ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ У ДОЛИНСЬКІЙ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

1228_oooo.plus
  Толмач Наталія Іванівна,
  учитель української мови і літератури
  комунального закладу «Навчально-виховний
  комплекс «Долинська гімназія – загальноосвітня
  школа І-ІІІ ступенів №3» Долинської районної ради»

ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ
У ДОЛИНСЬКІЙ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація: у статті досліджено сфери використання української мови серед молоді; з’ясовано функції української мови як державної; проаналізовано лексику преси міста Долинської; визначено цілі та пріоритети мовної політики в Україні.
Ключові слова. Українська мова, державна мова, мовна політика, англіцизми, росіянізми.

Актуальність дослідження. Суть заходів держави на підтримку української мови полягає не в її насильному нав’язуванні, а в тому, щоб надати громадянам України, які раніше були позбавлені свободи вибору, можливість вільно опанувати мову батьків і свідомо вивчити мову свого громадянства з урахуванням перспектив, які відкриває її знання для самовдосконалення, самореалізації і повномасштабного здійснення конституційних прав.
Мета дослідження: дослідити стан української мови сьогодні, її роль як державної мови в різних сферах нашого життя, дати загальну характеристику найрізноманітніших лексичних помилок у долинській пресі; дослідити сфери використання української мови.
Завдання:
– визначити зміст понять «мовна політика», «мовна ситуація»;
– дослідити сфери вживання української мови серед молоді;
– з’ясувати функції української мови як державної;
– проаналізувати лексику преси міста Долинської;
– визначити цілі та пріоритети мовної політики в Україні.

Предмет дослідження: ЗМІ міста Долинської, місцева інфраструктура.
Об’єкт дослідження: мовлення учасників опитування в соціальних мережах, лексична система мовлення газет «Долинські новини» і «Провінція», назви магазинів міста Долинської.

Методи дослідження: аналіз (уявне розчленування об’єкта, який є предметом вивчення), синтез (з’єднання різних властивостей), індуктивний метод (що дозволив переходити до загальних висновків), дедукції (який дозволив на основі логічних правил із загальних висновків зробити менш загальні), опис об`єкту дослідження (допоміг визначити суттєві і несуттєві сторони об’єктів дослідження), пояснення (причинне, одиничних фактів, законів), системний (взаємозв’язок елементів), бесіди, анкетування.

Українська мова – невід’ємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Вона, як мова найчисленнішого, найстаршого етносу, відповідно до загальноприйнятої світової практики, виконує функцію єдиної державної мови в Україні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України, державний статус української мови означає її обов’язкове застосування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших визначених законом публічних сферах публічного життя, зокрема у роботі державних і комунальних навчальних закладів, сфері обслуговування, культурі, засобах масової інформації [1].

Українська мова в Україні призначена виконувати різноманітні функції, зокрема, забезпечити консолідацію, єдність і вільний культурний розвиток українського народу, стояти на сторожі збереження його ідентичності та здорового духовного і ментального розвитку [2].
Державність української мови є ключовим чинником консолідації українського суспільства на всій території України, формування сучасної української політичної нації, символічним уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України [1]. З огляду на це українська нація і держава мають забезпечувати відродження і захист української мови, якісну розбудову українського мовного простору.

Принципове значення для майбутнього української мови і української держави має національна мовна свідомість і мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігравати українська інтелектуальна еліта, насамперед вище керівництво держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації і держави [3]. Вільне володіння державною мовою – юридичний обов’язок кожного громадянина України.

Висока мовна свідомість і гідність здатні протистояти іноземній мовно-культурній експансії та агресивним чужоземним впливам, масовому поширенню такого загрозливого для української мови явища як суржик, необґрунтованому вживанню іншомовних слів, коли їм є цілком повноцінні відповідники в українській мові. Якість українського мовлення вже давно викликає занепокоєння науковців і широкої громадськості. Очистити мову від негативних нашарувань, вберегти її від засмічення та деградації – одне з першочергових завдань мовної політики.

Особливе значення має якість українського мовлення в тих сферах діяльності, які пов’язані з загрозою масового тиражуванням недоброякісних мовних зразків. Мовлення штатних працівників преси має бути еталонним. Виконання нормативних вимог до якості мови має стати обов’язковою умовою отримання дозволу на право займатися освітньою, медійною чи рекламною діяльністю, а їх порушення – передумовою для позбавлення ліцензії.

Українська мова в її літературній формі набула високого рівня розвитку. Вона має досконало опрацьовану граматику, сформовану науково-технічну термінологію, розвинену стилістичну систему, здатну забезпечити спілкування і порозуміння в усіх сферах суспільного життя [4].

Функціонування української літературної мови залежить від стану мовної політики в державі, освіті, культурних традицій народу. Мовна політика – це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. Мовна політика є частиною національної політики, органічною складовою певного політичного курсу держави. Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права розробила концепцію державної мовної політики. Концепція державної мовної політики – це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування міста Долинської у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині. Мовна ситуація – ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну специфіку й ареал поширення.

При здійсненні Концепції державної мовної політики в Україні держава виходить з того, що вільне опанування всіма громадянами України мови свого громадянства – це, як підтверджує багатовіковий досвід держав світу, запорука міжетнічної злагоди, єдності і стабільності суспільства, ефективного функціонування держави, позитивного її сприйняття як повновартісного і незалежного суб’єкта світової спільноти. Володіння громадянами України, крім своєї рідної мови, мовою свого громадянства підвищуватиме інтелектуальний потенціал кожної особи, сприятиме збереженню в нашій державі мовно-культурного розмаїття і виключатиме конфлікти на етнічному та мовному ґрунті.
Під час опрацювання матеріалів щодо мовної ситуації в Україні з’ясовано, що державна мовна політика має бути скерована на досягнення таких цілей:
– утвердження української мови як державної (офіційної) у всіх царинах публічної сфери суспільного життя на всій території України і при здійсненні офіційними особами представницьких функцій у міжнародному спілкуванні;
– посилення функції державної мови як мови громадянства – об’єднавчого і консолідуючого чинника в українському суспільстві і засобу зміцнення державної єдності України;
– утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні, гаранта державної незалежності й національної безпеки;
– підтримка української мови як самобутньої мови титульної нації;
– підтримання мовного розмаїття України та міжкультурного діалогу;
– сприяння підвищенню загальної мовної культури громадян;
– захист мовного простору України від чужоземної мовно-культурної експансії. 

Державна мовна політика має здійснюватися у таких напрямах:
– приведення мовного законодавства і практики його застосування у сувору відповідність із Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України про тлумачення її статті 10, насамперед в частині, що стосується вимог володіння нормативною українською мовою народними депутатами України і державними службовцями усіх рівнів (включаючи місцевий: Долинського району), призначення на посади грамотних чиновників в системі державної влади та місцевого самоуправління, системі освіти, науки, культури, державних засобів масової інформації (зокрема ЗМІ Долинщини);
– створення належної нормативної бази підтримки і пільг для українськомовних ЗМІ, книговидання українською мовою, українського кіно і української пісенної продукції;
– виховання української мовної свідомості й гідності; загального піднесення престижу української мови;
– розширення застосування української мови у всіх царинах життєдіяльності в межах всієї України;
– поліпшення якості українського мовлення ЗМІ;
– створення системи дієвого контролю за дотриманням мовного законодавства.

Було проведено анкетування у соціальних мережах, яке показало, що підлітки рідну мову використовують не в усіх сферах (додаток 2).
Досліджуючи лексичну систему ЗМІ нашого міста («Долинські новини», «Провінція»), виявлено в них лексичні помилки, які здебільшого трапляються через вплив іншомовних запозичень, значення яких не завжди до кінця з’ясоване.

Зокрема, росіянізми виникають через великий вплив мови сусідньої держави на нашу. Утворюються кальки,  які виникають через те, що носій української мови намагається абияк перекласти російські слова, замість того, щоб знайти їм правильні відповідники (слово, а часом і цілий вислів). Це приклади неправильного перекладу, де часто українським словам надається невластиве їм значення чи зовсім інший зміст. Як наслідок  спостерігаємо нехтування українського словотворення й понівечену українську мову.

У місцевій преси були виявлені такі помилки (додаток 2):
– «Дані співпадають..» замість «дані збігаються»;
– «Кидатися в очі..» замість «впадати в око»;
– «…беззаботно біг..» замість «..безтурботно біг…»;
– «…старші класи «приютилися»…» замість «..старші класи знайшли притулок у…»;
– «Але, так як акти та фотографії ідентичні..» замість «але оскільки акти та світлини однакові…»;
– «Так як случилося непередбачуване…» замість «тому що сталося непередбачуване» або «оскільки сталося непередбачуване» і т.д.

Також підступними для нашої преси виявилися пароніми – це слова, схожі за звучанням, які широко вживаються як у художніх текстах,  так і в ЗМІ, розмовній лексиці. У нашій пресі знайдено такий приклад: «Слово о полку Ігоревім» ― визначний пам’ятник давньої української літератури». Що ж до значення слів-паронімів, то пам’ятник — це синонім до слів монумент, надгробок. А визначний твір літератури, мистецтва, архітектури ― пам’ятка. Правильно вживати: пам’ятник Тарасові Шевченку, пам’ятник Лесі Українці, але «Слово о полку Ігоревім» — визначна пам’ятка давньої української літератури. Паронімія, як бачимо, тісно пов’язана з семантикою. Пароніми ніколи не можуть довільно заступати один одного без певних стилістичних настанов. Щоб уникнути помилок, треба глибше вивчати значення слів рідної мови, спираючись також на знання інших мов.

Ще однією з лексичних помилок є плеоназм – повторення слів, подібних за значенням. Було виявлено такий приклад: «в квітні місяці було проведено…».

Одним із видів плеоназму, який зустрічається в долинській пресі є тавтологія – повторення однакових, спільнокореневих слів (додаток 3): «…вийшла з пропозицією підтримати Всеукраїнську акцію «Запали свічку пам’яті», учні, вчителі та працівники дорослої бібліотеки підтримали пропозицію запалити…»; «Це – знак нашої пам’яті. Це – символ очищення задля нашого майбутнього. Ми живемо. Живе наш народ».
Досить значною проблемою, на нашу думку, є занадто активне вживання англіцизмів. Ці іншомовні запозичення найчастіше зустрічаються з ЗМІ нашого міста. Опрацьовано значну кількість газет і знайдено такі приклади англіцизмів (додаток 3).

– «Хто бажає розширити свій бізнес…»
Бізнес (з англ. – «справа, зайняття») – підприємницька діяльність.

– «…найперше – експертиза ПАТ..».
Експертиза – це розгляд, дослідження якої-небудь справи, якогось питання з метою зробити правильний висновок, дати правильну оцінку відповідному явищу. 

– «Проект рішення виконкому…»
Проект – це послідовний і самодостатній набір заходів, розроблений для досягнення поставлених результатів у межах визначених часових рамок.

– «Роз’яснює юрист…»
Юрист – це фахівець з правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права. 

– « Як не стати жертвою інтернет-шахраїв»
Інтернет – це всесвітня комп’ютерна мережа, що слугує основою для поширених засобів обміну інформацією.

– «Ефективний методичний менеджмент..»
Менеджмент – це управління ресурсами організації (установи, підприємства тощо) з метою досягнення поставлених цілей.

– « Аварія, що сталася на…»
Аварія – це: 1) значне пошкодження механізму, машини і т. ін. під час дії, руху;
2) невдача, несподіване порушення ходу якоїсь справи; нещастя.

– « Почесну місію по…»
Місія – це важливе завдання, доручення тощо.

– «..політичні амбіції та…»
Амбіція – самолюбство; гордість; честолюбство. 

– «…будуть демобілізовані»
Демобілізація – це: 1) переведення збройних сил і народного господарства країни з військового стану на мирний; 2) увільнення із збройних сил військовослужбовців після закінчення війни або строку військової служби. 

– «..аналіз фінансування..»
Аналіз – це метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини.

– «..економії бюджетних коштів..»
Економія – це  бережливість, ощадливість при витрачанні чого-небудь. 
Бюджет – це затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний строк.

– «…атестація для учнів..»
Атестація – сукупність дій, що включають перевірку теоретичних, технологічних і практичних знань та навичок  фахівця щодо конкретного методу контролю, складання протоколу за результатами перевірки і оформлення кваліфікаційного посвідчення.

– «…розкрила сутність коучингу…»
Коучинг – це вид консультаційної діяльності, яка направлена на вирішення проблеми клієнта.

– «…створення інновацій в..»
Інновація –нововведення, новітня зміна чи винахід.

– «Реформація – широкий релігійно-суспільний..»
Реформація – це широкий соціально-політичний рух проти феодалізму в Західній і Центральній Європі в ХVІ ст., який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви.

– «Ініціатива набирає обертів»
Ініціатива – це перший крок у якій-небудь справі, почин.

Отже, сьогодні українську мову все більше і більше поповнюють англійські запозичення. Це несе за собою як позитивні, так і негативні наслідки, та більшою мірою негативні. Найбільше англіцизмів зустрічається в суспільно-політичній лексиці українських ЗМІ, які перші реагують на зміни в державі. Посилюється процес тотального вживання слів англомовного походження. Рекомендації щодо вирішення цієї проблеми:
– зменшення кількості англіцизмів у власному мовленні;
– замість англійських слів намагатися вживати відповідні українські синоніми;
– ЗМІ України поширювати інформацію виключно українською мовою без зайвих звернень до іншомовних понять.

Велика кількість споруд інфраструктури у нашому місті мають російські назви, що також є проблемою функціонування української мови як державної у даній сфері нашого життя.
Наприклад: магазини «Розовый слон», «Мебель, интерьер», «Глория-Виктория», «Магнолия»; кафе, ресторани «Лион», «Каравелла», «Престиж», «Березка», «Крепость»; перукарні: «У Татьяны», «Светлана» і т.д.; салон краси «Орхидея».

Вважаємо, що назви будь-яких споруд повинні бути українськими, тому що хай, може, не кожний читає газети, але ж усі ідуть до того чи іншого магазину, кафе, салону і бачать російські назви. Втрачається престижність і авторитет рідної мови. У жодній суверенній і незалежній державі не називають магазини іншою мовою.

Протягом кількох років нами досліджено проблеми: культура мовлення  і сучасний підліток; вживання в мовленні жаргону, росіянізми, просторіччя; суспільно-політична лексика в ЗМІ. Провівши опитування в соціальних мережах, опрацювавши офіційні законодавчі матеріали, дослідивши статті місцевих газет, зробили такий висновок: незважаючи на те, що роль літературної мови зросла, все ж таки російська мова посідає одне з панівних місць в основних сферах життя долинчан. Мало хто говорить українською в повсякденному житті. Лише тоді, коли цього вимагають правила: на роботі, у школі та ін. Здебільшого у мовленні долинчан переважають суржик, російська мова.
Для нас рідною є українська мова, тому ми повинні відповідальніше ставитися до таких серйозних проблем, які переслідують її.
Уважаємо, що долинчанам необхідно працювати над своїм мовленням. З метою популяризації української мови доцільно було б дотримуватися наступних рекомендацій:
1) у ЗМІ викладати інформацію українською мовою, намагатися уникати помилок при цьому;
2) державним посадовцям, представникам влади Долинської говорити виключно літературною мовою, дотримуватися норм і правил української літературної мови, адже вони є гарантом дотримання законодавства нашої держави;
3) Намагатися говорити українською в повсякденному житті: у колі друзів, у школі, на роботі і т.д.

Отже, найголовнішим напрямком вирішення мовної проблеми є зміна свідомості українців, розуміння ними важливості даної проблеми. Кожен повинен слідкувати за своїм мовленням. Ми не можемо дати загинути тому, що довгі роки плекали наші предки. Потрібно розвивати та оберігати рідну мову, бо якщо загине мова – загине ціла нація. Адже, як сказала Ліна Костенко, «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

Література:

   1. Конституція України вiд 28. 06. 1996 № 254к/96-ВР, остання редакцiя вiд 20. 10. 2011: [Електронний ресурс]. – режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=254% EA% 2F96-% E2% F0
   2. Концепція Державної мовної політики в Україні вiд 15. 02. 2010 № 161/2010, затверджена Указом Президента України: [Електронний ресурс]. – режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=161% 2F2010
   3. Заблоцький В. Державність української мови як правовий інститут // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 1 (5). – С. 212-218.
   4. Пентилюк М. І., Марунич І. І., Гайдаєнко І. В. Ділове спілкування та культура мовлення. Навч. посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 224 с.
   5. Савойська С. В., Панібудьласка В. Ф., Тугай А. М. Українська мова як державна: освіта, політика: монографія. – К.: Вища школа, 2009. – 320 с.
   6. Ткаченко О. О. Українська мова у правовому полі України // Українська освіта у світовому часопросторі: Матеріали Другого міжнародного конгресу. – 25-27 жовтня 2007 р. – К., 2007. – Кн. І. – С. 494-495.

Додатки

1234567