МОВНА ПЛОЩИНА ГЕНДЕРНОГО ПИТАННЯ (ДОМІНУВАННЯ ГРАМАТИЧНОГО ЧОЛОВІЧОГО РОДУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ)

Білявська Лариса Віталіївна

Білявська Лариса Віталіївна
учитель української мови та літератури
Новоукраїнського навчально-виховного комплексу
"Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
з поглибленим вивченням англійської мови- гімназія №7"
Новоукраїнської районної ради
Кіровоградської області

 

ОІН - АВАТАРКА-2Очеретяна Марія Олександрівна
учениця 10 класу,
Новоукраїнського навчально-виховного комплексу
"Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
з поглибленим вивченням англійської мови- гімназія №7"
Новоукраїнської районної ради
Кіровоградської області,
член наукового товариства «Інтелект»

МОВНА ПЛОЩИНА ГЕНДЕРНОГО ПИТАННЯ
(ДОМІНУВАННЯ ГРАМАТИЧНОГО ЧОЛОВІЧОГО РОДУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ)

Анотація. У статті охарактеризувано поняття гендер, концепт, гендерна приналежність, фемінність, маскулінність, андрогінія у мовознавстві. Проаналізовано деякі лексико-семантичні групи лексики сучасної української мови за гендерними ознаками.  

Ключові слова: гендер, концепт, гендерна приналежність, фемінність, маскулінність, андрогінія.

Мета роботи – дослідження мовної площини гендерного питання. Для здійснення поставленої мети було реалізовано такі завдання:

1. Охарактеризувати базові поняття дослідження: гендер, концепт, гендерна приналежність, фемінність, маскулінність, андрогінія у мовознавстві.

2. Розглянути основні шляхи мовної площини гендерного питання.

3. Дослідити особливості творення концептів чоловік – жінка  на лексико –  семантичному рівні.

4. Розглянути різні способи віддзеркалення суспільних тенденцій мовної площини гендерного питання.

5. Вирізнити потенціали загальних і власних назв – базових компонентів гендерно маркованих номінацій.

Об'єктом дослідження виступають гендерно марковані лексеми української мови.

Предметом дослідження є особливості функціонування, стилістичний потенціал гендерно маркованих лексем.

Матеріалом для дослідження слугувала картотека гендерно маркованих стійких словесних комплексів, дібраних шляхом суцільної вибірки з тлумачного словника української мови.

Методи дослідження. Як основний у роботі використано описовий метод, за допомогою якого встановлено й інвентаризовано гендерно марковані номінації, систему засобів вербалізації концептів чоловік-жінка.

Наукова новизна полягає в тому, що в ній на матеріалі деяких лексико-семантичних груп української мови комплексно досліджено рівні й засоби вербалізації концептів чоловік-жінка; виявлено склад лексико-семантичних одиниць, що репрезентують гендерні стереотипи; визначено вплив соціальних та етнічних чинників на формування значеннєвих планів гендерно маркованих номінацій; простежено ступінь їхньої фіксації в тлумачному словнику.

 Актуальність теми зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення рівнів, засобів і способів репрезентації гендерної концептосфери, гендерних відмінностей і подібностей, стереотипів й особливостей вербалізації концептів у мовній системі.

Гендерне питання цікавило людство завжди, однак системне вивчення пов’язане з другою половиною XX ст. Це зумовлено тим, що патріархальні підвалини суспільного життя руйнуються: жінки нарівні з чоловіками обіймають найвищі посади в політичній ієрархії, «суто чоловічі професії» поповнюються жіночими, а так звані «суто жіночі професії» – чоловічими (наприклад, медична сестра – медичний брат; доярка – дояр; офіціант – офіціантка, учитель – учителька тощо). Будь-яка мовна особистість має чоловічу й жіночу стать. Їхня опозиція – фундаментальна для людської культури. Гендерне (статеве) питання суттєве для розкриття мовної особистості. У лінгвістиці воно широко вивчене на рівні лексики та фразеології, а граматичний рівень висвітлений мало. Останнім часом з’явилися статті , які вивчають гендерне питання на рівні словотвору.

 Проблема гендерного питання належить до актуальних і перспективних напрямків сучасних мовознавчих досліджень, зорієнтованих на вивчення співвідношення і зв’язку мови та духовної культури, мови і народного менталітету, мови і народної творчості, впливу людського чинника на мову (праці В.С. Ващенка, С.Я. Єрмоленко, В.В. Жайворонка, В.С. Калашника, В.І. Кононенка, Л.І. Мацько, А.К. Мойсієнка, В.М. Русанівського, Н.М. Сологуб, Л.О. Ставицької, О.А. Стишова, Л.В. Струганець та інших учених ) [2].

Та, на жаль, гендерне питання в мові залишається ще не вирішеним. У гіпотезі лінгвістичної відносності, яку запропонували Едуард Сепір і Бенджамін Уорф, стверджується: мова – не тільки продукт суспільства, а й засіб формування його мислення та ментальності. Має рацію Л. О. Ставицька, яка говорить, що «природним є зацікавлення лінгвістів у царині чоловічого і жіночого мовних світів, спільних і відмінних комунікативних стратегій, специфічних дискурсивних практик та способів концептуалізації світу різними статями через мову» [4].

Гендер належить до ключових соціолінгвістичних понять, які репрезентують спосіб та умови життя, реалії, стереотипи, норми і традиції культури певного народу через призму статевої належності. Знаковими виявами відображення національної картини світу є універсальна та національно маркована система координат, що ґрунтується на гендерній диференціації суспільства, на специфічній чоловічій і жіночій номінативній та комунікативній діяльності.Термін гендер (від англ. gender — рід, стать) справедливо вважається міждисциплінарним, адже охоплює проблеми багатьох наук (філософії, соціології, політології, психології, педагогіки, лінгвістики, літературознавства, етнолінгвістики,соціолінгвістики тощо) і передбачає насамперед психологічний аспект. Стать можна розглядати як категорію біологічну і соціальну. Гендер – це соціальний конструктор; «який охоплює соціальні можливості кожної статі в освіті,  професійній діяльності, доступ до влади, сімейні ролі та репродуктивну поведінку. Стосується він не анатомо-фізіологічних властивостей, за якими розрізняються чоловіки і жінки, а соціально-сформованих рис, притаманних жіночності та мужності» [2].

 У первісному суспільстві, коли людина боролася лише за виживання, особливих гендерних (статевих) розрізнень історики не фіксують. Коли на зміну матріархату прийшов патріархат, чоловіча діяльність підкорила природу та жінку. Гендерна нерівність увійшла до культури разом із соціальним прогресом. Як предмет вивчення в тендерній психології розглядають поняття: фемінність, маскулінність, андрогінія. У посібнику Т. Говорун, О. Кікінеджі зазначено:

Фемінність – сукупність фізичних, психологічних і поведінкових властивостей, яких очікують жінки в певному соціумі: пасивності, залежності, підлеглості, слабкості, емоційності, ніжності, тендітності тощо.
Маскулінність – система властивостей особистості, які традиційно вважаються чоловічими; передбачає відповідність власній статевій приналежності, прийняття тендерних стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації.

  • поєднання в індивіді водночас жіночих (фемінних) і чоловічих (маскулінних) властивостей. Андрогінна особистість убирає в себе найкраще з обох статевих ролей. Психологічна андрогінія пов'язана зависокою самоповагою, ефективним виконанням батьківської ролі, мотиваційно до досягнень, внутрішнім відчуттям благополуччя» [3].

Зі сказаного можна зробити висновок, що первинним чинником у гендері є психологічний, який визначає вплив фемінності та маскулінності на поведінку особи. Однак останнім часом відбувається процес руйнації патріархальної маскулінності, особливо на рівні соціалізації особистості, проте цей процес ще не оформився в помітну соціальну систему. Відповідно наступним важливим чинником у гендері є соціальний.

Соціалізація дає змогу здійснювати реформування в різних суспільних сферах, особливо в мовній, стала частиною сучасної мовної політики багатьох країн світу. Гендерна диференціація – як природний процес, у якому біологічні відмінності між чоловіком і жінкою відображаються в мовленнєвій поведінці суб'єктів соціуму. Застосування екстралінгвістичного підходу до мовних засобів, які функціонують у мовленні, передбачає врахування суспільних гендерних зв'язків між учасниками комунікації і дає можливість переосмислити мовний знак як засіб самовираження індивідуума – носія національних і загальнолюдських цінностей. Характерним явищем, яке супроводжує гендерне питання в соціальному аспекті, є сексизм. У широкому розумінні сексизм – це орієнтація, яка ставить одну стать вище іншої. Мовний сексизм визначають як вияв у системі мови асиметрій, спрямованих проти жінок. З погляду граматики – це перевага граматичного чоловічого роду над жіночим (усі початкові форми для самостійних частин (прикметника, дієприкметника, займенника прикметникового типу), які мають парадигму роду, є чоловічими), якщо маються на увазі особи обох статей [3].

Назви місяців (12 – ч.р., 0 – ж.р.)

  1. Січень                                       7. Липень
  2. Лютий                                      8. Серпень
  3. Березень                                 9. Вересень
  4. Квітень                                    10. Жовтень
  5. Травень                                   11. Листопад
  6. Червень                                   12. Грудень

Знаки Зодіаку (з 12 назв – 8 ч.р.)

1.Овен                                     5. Скорпіон

2.Телець                                 6. Стрілець

3.Рак                                       7. Козеріг

4.Лев                                       8. Водолій

Обласні центри України (із 27 17 ч.р.)

 

 

  1. Дніпро
  2. Донецьк
  3. Житомир
  4. Івано-Франківськ
  5. Київ
  6. Кропивницький
  7. Луганськ
  8. Луцьк
  9. Львів
  1. Миколаїв
  2. Сімферополь
  3. Тернопіль
  4. Ужгород
  5. Харків
  6. Херсон
  7. Хмельницький
  8. Чернігів

2016-09-23_121629

У Державному класифікаторів професій України 7 тис. професій і посад, які вживаються в чоловічому роді , 38 – у формі жіночого роду.

Чоловічий рід

Жіночий рід

автоелектрозварювальник

адвокат

адміністратор

бармен

бригадир

бухгалтер

водій

диспетчер

маляр

менеджер

прокурор

психолог

ревізор

секретар

учитель

юрисконсульт  тощо

акушерка

буфетниця

вишивальниця

ворожка

в’язальниця

доярка

медична сестра

покоївка

праля

прибиральниця

приймальниця

швачка тощо

2016-09-23_122010

Слід звернути увагу на контекст уживання професій чи посад, якщо є паралельні форми, адже вони можуть мати не тільки різну стильову приналежність, але й  – смислове навантаження. Приміром: швачка – це професія, пов’язана з виготовленням одягу, а швець шиє лише взуття; або годувальник – годувальниця: годувальник – той, хто утримує кого-небудь, годувальниця – жінка, яка годує дитину груддю. Слід звернути увагу на так звані «жіночі професії», а саме: доярка, медична сестра, праля, покоївка, друкарка тощо. Означені спеціальності мають низький рівень класифікації, а отже, оплата за таку роботу набагато нижча, ніж в осіб, які мають «чоловічі професії». Тож гендерне питання потребує ще й економічного розв’язання [4].

Мовна картина світу відображає загальнолюдський універсум, спроектований на специфіку національного мовного явища, антропоцентрична зорієнтованість якого є вагомим складником лінгвістичних концепцій, вихідною точкою для будь-якого дослідження.

Актуальність проблем антропологічної лінгвістики зумовлює необхідність зосередження уваги на концептуально протилежних картинах світу, в основу яких покладено поняття «гендер». Мовознавчі студії демонструють цікаві процеси формування гендерно маркованих  значень, дають змогу простежити динамічні процеси в системі гендерно маркованих номінацій, що є особливою проекцією своєрідних соціокультурних, етнічних взаємозв’язків.

Аналіз деяких лексико-семантичних груп (ЛСГ) дозволив зробити наступні висновки. У ЛСГ «Назви місяців» функціонує 12 лексем, усі чоловічого роду. У ЛСГ «Знаки Зодіаку» – 12 лексем, з них 8 чоловічого роду, 4 – жіночого. ЛСГ «Обласні центри України» представлена 27 назвами, з яких 17 чоловічого роду, 10 – жіночого. У ЛСГ «Професії і посади України» зафіксовано 7000 номінацій чоловічого роду, 38 – жіночого. Отже,  в сучасній українській літературній мові домінують номінації чоловічого роду.

Перспективним уважаємо дослідження інших ЛСГ за гендерними ознаками, з’ясування ступеню репрезентації гендерно маркованих фразеологізмів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Великий зведений  орфографічний словник сучасної  української лексики/ Уклад.  і  голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун»,  2003
  2. Гапон Н. Гендер у гуманітарному дискурсі: філософсько-психологічний аналіз / Н. Гапон. – Львів: Літопис, 2002. – 310 с.
  3. Говорун Т., Кікінеджі О. Гендерна психологія: Посіб. – К.,1992
  4. Ставицька Л. Гендерні стереотипи в сучасній мовній свідомості // Дивослово. – 2005. – №5