ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Безкоровайна Юлія АнатоліївнаБезкоровайна Юлія Анатоліївна,
учитель української мови та літератури,
класний керівник 8-Б класу
загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6
Покровської міської ради
Донецької області

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ  ОСОБИСТОСТІ
АСОБАМИ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Анотація.

Матеріал містить опис системи виховної роботи класного керівника Безкоровайної Ю. А.  В описі викладена  провідна ідея досвіду. Подано науково-теоретичне обґрунтування та методи роботи, інформацію про нові аспекти даної проблеми, що мають науково-дослідницький, експериментальний  характер; розкриття  педагогічних закономірностей, на які спирається досліджуваний матеріал. Основне призначення опису – створення  реальної картини досвіду, демонстрація зразків педагогічних напрацювань і здобутків.

Ключові слова:

            Національно свідома особистість, виховання, модель виховної системи, толерантність, гармонійна особистість, гідний громадянин.

Актуальність проблеми

      Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті, Концепція розвитку загальної середньої освіти, Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді             на 2015-2019 рр., Стратегія  національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 роки спрямовують сучасну школу на виховання громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, вміннями та навичками, здатна реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України.

     Актуальність створення системи національного виховання в умовах творення Української державності визначається потребами суспільства у всебічній активізації інтелектуального і духовно-творчого потенціалу національних та загальнолюдських цінностей, суперечливими процесами входження особистості в соціальне життя.

         Національне виховання  – це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності. В основу системи національно-патріотичного виховання має бути покладено ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму у дітей та молоді.

      Тому саме правильно організоване національне виховання  формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь. Сьогодні це означає, що сучасна школа орієнтується на історичні потреби нації, головна серед яких на сучасному етапі – державотворення. У вирішенні цих проблем особливе місце належить системі роботи з національного виховання.

        Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення  цієї системи виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного  становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності учня, створення умов для самореалізації у різних видах творчої діяльності. Основними складовими національно-патріотичного виховання мають стати громадянсько-патріотичне, військово-патріотичне, духовно-моральне виховання.

         Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми  «Формування національно свідомої  особистості засобами національно–патріотичного виховання».

       Над проблемою створення оптимальних умов для розвитку соціально – активної особистості, зорієнтованої на національні загальнолюдські цінності, виходячи з потреб суспільства, запитів батьків та учнів, керуючись положеннями концептуальних освітніх документів працює  Безкоровайна Юлія Анатоліївна.

Теоретичні основи досвіду

         В основу досвіду класного керівника покладені наукові ідеї, теоретичні та практичні висновки педагогів, психологів, вчених; теоретичні положення та практичні рекомендації законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Концепції 12-річної  загальної середньої освіти», «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 роки».

        Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства. Гармонія була метою виховання в афінській, римській, візантійській системах. В епоху Відродження з ініціативи видатного французького представника «нової філософії» Рене Декарта (1596 – 1650) термін «гармонія» було доповнено терміном «всебічність». Так було сформовано концепцію гармонійно розвиненої людини, на основних положеннях якої базується система роботи класного керівника.

        Вітчизняна педагогіка не відразу підійшла до розуміння  мети виховання як втілення національного ідеалу в життя. Вагомий внесок у створення та  реалізацію системи національного виховання  внесли українські педагоги А. Макаренко,          В. Сухомлинський.  Сухомлинський у своєму «кодексі випускника школи» зазначав, що  сенс національного виховання  дитини полягає в тому, що «рідний куточок (село, місто, селище) на все життя входить у душу, хвилює її як перше животворне джерело, з якого кожний з нас почався.» « Ніколи не забувай, –  вчить педагог, – про свою теплу, затишну колиску, з якої ти вилетів, як пташеня, що якби не вона – ти був би ніщо, перед тобою не відчинилися б двері у величезний світ Батьківщини [54].

         Кожна епоха ставить перед суспільством свої виховні завдання, а суспільство перед школою.

«Педагогічна система кожної історичної епохи, – зазначає М. Стельмахович, – висуває свій оригінальний чи актуальний образ людини. Кардинальні зміни у життя суспільства вносять відповідні корективи у виховному ідеалі»[61].

         Найбільш глибоко ідеал національного виховання  розкрито у працях українського педагога Григорія Ващенка (1878 – 1967). Основу його ідеалу національного виховання  становлять загальнолюдські цінності (моральний закон творення добра, боротьба зі злом, пошук правди, справедливості) й національні цінності, які стали духовним надбанням народу [32].

         І. Огієнко (1882 – 1972), український вчений, громадський та політичний діяч, педагог дав настанови, як треба здійснювати національне виховання підростаючого покоління: прищеплювати любов до свого народу, народної творчості, рідної мови. "В самій мові нашій одбився дух нашого народу, по корнях слів можна довідуватись і про культуру нашу", – писав він [25]. 

          С. П. Максимюк, сучасний методист, педагог, відзначав, що «система національного виховання має спонукати учнів до духовного пошуку — повсякденно відкривати для себе те, що український народ створив у ході свого розвитку. Проте процес виховання не повинен зводитися до механічної передачі старшими молодшому поколінню того, що вироблено історією, а мусить спрямовуватися на засвоєння і примноження національних традицій, усього історичного надбання стосовно нових умов.» [48].

          Перебуваючи в пошуку ефективних шляхів вирішення даної проблеми, вчитель систематично поповнює теоретичну базу свого досвіду.

Провідні ідеї досвіду

          В основі досвіду класного керівника є організація навчально-виховного процесу як взаємодії школи, сім`ї, громадськості, що дає змогу формувати у молоді національну свідомість, любов до України, свого народу, шанобливе ставлення до його культури, здатність зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

        Одним  із головних завдань, яке вирішується  у виховній роботі є підготовка особистості до повноцінного суспільного життя, що передбачає  успішну самореалізацію в соціумі як громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша,  носія української національної культури.

       Як класний керівник,  у своїй діяльності вчитель працює над реалізацією напрямків національного виховання, які забезпечують всебічний і гармонічний розвиток особистості, а саме:

  • національно-патріотичне виховання;
  • інтелектуально-духовне виховання;
  • громадянсько-правове виховання;
  • моральне виховання;
  • екологічне виховання;
  • естетичне виховання;
  • трудове виховання;
  • фізичне виховання та утвердження здорового способу життя.

         Система національного виховання, розроблена вчителем  сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості (додаток 1). Вона не зводиться до періодичного інформування учнів, а передбачає:

  • комплекс систематичних заходів;
  • проектування методичного забезпечення виховного процесу: вибір активних форм і методів продуктивної діяльності учнів;
  • технологічне оснащення цієї роботи;
  • моніторинг вихованості, який дає змогу:
  • аналізувати результати діяльності класного керівника, учнів, громадськості,
  • своєчасно вносити корективи в роботу,
  • прогнозувати результати цієї роботи (додатки 4,5).

        У своїй роботі класний керівник поєднала особисті знахідки із запозиченими, творчо трансформувала передові сучасні форми і методи роботи у власну систему виховної роботи.  Розробила  модель діяльності класу, провідною ідеєю якої є формування національної свідомості та найкращих його моральних якостей, високої моралі, сили волі, сили духу, любові до рідної землі, свого народу, здатного забезпечити поступ нації, розвиток державності, готовності її захистити, спрямування духовного розвитку на засадах козацької педагогіки. Модель виховної системи класу сприяє й забезпечує:

  • згуртованість колективу; 
  • активність учнів; 
  • виховання самостійності та відповідальності;
  •  формування вмінь та навичок організації своєї роботи, свят, побуту;
  • усвідомлення себе і свого коріння через дослідження традицій, історії рідного краю;
  • виховання естетичних та етичних смаків.

     Результатом упровадження такої моделі виховної системи класу є самодостатня, патріотична, сповнена національної гідності особистість (додатки 2,3).

Технологічне підґрунтя

          У виховній роботі сучасної школи є багато різноманітних технологій.  Класний керівник  вважає, що головне в роботі – знайти раціональний підхід до їх використання, він має бути традиційно-новітнім.

         На класних годинах вчитель практикує ефективні, інноваційні форми, які передбачають творчу, проектну та дослідницьку діяльність учнів під керівництвом класного керівника.

         Спираючись на основні настанови видатних педагогів, вчених, беручи до уваги формування особистості у нових, сучасних умовах,  у своїй роботі  вчитель використовує такі технології:

  • особистісно-зорієнтовані, які ставлять у центр всієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних і безпечних умов розвитку і виховання; учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
  • гуманно-особистісні, які проповідують ідеї всебічної поваги й любові до дитини, оптимістичну віру в її творчі сили; 

     співробітництва, що реалізують демократизм, рівність, партнерство у  суб’єкт – суб’єктних стосунках педагога і дитини;

  • метод проектів, який спонукає учнів до самостійної творчої діяльності, практикує підготовку міні-проектів.

       Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, пошукові.

Прогнозування результатів

         Представлена модель діяльності

  • доводить, що національна ідея  має бути не просто атрибутом національної свідомості, а поштовхом до практичних справ;
  • створює сприятливі умови для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та можливостей;
  •  формує духовні цінності учнів;
  •  сприяє реалізації індивідуального підходу до особистості та виховання.

           Тож система роботи  класного керівника забезпечує усвідомлення школярами національних цінностей (мови, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню власної, національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю.

         Вважаємо, що гідним результатом впровадження виховної системи з питань формування національно свідомої особистості буде наступний випускник навчального закладу:

  1. Толерантна людина, яка має повагу до матері, батька, до свого роду;  поважає цінності, культурні надбання  свого та інших народів.
  2. Гармонійна особистість, яка відповідально ставиться до себе, оточуючих та до Батьківщини.
  3. Гідний громадянин – патріот, здатний творити себе  і своє життя, здатний забезпечити поступ нації, розвиток державності.

Таким чином, модель вихованого випускника має три складових: толерантна людина, гармонійна особистість, гідний громадянин.

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ  ОСОБИСТОСТІ

Реалізація цих завдань дозволяє Юлії Анатоліївні розвивати національно свідому особистість у відповідності до її здібностей, інтересів і можливостей. Це підтверджує моніторинг рівня вихованості, національної свідомості та громадського спрямування, який проводиться щорічно в класному колективі на початку навчального року (додаток 3). У ході анкетування учні визначають власні особисті риси та почуття, які стосуються культури та історії рідного народу та України.

Цікавим діагностичним надбанням стало проведення  виховної методики «Незакінчені речення» (додаток 6).

Для більшості учнів 7 класу поняття «Батьківщина» асоціюється з рідним краєм, батьками, родиною,  нашим народом. До Батьківщини  необхідно проявляти любов, повагу, вдячність.  Потребує уваги такий аспект виховання, як усвідомлення своїх прав і обов’язків. Результати діагностики показують, що, учні вважають поняття «патріот» – «той, хто любить, захищає і оберігає свою Україну, дбає про неї, шанує її» (додаток 7).

 

                                               Список використаних джерел

  1. Бойко Л. М., Шемет П. Г. Виховуємо громадянина професіонала: теорія, досвід. – Полтава: ВАТ «Видавництво «Полтава», 2003. – 404 с.
  2. Ващенко  Григорій. Твори. Т. 4:Праці з педагогіки та психології / за ред. проф. А. Погрібного. – К., 2000. – 461 с.
  3. Виховувати громадянина – патріота України: науково – методичний посібник. Авт. кол. – за аг. кер. К. Чорної – Черкаси: видавн. ЧОІПОПП,  – 2011. – 273 с.
  4. Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] – Режим доступу: //www.mon.gov.ua
  5. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 рр.
  6. Національне виховання учнів засобами українського народознавства: Посібник для вчителів / За ред.Р. П. Скульського. – Івано_Франківськ, 1995. – 178 с.
  1. Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 роки. Указ Президента України № 580/2015 від 13.10.15 року.
  2. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання . — Івано-Франківськ, 1996. . Максим'юк С.П. Виховання особистості в колективі. – Рівне, 2001.
  3. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр. твори: В 5-ти. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 3. – С. 283-582.
  4. Ушинський К. Д. Про народність у громадському вихованні // Вибр. пед. твори: В 2 т. – К., 1983.– Т.2.
  5.  Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова [веб-сайт] – Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=399 
  6. Який із п'ятьох зазначених чинників найбільше об`єднує або може згуртувати народ України в єдину спільноту? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] – Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/socpolls.php?cat_id=31   

 Безкоровайна Юлія Анатоліївна, учитель української мови та літератури

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ  ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

          Додаток 4

АНКЕТА

                                 (визначення рівня вихованості учнів)

1.Суспільно-політична активність:

1) знає і правильно оцінює політичні події;

2)політично недостатньо поінформований, не вміє оці­нювати деякі політичні події;

3)  політичними подіями не цікавиться.

2.Почуття патріотизму:

1) цікавиться історією та культурою України;

2) інколи цікавиться історією та культурою України;

3) не цікавиться історією та культурою України.

3.Почуття громадянської відповідальності:

1) добре знає закони, виявляє самостійність, виступає проти порушників дисципліни;

2) недостатньо знає закони, потребує додаткового контро­лю з боку дорослих;

3) порушує дисципліну, потребує постійного контролю.

4. Ощадливість:

1) ощадливо ставиться до особистого і суспільного надбан­ня, бере участь у охороні природи та економії народного надбання;

2) бережливо ставиться до особистого та державного майна;

3) недостатньо бережливий;

5. Допитливість:

1) усвідомлює суспільне значення знань, добре вчиться, допомагає товаришам;

2) добре вчиться, бере участь у пізнавальній діяльності в школі;

3) вчиться погано, не цікавиться процесом пізнання.

6. Працьовитість:

1)усвідомлює особисте та суспільне значення праці, вияв­ляє творчість, береться за будь-яке завдання;

2) бере участь у трудових акціях, відповідальний;

3) не любить працювати, ухиляється від роботи, незважаю­чи на вимоги.

7. Гуманність:

1) присікає грубість, недоброзичливе ставлення до людей;

2) піклується про людей, але не втручається  в конфліктні ситуації; 

3) недоброзичливий, брутальний.

8. Цілеспрямованість:

1) усвідомлює, ким і яким хоче бути. Намагається багато знати у галузі обраної професії;

2) усвідомлює, ким хоче стати, але завзятості в здобуванні знань у сфері обраного фаху не виявляє;

 3) чітко не уявляє, ким хоче стати, у виборі професії зважає на поради товаришів, рекомендації сім'ї.

 

визначення рівня вихованості учнів