КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ У ТВОРЧОСТІ ДЖОЗЕФА КОНРАДА

КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ   Матвіюк Оксана Данилівна,
   спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії,
   старший вчитель, вчитель історії та правознавства
   Бердичівської міської гуманітарної гімназії № 2

 

КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ У ТВОРЧОСТІ  ДЖОЗЕФА КОНРАДА

 

Анотація: Стаття присвячена аналізу концепції людського буття у творчості Джозефа Конрада (на прикладі роману «Лорд Джим») з погляду специфіки художнього втілення у ній екзистенційного світосприйняття автора. Головну увагу акцентовано на актуалізації Конрадом універсальних вимірів людського буття та онтологічному характері його творів.

Ключові слова: Дж. Конрад, сенс людського буття, світосприйняття, онтологія, екзистенція.

Художньою формою своїх романів Конрад
проклав дорогу сучасному світосприйняттю.
З погляду психології він був одним із
перш
их дослідників сучасної свідомості.
Задовго до того, як ми з
’явилися на історичній сцені,
Конрад уже був
«одним із нас».
Лео Герко

     Автор знаменитих романів «Лорд Джим», «Тайфун», «Серце пітьми», класик англійської літератури Джозеф Конрад є одним із видатних майстрів слова. Сімнадцятилітнім юнаком він залишив рідну землю і ступив на палубу іноземного судна. Дослужився до чину капітана дальнього плавання. Море, до якого Конрад прагнув з дитинства, заповнило сторінки його творів, стало сценою, на якій змінюються сумні, смішні та трагічні тіні акторів – героїв Конрада, що намагаються пізнати таємницю буття.
     Виводячи розповідь за межі конкретного історичного часу та простору у час і простір людської екзистенції, Конрад актуалізує універсальні виміри людського буття. Буття, що є наріжним світоглядним орієнтиром та виконує функцію сенсоутворення у людському світорозумінні. Людське буття постає як вища цінність та міра моральної відповідальності людини за свої дії; як особлива реальність, збагнення якої дозволяє людині краще зрозуміти саму себе. Проблема буття — це одночасно проблема роздумів і пошуку істини. Зрештою, у реальному виявленні буття постає перед людиною у контексті питання про смерть та безсмертя, свободу та несвободу, справедливість та несправедливість, добро і зло, честь і гідність, людські цінності тощо.
    Конрад творить власну філософію людського буття: це існування серед виру різноманітних подій, це постійний вибір і вагання, це боротьба за людську гідність за будь-яких обставин, це особистість у всій її суперечливості.
     Мальовничо описуючи океанські простори та екзотичні острови південних морів, Дж. Конрад завжди говорить про людську долю, про найглибинніші основи людського буття. Світосприйняття письменника пов’язане з усвідомленням єдино цінного у світі – внутрішнього життя людини, звідки випливають екзистенційні проблеми; це світосприйняття забарвлено у тон трагізму та стоїцизму. Життя він розглядає крізь призму безперервної боротьби, яку людина змушена вести з ворожими силами та началами, укоріненими в глибинах буття. Експресивно зображуючи бурхливість стихії, що ніби прагне фізично знищити, зруйнувати людину, Конрад доводить, що загрозу приховує і повсякденна дійсність. Хаосу буття, в уявленні письменника, може протистояти вибудувана/вистраждана позиція людини, що базується на етичних і культурних цінностях цивілізації та включає в себе почуття обов’язку, вірність прийнятим у суспільстві моральним нормам та правилам поведінки, відповідальність за свої вчинки та за людей, котрі поряд.
      У центрі кожного роману Дж. Конрада – особистість, індивідуальність. Його персонажі – то люди, у повсякденному житті яких кожна мить є напруженою. Здавалося б, це звичайні люди, але їх об’єднує духовна одержимість, усвідомлення марності існування, разом з тим – витримка, стійкість перед випробовуваннями, необхідність вирішувати важливі моральні питання буття. Незвичайне середовище стає тією «граничною ситуацією», в якій відкривається справжнє «Ego» людини – та частина людської особистості, яка усвідомлюється як власне «Я» і перебуває у контакті з навколишнім світом.
     Герої Конрада завжди знаходяться ніби перед вирішальним вчинком. Все, що вони роблять, слугує внутрішньою підготовкою до цього вчинку. Доля ніби ставить героя перед якимось дуже важливим, до межі фатального, вибором. Сюжетний пригодницький план втрачає своє значення, а головним стає аналіз мотивів, які визначають причини вибору героями тієї чи іншої системи цінностей. З особливою силою звучить й тема відповідальності людини за свої вчинки, за результат свого вибору (ця відповідальність є свобода – основний прояв екзистенції).
      Океанський простір, корабель в плаванні, палуба судна, поведінка персонажів стають у Конрада моделлю людського існування в цілому. В морі ніби перевіряється на міцність конрадівський «кодекс» – звід простих, але непорушних моральних істин та імперативів [1]; це кодекс людської поведінки: вірність обов’язку і самому собі, мужність та професійна майстерність. А специфічний морський колорит творів підсилюється проникливим дослідженням складності та суперечливості людської природи, людського світу, обумовленого історією та суспільними відносинами.
       У багатьох своїх творах письменник-неоромантик досліджував глибинні моменти життя, шукаючи відповіді на непрості запитання: що рухає людиною у найтяжчу хвилину, скільки коштує влада і чи відчуває людина свою провину, якщо від її руки хтось гине [2].
       Межі запропонованої статті не дозволяють здійснити аналіз усіх творів Дж. Конрада та розкрити його систему поглядів на людське буття (варто акцентувати, що Конрад – досить концептуальний письменник), тому зупинимось на романі «Лорд Джим» – певною мірою філософському творі про драматичну дійсність, концептуальному творі, в якому автором так уміло передано світоглядні орієнтири звичайної людини. Гостра психологічна колізія в душі центрального героя – то ключ до розуміння людської природи, звідси – онтологічний характер самого роману, в якому автор показує людське прагнення пошуку сенсу буття.
     Історія Джима – це аналітичне осмислення трагедії людини, яка намагається зрозуміти сама себе і разом з тим боїться цього саморозуміння; це розповідь про людську психологію та пошук відповідей на питання онтологічного та етичного характеру.
     Герой твору, молодий моряк Джим, переживає муки совісті від усвідомлення безчесного вчинку та прагне спокутувати свою провину. Ці моральні страждання, звинувачування себе з каяттям за скоєні вчинки женуть його по світу, від моря до моря, від затоки до затоки, з перешийку – на загублені в океані скелясті острови. Але тривога та внутрішній біль не вщухають. Адже це не просто втеча від людей. Це втеча від самого себе. Та від власної совісті не втечеш.
     Драма Джима – це його внутрішній конфлікт із самим собою; це драма невідповідності суб’єктивних уявлень об’єктивному значенню вчинків. Але поряд з питанням провини і відповідальності за наслідки проступку, мова йде про оцінку Джима з точки зору етичної принциповості та самозречення. В звичайній людині Конрад розкрив тему трагічності долі, ідею пошуків утвердження людської гідності, показав, що сенс людського буття – в невтомному шляху до самого себе.
     «Він один з нас..» – ця лейтмотивна фраза основного оповідача у романі – капітана Марлоу – включає в себе цілу низку смислів і не в останню чергу – «один із нас, людей». Відтак драматичні, екстраординарні події, що склали долю Джима, слід у першу чергу розуміти як такі, що могли статися з будь-якою людиною. При цьому важливо навіть не те, що відбувається з людиною, а те, як вона сприймає драматичні обставини свого життя, як вони змінюють її внутрішній світ і розуміння того Великого Світу, що її оточує [3].
     Сенс людського буття, як його розумів Дж. Конрад, тримається на дошках корабельної палуби і на принципах професіоналізму людей моря, на усвідомленні і добровільній вірності власним поглядам (незважаючи на душевний надлом та тінь приреченості), на потребі відповідності вчинків уявленням людини про саму себе, на збереженні ідеалів поведінки всупереч зовнішнім перешкодам та спокусам.
     Випереджаючи літературу екзистенціалізму, Конрад веде своїх персонажів до загибелі – або добровільної, або вимушеної. Причому, саме перед обличчям смерті їм судилося, хоча б частково, збагнути сенс свого існування.
     Говорити про Конрада сьогодні варто не лише в контексті його ювілею, а й тому, що він був дійсно чудовим майстром слова, проникливим знавцем людських вчинків і мотивів, умілим оповідачем екзистенційної драми людського буття.

Список використаних джерел

1. Амусин М. Русская страда Джозефа Конрада // Нева. – 2007. – №12. – Режим доступу: http://magazines.russ.ru/neva/2007/12/am9.html
2. Антоненко А. Київські мандри Джозефа Конрада // День. – 2007.–№200. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayini/kiyivski-mandri-dzhozefa-konrada
3. Яковлева Н. М. Екзистенційність як домінанта проблематики і поетики романів Джозефа Конрада / Н. М. Яковлева // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. – 2013. – Вип. 33. – С. 376-379. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkpnu_fil_2013_33_96.