Нехай у нас була б і сотня рук.

Туман спадає, ось – наступна хвиля,

І скоро смерть ухопить нас, мов крук.

                                             І. Вайсглас

 

Нас не нужно жалеть

Нас не нужно жалеть, ведь и мы

никого б не жалели.

Мы пред нашим комбатом, как пред

господом богом, чисты.

На живых порыжели от крови и глины

шинели,

на могилах у мёртвых расцвели

голубые цветы.

 

Расцвели и опали… Проходит четвертая осень.

Наши матери плачут, и ровесницы молча грустят.

Мы не знали любви, не изведали

счастья ремсел,

нам досталась на долю нелёгкая участь солдат.

 

У погодков моих ни стихов, ни любви, ни покоя –

только сила и зависть. А когда мы вернёмся с войны,

все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое,

что отцами-солдатами будут гордится сыны.

 

Ну, а кто не вернётся? Кому долюбить не придётся?

Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражён?

Зарыдает ровесница, мать на пороге забьётся, –

у погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жён.

 

Кто вернётся – долюбит? Нет! Сердца на это не хватит,

и не надо погибшим, чтоб живые любили за них.

Нет мужчины в семье – нет детей, нет хозяина в хате.

Разве горю такому помогут рыданья живых?

 

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.

Кто в атаку ходил, кто делился последним куском,

Тот поймёт эту правду, – она к нам в окопы и щели

приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском.

 

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают

эту взятую с боем суровую правду солдат.

И твои костыли, и смертельная рана сквозная,

и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат, –

это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,

подымались в атаку и рвали над Бугом мосты.

 

…Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели,

Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты.

                                      Семён Гудзенко