ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛОН «ПОРИ РОКУ»

Бричка Іванна Кравченко Ольга

Бричка Іванна Степанівна,
 учитель української мови та       літератури
комунального закладу   «Навчально-виховне об᾿єднання – «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 31 з гімназійними   класами, центр дитячої та юнацької   творчості „Сузір᾿я”» Кіровоградської   міської ради Кіровоградської     області

 

  Кравченко Ольга Вікторівна,
 учитель української мови та
 літератури   комунального закладу 
«Навчально-  виховне   об᾿єднання –  «Загальноосвітня   школа
 І-ІІІ ступенів № 31 з гімназійними класами, центр дитячої та юнацької творчості „Сузір᾿я”»   Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

 

ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛОН «ПОРИ РОКУ»

 Методичний коментар.
  У чинних програмах з української літератури з 5 по 11 класи передбачено вивчення творчості поетів-земляків, а також відведені години на вивчення сучасної поезії. З-поміж поетів-земляків помітною постаттю є Ірина Олександрівна Небеленчук, автор шести поетичних збірок, Вірші були надруковані у різних виданнях України, у колективних збірках «Він, Вона і війна» (2016), «Огні горять» (2017), у літературних альманахах «Енциклопедія сучасної літератури» (2016), «Галактика любові» (2017), «Скарбниця мудрості» (2017), «Серце Європи» (2017), «Я дякую тобі» (2017), «Думки романтика» (2017), словнику «Наша мова калинова» (2016). Є учасником і переможцем літературно-мистецьких, літературно-народних, літературно-історичних фестивалів, проектів, конкурсів. Серед них найбільш значущими для самої поетеси є фестиваль «Українські передзвони» (2016, м. Київ), фестиваль «Авторської пісні» (2017, на слова Ірини Небеленчук написано декілька пісень), Всеукраїнський проект-презентація «Він, Вона і війна» (2016, м. Кременчук), Всеукраїнський проект «Народжені вільними» (2016, м. Київ), фестиваль літературної майстерності «Театр слова» (2016, м. Київ), Всеукраїнський проект «Огні горять» (2017, м. Канів). Є переможцем ІІ Міжнародного конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» в номінації «Шевченко літературний» (звернення до поета з огляду на події сучасності, представлення власної творчості про події, які відбуваються в Україні).
  У рамках вивчення теми «Література рідного краю» на уроках літератури учні знайомилися із творчістю поетів-земляків, зокрема із творчістю Ірини Олександрівни Небеленчук. У рамках тижня української мови та літератури був проведений виховний захід «Літературний салон „Пори року”», на якому учні мали змогу більш повно ознайомитися із творчістю Ірини Олександрівни.

Мета заходу: поглибити знання учнів про творчість поетів-земляків, глибше ознайомити школярів із поезією поетеси-землячки І. О. Небеленчук, представити її поезію, визначити грані поетичного слова поетеси, визначити основні мотиви віршів, презентувати поезію на широкий учнівський загал.

Ведуча (Труш Аліна): Сьогодні наш літературний салон присвячений творчості Ірини Олександрівни Небеленчук. Поетеси, яка дарує тепло, любов, вогонь, світло, ніжність іншим.
Ведуча. Тож ознайомимося із особистістю та творчістю Ірини Олександрівни. А для цього пропоную вам переглянути презентацію.

Презентація.


Показ презентації супроводжується розповіддю ведучої.

Ведуча. Ірино Олександрівно, як Вам вдається поєднувати викладацьку, методичну, творчу діяльність?

Ведуча. Життя мінливе як пори року. Кожна пора по-своєму прекрасна і відображає певні людські емоції, почуття, переживання, надії, сподівання.
  Зима. Настає зима, і світ змінюється. Морозним подихом вона зачаровує природу. Пам᾿ятає зима й про людей. Дарує сніг, візерунки на вікнах, чудові свята, теплі зимові вечори.

Учні 10-А класу Валерія Григор᾿єва та Леонід Ромашенко декламують вірші.

Зимова казка
Наче казка, зима знов чарує красою.
І пухнастий летить, заворожує сніг.
Мов у сніжному танці, була я з тобою.
А сріблясті сніжинки лягали до ніг.
Ми всміхалися знову, забувши про стужу.
І кохали за шаллю минулого літ.
А сніжинки кружляли собі – небайдужі –
Все раділи, що можуть прикрасити світ.

Декламує вчитель української мови та літератури Кравченко Ольга Вікторівна.

Я прийшла…
Я до тебе прийшла на хвилинку, на мить…
І краплинки бринять, мов співають дзвіночки.
То, танцюючи, дощ у саду шелестить,
Ледь цілуючи вишням веселі листочки.
Я прийшла – заховалась печаль у душі,
Відгукнулася стишено здавленим болем.
Я зігрітись: не бути б лиш на самоті,
І з тобою помріяти хочу я поряд.
Щоб летіли печалі пташиним ключем,
За море далеке, мов стомлені птахи.
І відчути я хочу те сильне плече…
Я до тебе прийшла… І не задля розваги.
Я до тебе прийшла, ти пробач, просто так.
Мені поряд з тобою, зізнаюсь, тепліше.
Я до тебе прийшла, бо без тебе ніяк.
Не складались без тебе у мене і вірші.
Запроси, не мовчи… Що до чаю – халва?..
Як в дитинстві далекім, й забувся той будень…
Я до тебе… Мені ти пробач… Я прийшла,
Бо без тебе не можу я більше вже бути.

Ведуча. Весна. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, на душі стає радісно. Люди частіше усміхаються.

Декламує учениця 6-В класу Анастасія Нінкіна.

Прихід весни
Вона прийшла! Вона прийшла нарешті
Така квітуча, гомінка, ясна.
Злякався лід – на ріках скоро скресне.
Вона прийшла – красунечка Весна.
Підсніжником всміхнулась білосніжним.
Зустріла нас шафраном у саду.
Корону царську, пишну і розкішну,
На долю дарувала молоду.
Вона прийшла і подихом зігріла,
І задзвеніла голосом ріки,
Ще й небом підморгнула синьокрилим.
Її вітали піснею струмки,
І первоцвіт, музички волошкові –
Усе раділо подиху весни.
І усміхнулись котики вербові,
Що марили світанком без війни.

Декламує учениця 6-В класу Аліна Дахно.

Мріє весна
Ледь мріє Весна у легкім серпанку.
І стиха приліг туман біля ніг.
Лиш вітер гойдає подихом ранку
Пухнастий спізнілий весняний сніг.
Стоять у мовчанні стрункі берізки.
Вітер-звабник в них стан обіймає.
Устами пестить розплетені кіски.
«Любитиму завжди», – їм обіцяє.
Берізки наївні, неначе діти.
Коханням марять у сніжних шатах.
Всесвітньо відомий спокусник вітер –
Побавиться й кине, а може й зламати.

 

Декламує учениця 6-В класу Марія Скрипник.

Квіти
Постукав березень мінливий
У ніч холодну у вікно.
І після затяжної зливи.
Заснуло стомлене село.
Відкривши двері на світанку,
Ступила крок лиш на поріг…
В промінні весняного ранку
Тюльпани квітнуть на столі.
Хто їх приніс? Звідкіль взялися?
Промерзли, бідні, ледь живі.
А сонця промені лилися
І зігрівали ніжно їх.
Дивилася на квіти-диво
І оживала враз душа,
Мов не було тієї зливи,
Мов не пройшла селом гроза.

Ведуча. Літо – найтепліша пора року. Улітку вся природа живе на повну силу. Для людини літні днини теж благословенні. Особливо гарні вечори, коли денна спека спадає…

Декламує учениця 10-А класу Аліна Труш.

У літі
У цьому літі, в цьому літі,
Що грало сонцем і дощем,
Сріблились зорі-самоцвіти,
Летів у вирій сум ключем.
І жайвір радісно у небі
Бринів на струнах синяви.
І линула душа до тебе,
Хоч червень і котив громи.
Медвяно цілував нас липень,
Розклавши жовтий килим жит.
І шелестіла тихо липа,
Останній свій зронивши цвіт.
Хоч сонце й цілувало квіти,
Минув вже й серпень без тривог.
У цьому літі, в цьому літі
Були з тобою ми удвох.

Декламує учениця 9-Б класу Анна Хоменко.

Ромашкове щастя
Ось поряд ти… Ромашки… Поле..
І світла дивовижна мить…
Вночі ховались в небі зорі,
А нині виграє блакить.
Хоч небо й сердилось недавно,
Та промінь вибився з-за хмар.
І сонце прагне, як прадавно,
Нести всім людям світлий дар.
І ти, як сонце, світиш поряд.
Усмішка сяє на устах.
А ніжно-лагідний твій погляд
Бентежить трепетний, мов птах.
І хмари, й небо неозоре,
Промінням виграє блакить.
І поряд ти… Ромашки… Поле…
І світла дивовижна мить…

Ведуча. Осінь – художниця, розмальовує все довкола в жовто-червоний колір. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці. Приємно посидіти вдома з чашкою чаю, подумати…

Декламує учень 10-А класу Олег Сабада.

Малює осінь
Малює осінь пензликом барвистим,
Немов із скелець дивні вітражі,
Багряним, жовтим і червоним листом
Своїх картин мільйонні тиражі.
Малює осінь небо у хмаринах
І павутинки срібні на гілках.
І цвітом ніжним пишнії жоржини
Всміхаються в замріяних садах.
В природі є пора красива – осінь,
Що збуджує, мов юнка, почуття.
Грайливо задивившись в неба просинь,
Барвисто розмальовує життя.

Декламує учениця 10-А класу Дана Боєва.

Осінній смуток
Осіннім листом
Осінній смуток
Шепоче тихо:
«Мине розлука».
Змахне краплинку
Зі щічки хутко.
Стече сльозинка
Осіннім смутком.
І буде просинь
І буде сонце.
Сміється осінь
В моїй долоньці.
Тебе зустріну
В дощу краплинах.
Пташатком лину –
Ти мій єдиний.

Декламує учениця 10-А класу Анастасія Коверга.

Самотність
У самотності туга у світі.
У самотності смуток в очах.
У самотності крила підбиті.
У самотності – зранений птах.
У самотності плаче серденько.
У самотності холодність рук.
У самотності зовсім тихенько.
У самотності гасне і звук.
У самотності – очі старіють,
У самотності – плаче душа,
У самотності – серце німіє
І жевріє, мов тьмяна свіча.
У самотності стишені кроки.
У самотності здавлений плач.
У самотності лиш ненароком…
У самотності погляд погас.
У самотності змушений усміх.
У самотності в серці розбрат.
У самотності мукою успіх.
У самотності – келих утрат.

Декламує вчитель української мови та літератури Іванна Степанівна Бричка.

Поспішайте до тата й до мами
Що спішила так звично
Від матусеньки йти.
Очі мамині кличуть:
– Ще хоч з день погости.
Очі мамині кличуть: «Хоч день погости.
Ти затримайся, донечко, біля порогу.
Ти ще встигнеш, рідненька, летіти в світи.
Іще випаде серденьку світла дорога.
Ти затримайся, люба. Ті ж справи – які?
Біжимо, поспішаєм кудись без упину.
Не встигаєш розгледіти – день догорів.
А за ним ось новий. І – в намисті калина.
Я не вічна, повір. Будуть весни іще…
Зупинись на хвилиночку, мила, хороша.
Невимовний осів у душі моїй щем…
Я піду за межу, як затихне пороша.
В тій весні, вже й дивись, більш не буде мене.
Відлетять вдалину і літа журавлями…»
Золотавим листочком усе промайне…
За життя поспішайте до тата й до мами.

Ведуча. А зараз ми проведемо невеличку прес-конференцію, у якій зможемо поставити запитання автору.

Сабада Олег. Що надихає Вас на написання поезії?

Дахно Аліна. З Ваших віршів ми дізналися, що ви любите подорожувати – Карпати, Київ, Канів. Де б ви хотіли ще побувати?

Солонченко Олександр. Часто у Ваших поезіях трапляється образ вишневого цвіту. Що він значить для Вас, з чим асоціюється?

Нінкіна Анастасія. Розкажіть про своє дитинство. Чим захоплювалися? Яка улюблена книга?

Тікул Софія. Яке Ваше творче кредо?

Боєва Дана. Які творчі плани на майбутнє?

Ведуча. А зараз прослухайте пісню на слова Ірини Небеленчук «Самотність» у виконанні учениці 10-А класу Анастасії Коверги, яка написала музику.

Колективне виконання вірша учасників літературного салону

Декламують Анастасія Нінкіна, Аліна Дахно, Софія Тікул, Дана Боєва.

Побажання
Хай квітує доля рушничком барвистим
У цілунку ніжнім сонця промінців.
На твоїй стежині літньоросянистій
Хай зростають віри й щастя пагінці.
Зустрічали щоби росяні світанки
І зростали всюди квіти запашні.
Щоб голубив вітер шепотінням ранку
І спивав устами слізки на щоці.
Теплий дощик змиє всі твої печалі,
Понесе у річку – поміж береги.
За серпанком ночі у далеких далях
Щоб зійшли тривоги, наче ті сніги.
Пишним квітом вишня привітає радо,
Ніжністю поманить в таємничий світ.
В серденько ввіллються щастя і відрада.
Заясніє доля – волошковий цвіт.
Дивиться ромашка жовтим оченятком,
Білими махає пелюстками вслід.
І нехай прилинуть ніжним пташенятком
Щастя, радість, усміх на багато літ.

Ведуча (роздає невеличкі папірці учасникам салону). Діти. Ви отримали папірці. Напишіть на них побажання нашій поетесі.

Після того, як діти написали побажання, закріплюють їх на ватмані «Пори року».

Ведуча. На цьому наша зустріч із поетесою Іриною Олександрівною Небеленчук завершена. Дякуємо, Ірино Олександрівно, що відвідали наш літературний салон. Сподіваємося, що Ви будете нашим постійним гостем. До нових зустрічей.

Список використаних джерел

  1. Бартош Н. Г. Ніжна і замріяна душа [післямова] / Н. Г. Бартош / І. О. Небелечук / І. О. Небелечук // Берег любові [вірші]. – Кропивницький : ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2016. – 137 с. – С. 129.
  2. Лісова О. Вона обрала свій шлях / О. Лісова // Вісник Кіровоградщини. – № 34 (70). – Шп. 4.
  3. Небелечук І. О. Берег любові [вірші] / І. О. Небелечук. – Кропивницький : ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2016. – 137 с. – С. 4.
  4. Небеленчук І. Життя поділене навпіл [вірші] / Ірина Небеленчук. – Кропивницький : ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2017. – 144 с. – С. 3-7, 134-139.