ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ». ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ НЕБЕЛЕНЧУК

Хомко Олена ПетрівнаХомко Олена Петрівна,
учитель української мови та літератури,
спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії,
заступник директора з навчально-виховної роботи НВО № 32

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ».
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ НЕБЕЛЕНЧУК

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ». ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ НЕБЕЛЕНЧУК

«Гучний набат небайдужого серця»
                                                                                             Галина Онацька

Ведучий. Добрий день, шановні гості, колеги, любі діти. Дуже приємно зустрітися з вами у цій затишній залі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І.Чижевського. Сьогодні мені випала почесна місія – долучити вас до когорти шанувальників поетичного таланту незвичайної жінки, тонкого лірика, знавця людської душі, надзвичайно цікавої особистості, прекрасного педагога та літературознавця Ірини Олександрівни Небеленчук.

– Ви для нас дорога гостя, тому ми просимо Вас, Ірино Олександрівно, зайняти почесне місце.

Читаючи твори Ірини Небеленчук, я зрозуміла, що для поетеси головне – любов до людей, любов до життя і найголовніше – любов до України, яка подарувала їй життя, яка надихає, дає можливість помилуватися тополею у волошковому полі, почути спів пташок у вишневих садах, побачити калину у дворі, вербу край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах, вдихати пахощі п’янкого любистку і м’яти, сплести віночок з ніжних ромашок.

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ»

Для вас звучить пісня «Україно моя» на слова Ірини Небеленчук, музика Миколи Ведмедері. (Відеоряд про Україну)

Виконання пісні «Україно моя». Слова І. Небеленчук, музика М. Ведмедері, вокальна група «Струмочок», НВО № 32

Україно моя!

Україно моя! У тобі шепіт листя,
Ніжний подих троянди і запах бузку.
І у вальсу кружлянні твого падолисту
Я люблю твою мову красиву й дзвінку.

Україно моя! Клекіт птахів над ставом,
Оченята блакитні барвінку в саду,
Сонця усміх і спалах рожевий заграви,
І духмяність черемхи в тобі я знайду.

Україно! Люблю твої сині простори –
І річки, і струмочки, озера, моря.
Твої луки барвисті, ліси твої, гори.
Україна моя – найрідніша земля.

                                                                   Ведучий продовжує читати вірш:

 

Від донецьких степів до бескидів карпатських
Ти велична, прекрасна, немов у вінку.
Твою вроду незгасну і пишність, й ошатність
У всі пори люблю я. Неначе в танку,

Ти кружляєш у цвіті весня́ному вишні
І в сріблястому танці сніжинок зими,
І у барвах багряного й жовтого листя,
І купаєшся в літньому плесі ріки.

Україно моя! Мов ту пісню величну,
У цілунку любові несу крізь життя.
Твоя доля гірка і скорботна, й трагічна.
В ранах тіло твоє і нелéгке буття.

Та я вірю: прийде та святая година,
Коли ти у віночку вишневих садів
Заквітуєш так радо, моя Україно,
Від навали звільнившись жорстоких катів.

Ведучий. Поетична творчість Ірини Олександрівни почалася ще в дитинстві. Навчаючись у середніх класах, дівчина писала присвяти друзям, які були зібрані у невелику збірку «Друзей моих прекрасные черты». У 17-річному віці, після подорожі Закарпаттям, була оформлена збірка «Співанки карпатського краю». Була у творчому житті Ірини Олександрівни і вимушена перерва, коли переслідували зневіра, невпевненість, розчарування, біль, і писати вірші не було сили. Та про поезію, як вона сама пише, думала постійно: читала, насолоджувалася, записувала прізвища нових авторів, вивчала напам’ять іхні вірші, декламувала на різних тематичних заходах.

Нині Ірина Небеленчук є автором п’яти поетичних збірок: «Мелодія душі моєї» (2010), «Крила надії» (2010), «Осенние мотивы» (2010), «Пори року» (2014), «Берег любові» (2016).

Нині Ірина Небеленчук є автором п’яти поетичних збірок

Вірші були надруковані у різних виданнях України, у колективних збірках «Він, Вона і війна» (2016), «Огні горять» (2017), літературних альманахах «Енциклопедія сучасної літератури» (2016), «Галактика любові» (2017), «Скарбниця мудрості» (2017), «Серце Європи» (2017), словнику «Наша мова калинова» (2016).

ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ

Ірина Олександрівна є учасницею та переможницею Всеукраїнських літературно-мистецьких проектів, фестивалів, конкурсів. Переможець ІІ Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» – 2017 в номінації «Мій Шевченко» (категорія «Митецьке втілення образу Тараса Шевченка (наживо)», «Літературне втілення образу Тараса Шевченка (письмовий авторський твір про Шевченка)», отримала диплом І ступеня. Проект-конкурс проводився з березня по травень 2017 року спільно з Міжнародною лігою «Матері і сестри – молоді України» та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка за підтримки Національної Ради жінок Ураїни, Товариства «Знання» України та шанувальників творчості Шевченка з близько 20 країн світу.

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ». ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ ІРИНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ НЕБЕЛЕНЧУК

Багато гарних і теплих слів сказано про поетесу, високо поціновано її творчість.

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ЖИТТЯ, ПОДІЛЕНЕ НАВПІЛ»

Ірина Небеленчук - вірші

«Українська Сапфо ХХІ століття, яскрава зірка нашої степової Еллади». Тетяна Моклюк
«Справжня українська жінка з великою душею». Тетяна Олійник
«Такі вірші може писати лише сонячна людина».Ніна Нон

Сьогодні ми зібралися для того, щоб ознайомитися з новою збіркою талановитого автора, який мене особисто вразив до глибини душі, викликав бурю емоцій та почуттів, пробудив досі приспані внутрішні духовні орієнтири.

Поезії збірки «Життя, поділене навпіл» нікого не можуть залишити байдужим, бо відгукуються на проблеми сьогодення.

Українська Сапфо ХХІ століття

Інсценізація «Прологу» до збірки.

Читець 1. Виє вітер в гаю.

Читець 2. Ні, то кулі свистять. Чуєш, брате?

Читець 1. Та ти вслухайся краще – шумить у діброві ручай.

Читець 2. Я кажу, що то кулі. В бою полягли знов солдати,

Захищаючи землю, Вкраїну і рідний мій край.

Читець 1. Подивися у небо. Он там зайнялась блискавиця

Так яскраво і гарно – нічної відбиток грози.

Читець 2. Ти не чуєш мене?! То лунають війни громовиці.

І у небі відбились краплини гіркої сльози.

Читець 1. То ти кажеш – війна?! Нам «конфлікт на Донбасі», казали…

Ведучий.

«До» і «після» розділені смугою лиха й війни.

І життя наче двічі, мов навпіл його розірвали.

«До» і «після» вплелися в посмертні скорботні вінки.

Небеленчук Ірина Олександрівна

В Україні зараз триває війна. Вона понищила, скалічила не лише тіла, а й душі. Змінилися всі. Уже ніколи не будемо ми такими, як раніше, безпечними, безтурботними, щасливими. На цьому наголошує Ірина Олександрівна. Війна для неї – це плач і крик, що прокотився хвилею всезагального людського болю та відбився пекучим жалом у душі.

Збірка «Життя, поділене навпіл» змістовно також поділена на дві частини.

Неперевершене бачення вічної краси природи, ніжне, палке кохання, миті радості та щастя, гімн життю, любов до людини та розуміння справжнього, найціннішого, що є в кожного, зустрінуться в поезіях першої частини, яка має назву «Життя без війни».

Збірка «Життя, поділене навпіл»

Яскравими образами природи та неповторною палітрою переживань сповнені поезії, у яких пори року нашіптують ліричній героїні свої правила життя і чарують її своєю магією. Це поезії «Прихід весни», «Осінь і вона», «Килим весни», «Мріє весна», «Малює осінь», «Осінній смуток», «Зимова казка», «У літі», «Весняний вечір».

Читець 3. Виконання поезії «Прихід весни».

Прихід весни

Вона прийшла! Вона прийшла нарешті
Така квітуча, гомінка, ясна.
Злякався лід – на ріках скоро скресне.
Вона прийшла – красунечка Весна.

Підсніжником всміхнулась білосніжним.
Зустріла нас шафраном у саду.
Корону царську, пишну і розкішну,
На долю дарувала молоду.

Вона прийшла і подихом зігріла,
І задзвеніла голосом ріки́,
Ще й небом підморгнула синьокрилим.
Її вітали піснею струмки,

І первоцвіт, музи́чки волошкові –
Усе раділо подиху весни.
І усміхнулись котики вербові,
Що марили світанком без війни.

поетеса говорить про щастя людини

Ведучий. У поезіях про мирне життя поетеса говорить про щастя людини, про кохання, про свої прагнення, бажання, сподівання. Серед таких творів «Я так хочу», «Сподівання», «Я прийшла», «Простягни руки», «Fata morgana», «Присвята», «Повіяло вітром», «Все пройшло», «Плач скрипки» та інші.

Читець 4. Виконання поезії «Плач скрипки».

Плач скрипки

Скрипка плакала. Звуки розносило вітром.
І здіймалося серце в небесні світи.
Про кохання співала вона. І про літо,
Там, де щастя жило, твоя усмішка й ти.

Так співала вона. І, мов нáвпіл, серденько
Розривала в безмежжі на радість й любов…
Щебетали дві ластівки дзвінко й любенько,
Зігріваючись разом під вірним крилом.

Осінь смутком злетіла в багряному листі,
Заховала і скрипки притишений звук.
Вітер серце тривожить калини в намисті…
Віддалялись і голос, і лагідність рук…

Лиш застигли дерева в задумі глибокій,
Як зронили на землю багряний наряд.
Та у скрипки душа плаче так одиноко –
Не зіграють розірвані струни на лад.

Виконання поезії «Плач скрипки»

Ведучий (під звучання скрипки). Особливої уваги заслуговують у читачів поезії про найдорожчих та найрідніших для кожного людей: тата і маму («Потрібно небагато», «Дорога до батьків», «Дорога додому», «Поспішайте до тата й до мами», «Закотилося сонце»). Хто як не батьки завжди готові вислухати, допомогти, захистити від біди. Це люди, перед якими ми низько вклоняємося до землі за все!

Читець 5. Виконання поезії «Поспішайте до тата й до мами».

поспішайте до тата й до мами

Що спішила так звично
Від матусеньки йти.
Очі мамині кличуть:
– Ще хоч з день погости.

 Горчар

Очі мамині кличуть: «Хоч день погости.
Ти затримайся, донечко, біля порогу.
Ти ще встигнеш, рідненька, летіти в світи.
Іще випаде серденьку світла дорога.

Ти затримайся, люба. Ті ж справи – які?
Біжимо, поспішаєм кудись без упину.
Не встигаєш розгледіти – день догорів.
А за ним ось новий. І – в намисті калина.

Я не вічна, повір. Будуть весни іще…
Зупинись на хвилиночку, мила, хороша.
Невимовний осів у душі моїй щем…
Я піду за межу, як затихне пороша.

В тій весні, вже й дивись, більш не буде мене.
Відлетять вдалину і літа журавлями…»
Золотавим листочком усе промайне…
За життя поспішайте до тата й до мами.

Plach-skripki-Nebelenchuk-2

Ведучий. Як бачимо, героїня першої частини «Життя без війни» ніжна, тендітна, закохана, мрійлива, зачарована красою природи, заглиблена у власні емоції та переживання. Та разом із тим у другій частині збірки «У горнилі лиха» постає перед нами в образі борця з ненаситним ворогом за свободу й волю рідної країни.

Читець 6. Виконання поезії «І реве знов Дніпро».

І реве знов Дніпро

Реве та стогне Днiпр широкий…
I блiдий мiсяць на ту пору,
Iз хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синiм морi
То виринав, то потопав.

Ще третi пiвнi не спiвали,
Нiхто нiде не гомонiв,
Сичi в гаю перекликались,
Та ясен раз-у-раз скрипiв.

Тарас Шевченко

 

І реве знов Дніпро. Котить хвилі бурхливі.
Треті півні співали і виткався ранок.
Мов хустина у пеклі й у лиха горнилі,
Запалав той черлено-кривавий світанок.

Гомоніли довкола усі про єдине:
Краматорськ, Іловайськ, Волноваха, котли.
Знову кулею скошена впала дитина.
Скільки ж їх тих синочків в бою полягли?

Вже Тараса нема. Та москаль знов країну
Топче люто, безжально мою чобітьми.
На Донбасі довкола воронки, руїни.
І країна в безодні і горя, й пітьми.

Плачуть верби. Схилились вони у зажурі,
Над кривавим стрімким, срібним плесом ріки.
А сичі у гаю провістили нам бурі.
Ясен в полі скрипів і кричали круки.

Блідий місяць, мов човен, журливо на небі
Плив повільно, немов запалили свічу.
Я звертаюсь укотре, Тарасе, до тебе.
І я хочу, Кобзáрю: мене б ти почув.

І ніщо не змінилось. Тарасе, ти чуєш?
І брехня, й хабарі, несуни, лизоблюди,
Лицемірство, блюзнірство чинуші віншують
У цілунку пекучім устами Іуди.

Знову лютий москаль на моїй Батьківщині
Сіє смерть, український вбиває народ.
Де пройде, там і сльози у кожній родині,
Туга, горе, могили. Від вражих заброд

Гірко плаче серденько і ниє від болю.
Сиротинки ростуть як билини собі.
Хто ж наврочив країні лиху таку долю?
Де ж то воля, Тарасе? – Вона в боротьбі!

Де ж то воля, Тарасе? – Вона в боротьбі!

Початок пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

Ведучий. Вразлива, жіночна, тонка співоча душа бере на свої плечі ношу, а гаряче серце патріота реагує на народне горе. Поетеса не раз бувала в зоні АТО і на власні очі бачила згарища і руїни, що залишилися після боїв, спілкувалася з воїнами, волонтерами. У своїх творах вилила весь свій біль через побачене й почуте, переживання та величезне бажання підтримати силу духу тих, хто бореться за світле майбутнє України.

Відео «В той день, коли закінчиться війна»:

https://www.youtube.com/watch?v=_A-f8idpJdU

Ведучий. Твори про війну в Україні, про воїнів-захисників сповнені пекучого болю, співчуття, жалю. Ці глибокі переживання даються непросто, ятряться болючими незагойними ранами. Сама лірична героїня змінюється, по-іншому дивиться на життя. Це дуже чітко прослідковується в поезії «Останній політ», де образи, колись уже обіграні поетесою, набувають зовсім протилежного звучання.

Читець 7. Виконання поезії «Останній політ».

останній політ

А весна, наче та наречена,
У вишневий ввібралася цвіт.
Тільки дивиться небо черленено
Й похилився під хатою глід.

Як раніш, не стрічає любисток,
Матіола не дивиться вслід.
І калина червоне намисто,
Мов сльозинки, зронила на сніг.

Осінь плаче дощем так безжально.
Потускніла небесная синь…
Пісня траурна лине, прощальна.
Відлітає в німу далечінь.

Завірюха жорстока холодна
Замете закривавлений слід…
Хлопці птáхами линуть за обрій
В свій останній посмертний політ.

Останній політ - Автор Небеленчук Ірина

У своїх щирих молитвах і теплих звертаннях до воїнів поетеса з Любов’ю і ніжністю називає солдатів хлопчиками, дітьми, синочками. Саме їм вона присвячує вірші «Зозулевий крик», «Журавлі», «Остання мить», «Свіча», «Вибір», «Лист матусі», «Прощання», «Бої, бої…», «Сподівання», «Дорога у вічність», «А зорі тут тихі…», «Останній політ», «Вірю!», «Свинцеві весни», «Воїн світла», «Міфу», «Горе», «Під Іловайськом», «Вишиванка», «У горнилі лиха». Пропоную вам прослухати деякі з них.

У своїх щирих молитвах і теплих звертаннях до воїнів

Читець 8.Виконання поезії «Свинцеві весни».

Свинцеві весни

Не співає весна веселковим світанком –
У боях полягли героїчно сини.
Оповита країна скорботним серпанком.
І від болю страждає в горнилі війни.

Скільки ж випало всьóго на долю солдату:
Бій, поранення, сльози і ночі без сну.
Побратимів ховати – пекельна утрата…
Хто ж накликав на нас оцю кляту війну?..

Вартування в зимових промерзлих окопах,
«Градів» свист, канонади, хиткі бліндажі…
Ворог лютий четвертий рік кулями «кропить»
Наших доблесних воїнів на рубежі.

Вмить життя обірвалося і не воскресне.
Ти Героєм за Матінку-землю поліг…
Лиш свинцем гірко плакали зоряні весни.
І невтішно мовчав закривавлений сніг…

Вмить життя обірвалося і не воскресне

Читець 9.Виконання поезії «Макове поле».
                                                                                                                         Макове поле

Знову маки розквітли в зеленому тихому лузі.
Та нестерпно від болю стогнала рідненька земля.
То країна моя у жалобі, у смутку, у тузі.
А ті маки – то кров, що від ран у полях проросла

Наших славних бійців, що в жорстокій виснажливій битві
Полягли за Вкраїну єдину квітучу свою.
Все частіше й частіше уста промовляють молитву.
І у тиші ранковій я Бога постійно молю:

Із війни щоб діждалася матінка любого сина,
Щоб внучатко уранці топтало в дворі спориші.
Не пекли щоби болем ті чорні невтішні хустини.
І щоб промені сонця грайливо блищали в росі.

Рясно маки розсипані в тихому чистому полі,
Наче крові краплинки пролиті. Ось знов розцвіли.
Скільки ж ти, Україно, зазнала і смутку, і горя!?
Чом назáвжди найкращі сини у бою полягли?

Timso-Hmura-13-00093

Відеоряд з піснею «Білі лебеді у небесах…»

Адреса відео: https://www.youtube.com/watch?v=AJ0_duaEt1k

Ведучий. Звучить у творах палкий заклик пам’ятати тих, хто героїчно загинув і тих, хто зараз стоїть на захисті нашої Батьківщини. Найбільше ж бажання авторки, як і усього українського народу, – аби швидше скінчилася війна, не гинули люди і повернулися воїни живі і здорові додому.

Щоб Вкраїна всміхнулась очима барвінку хрещато,

Щоб у мирі і щасті, в любові жила би повік.

Читець 10. Виконання поезії «Свіча».

Свіча

На честь тих, хто поміж нами, у пам’ять про тих, кого забрали небеса

 

Ми запалимо свічку. Святий той нехай огонь
Подолає непевність, останні душі вагання.
Не задуй його, вітре! Ти, Боже, його боронь –
Той від свічечки вогник, немов оберіг кохання!

Не згасає хай свічка. Промінчик її тепла
Потічком розіллється у душах воскреслих наших.
Хай зневіру й байдужість випалює він дотла
І наповнить снагою нетлінні життєві чаші.

Хай палає свіча! Хай горить і удень, і вночі,
Щоб ніколи-ніколи не згасла в серцях надія,
Лиховісно-захлáнні не краяли душу сичі
І лишалася людям повіки-віків їхня мрія.

Затамуємо подих!.. А свічка незгасно горить
Поміж грози й дощі, у січневі сніги й буревії.
Щоб палав той огонь, щоб не гаснув ніколи й на мить.
І хай пам’яті свічка горить, мерехтить, пломеніє.

Свіча Небеленчук

Під час виконання поезії горить свіча

Ведучий. Дуже багато було сказано про твори Ірини Олександрівни. Ми разом з хлопцями та дівчатами спробували показати вам своє бачення поезії збірки «Життя, поділене навпіл», але, на мою думку, найкраще про себе і свої твори може розказати тільки сам автор. Я із задоволенням передаю слово Вам, Ірино Олександрівно! Прошу!

Виступ поетеси Небеленчук Ірини Олександрівни

Вірші, як музика звучать,
І зачаровують серця.
Вони добру й любові вчать.
Це витвір справжнього митця!

Наталія Бартош

Ірина Небеленчук

Заключне слово. Нехай на усіх життєвих дорогах Вас супроводжують заслужені успіхи, незрадлива фортуна, стійкий добробут, невгасима енергія. Аби у вашому житті було багато сонячних днів, любові, тепла, радості. Міцного Вам здоров’я, здійснення творчих задумів і сподівань. Хай Вас підтримують та надихають рідні люди, розуміють та допомагають колеги, оминають негаразди та непорозуміння. Хай доля дарує Вам ромашкове щастя!