ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Попова Наталя Анатоліївна,
учитель початкових класів Бердянської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ст. №1 Бердянської міської ради Запорізької області.

Учитель Вищої категорії,
пед. звання «Учитель-методист».

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Анотація.
У досвіді пропонується розглянути «самостійну роботу учнів», як вид навчально-пізнавальної діяльності, забезпеченої організаційно та методично, спрямованої на виконання пізнавальних завдань власними силами.
Ключові слова: початкові класи, самостійна робота, види та форми самостійної роботи, етапи самостійної роботи.


Актуальність і перспективність досвіду.
Життєвий досвід засвоюється кожним новим поколінням у процесі активної пізнавальної діяльності. Під час навчання дитина повинна опанувати різними видами як практичної, так і теоретичної діяльності. Аналіз досліджень із проблем ефективності та оптимізації навчання, a також практики роботи дозволяє переконатися, що однією із головних умов підвищення якості навчання є формування в молодших школярів уміння самостійно знаходити й аналізувати інформацію.
Державний стандарт початкової освіти вимагає більшої самостійності від учнів, тому що саме це необхідно для становлення особистості, яка буде навчатися упродовж життя. Самостійна робота сприяє формуванню умінь   учнів ставити перед собою мету, вибирати засоби та методи, які допоможуть її реалізувати, а також коригувати та регулювати освітній шлях.

Правильна організація самостійної роботи є одним з головних завдань початкового навчання, бо саме в цей період відбувається активне засвоєння матеріалу та опановування певними навичками й уміннями.
Теоретичні основи.
У різні епохи філософи, педагоги, представники громадсько-політичної думки говорили про самостійність у навчанні, про необхідність розвитку самої самостійності та про обов’язкове формування в учнів уміння самостійно працювати.

Можна відзначити кілька етапів розвитку самостійної діяльності:
1. Давня епоха. Самостійність зароджується в діяльності як особлива її форма. Така діяльність допомагає знайти способи виживання, формує особистий життєвий простір.
2. Античність. Відбувається розвиток ідей самостійності в навчанні та вихованні дітей. Формування самостійності сприймається в цей період як важлива умова вдосконалення людини.
3. Середньовіччя. Роль розвитку самостійності в навчанні зменшується. Великого значення набуває схоластика, що припускає розвиток догматичного мислення. Розвиток самостійності не потрібен соціуму.
4. Відродження. Активне повернення до ідеї самостійності в освіті. Тепер самостійність розглядається як діяльність із придбання нових знань про світ.
5. Новий час. У цей період розвиток самостійності було спрямовано більше на процес навчання. Це підтверджують роботи Ж-Ж. Руссо,  Я.А. Коменського. Про розвиток самостійності у вихованні волі пише Г.Гегель, про прямування законам природи дитини говорить І.Г.Песталоцці.
6. Сучасна епоха. Повністю затверджується ідея пізнавальної самостійності. Про самостійну діяльність говорять такі вчені як: О.Савченко, М.Вашуленко, П.Блонський. Вони висвітлюють проблеми пізнавальної та розумової оригінальності дитини.

Поняття «самостійна робота учнів» у науковій та навчальній літературі отримало різні трактування в залежності від змісту, який вкладається в термін «самостійний». У закордонній науковій літературі самостійну роботу учнів визначають по-різному, застосовують терміни, які підкреслюють різні її аспекти: у Німеччині – це «непряме навчання»; в Австрії – «тиха робота», у Франції та Англії – «індивідуальна робота»; у США – «незалежне навчання».
Аналізуючи теоретичну літературу, можна розглянути суперечність, що існує між потребою у формуванні самостійності як якості особистості та несформованою готовністю школярів працювати самостійно.

Новизна досвіду.
Новизна досвіду полягає в комбінуванні елементів відомих методик і технологій, що сприяють розвитку самостійності на уроках, у відборі різнорівневих завдань, широкому використанні методів роботи з будь-якими джерелами інформації (підручник, Інтернет, довідкова література), оригінальним компонуванням навчального матеріалу.

Провідна педагогічна ідея досвіду.
У досвіді пропонується розглянути «самостійну роботу учнів», як вид навчально-пізнавальної діяльності, забезпеченої організаційно та методично, спрямованої на виконання пізнавальних завдань власними силами.

Інформаційно-педагогічна модель досвіду.

Мета. Визначити сутність, значення і роль самостійної роботи для активізації навчання молодших школярів і скласти завдання для самостійних робіт учнів.

Завдання.
1. Вивчити методологічну, педагогічну, психологічну та методичну літературу з даної проблеми.
2. Розглянути поняття та сутність самостійної роботи.
3. Визначити типи, види, форми самостійної роботи в початковій школі.
4. Визначити вимоги до організації самостійних робіт учнів на уроках.
5. Розглянути технологію організації самостійної роботи в початковій школі.
6. Скласти завдання для самостійних робіт учнів на уроках.

Тривалість роботи над темою досвіду.
Над темою працюю перший рік. Вивчила психолого-педагогічну літературу, провела діагностику, регулювання та корекцію домашньої та класної самостійних робіт, склала рекомендації для вчителів і учнів відповідно до теми досвіду.

Технологія реалізації інноваційної розробки (досвіду).
    Суть самостійної роботи полягає у вихованні самостійності, однієї з головних якостей особистості — уміння ставити певні цілі та досягати їх власними силами, відповідальне ставлення до своїх вчинків, здатність діяти свідомо в будь-яких умовах.
Самостійна робота є активним методом навчання.  На цей час можна говорити про три основні значення цього поняття. У першому його значенні — учень виконує роботу сам, без участі вчителя. У другому — учень самостійно орієнтується в навчальному матеріалі. У третьому — робота учня не регламентована: він самостійно обирає зміст і способи виконання завдання.
Нерідко специфічною ознакою самостійної роботи вважають активність дітей при відсутності допомоги вчителя. Така точка зору є невірною та непродуктивною. Дотримуючись її, учитель виключає можливість співпраці і в тих ситуаціях, де в цьому є потреба. Педагог дійсно може не брати участі у виконанні завдання, але він може організувати діяльність учнів так, що самостійна робота завершиться результатами, до яких учні прийшли самостійно.

Самостійну роботу можна застосовувати на різних етапах уроку. Це вимагає від учителя враховувати вікові та індивідуальні можливості учнів, особливості матеріалу уроку, рівень знань і умінь, на які спиратимуться учні у ході самостійної діяльності, обсяг знань і рівень навичок самостійної роботи.
Самостійна робота в початкових класах лише в тому випадку буде активізувати процес навчання і сприяти успішності його здійснення, забезпечить учнів твердими знаннями, розвитку їх творчої ініціативи та вміння вчитися самостійно, якщо здійснюється в цілісності й системності викладання.
Результативність самостійної роботи залежить перш за все від постановки цілей. Чітко поставлена ​​вчителем і прийнята учнем мета стимулює мотивацію на початку роботи, а надалі є важливим регулятором самостійної діяльності. Викликати активне ставлення учнів до мети роботи, зробити цю мету привабливою – у цьому суть цілепокладання. Досягається це через раціональну організацію освітнього процесу, завдання, контроль.

Самостійна робота може бути засобом залучення учнів у пізнавальну діяльність. Спонукальним мотивом для школяра стає потреба в нових знаннях і уміннях, що виникають у ході розв’язання поставлених учителем пізнавальних завдань. До важливих ознак самостійної роботи учнів, на мою думку, відносяться:

  • потреба в знаннях і бажання опановувати ними,
  • можливість висловити свою власну позицію з різних питань,
  • уміння мислити самостійно та оригінально.

Самостійна робота може диференціюватися за:

  • джерелами знань (робота з навчальною та довідковою літературою);
  • методами самостійної роботи (методи спостереження та практичні роботи тощо);
  • формами виконання: усна, письмова, змішана;
  • типами завдань: навчальні, тренувальні, пошукові.

Класифікувати самостійну роботу школярів можна за типами, видами та формами.

Типи самостійної роботи:

  1. У процесі пізнавальної діяльності учень тільки розпізнає об’єкт, що вивчається.
  2. Учні вже вміють виконувати завдання за алгоритмом і застосовують свої знання в конкретних ситуаціях.
  3. Учні при виконанні самостійних завдань не просто розв’язують прості завдання, а й знаходять нестандартні рішення, можуть формулювати спосіб розв’язання.
  4. Учні використовують креативний підхід при виконанні самостійних завдань.

Серед форм самостійної роботи можна виділити: фронтальну, індивідуальну, групову та колективну.

  1. Особливості фронтальної роботи:
  • усі учні виконують спільну для всіх роботу;
  • учитель дає загальний інструктаж для виконання завдання;
  • використовуються загальні прийоми організації та керівництво діями учнів.

Така форма самостійної роботи найбільш застосовується при вивченні нової теми, коли вчителю необхідно створити потрібний настрій на роботу, зацікавити новою інформацією, подією, явищем. Важлива її роль у формуванні та розвитку вміння виконувати різні завдання на основі зразка.

  1. Індивідуальна самостійна робота не має на увазі спільних дій учнів, але сприяє співпраці учня з педагогом. Види індивідуальних завдань:
  • невеликі за обсягом роботи;
  • виконання поточних індивідуальних домашніх завдань на альтернативній основі;
  • підготовка до уроку випереджальних завдань, що вимагають пошукової діяльності: повідомлень, дослідів.
  • позакласна самостійна робота.
  1. Привертає увагу педагогів сприятливими умовами для співпраці учнів групова самостійна робота. Вона усуває дефіцит спілкування й може використовуватися при виконанні навчальних завдань.
  2. Колективна самостійна робота. Складність полягає в формуванні таких груп. Висуваються різні показники диференціації: рівень знань, інтерес до навчання, рівень умінь, загальні здібності тощо.

На мій погляд, такі види самостійної роботи, як: відтворювальна за зразком; реконструктивно-варіативна, евристична та творча – допомагають учням ефективно опановувати нову інформацію.

Пропоную систему самостійної роботи будувати таким чином:

  1. Органічно зв’язувати з різними видами навчальної діяльності.
  2. Допомагати учням засвоювати знання і розвивати їх пізнавальні здібності, щоб вони згодом змогли самостійно застосовувати їх на практиці.
  3. Формулювати завдання так, щоб текст був зрозумілим і цікавим для учнів. Перед учнями стоїть мета: зрозуміти, у чому суть завдання та яким чином воно буде перевірятися.
  4. Складати завдання відповідно до основних принципів дидактики.
  5. Урізноманітнювати самостійні вправи за навчальною метою та змістом.
  6. Спрямовувати дітей на правильне розв’язання проблеми.
  7. Під час виконання схем, креслень, простих вимірів і розв’язань нескладних завдань надавати учням зразок або наочний приклад.
  8. Використовувати самостійні роботи планомірно, щоб процес вивчення матеріалу не уповільнювався.
  9. Надавати учням пізнавальні завдання поступово та регламентовано, враховуючи ступінь труднощів та складності.
  10. Здійснювати диференційований підхід до навчання.
  11. Поступово «віддалятися»; тобто прийняти позицію пасивного спостерігача за процесом.
  12. Кожна самостійна робота повинна бути перевірена учителем і може використовуватися для коригування знань, умінь і навичок учнів.
  13. Переходити від контролю вчителя до самоконтролю, розробити критерії оцінювання самостійної роботи.

Для ефективної організації самостійної роботи потрібно враховувати всі компоненти її структури, а саме: позитивну мотивацію учнів, правильну постановку навчальних завдань учителем, організацію навчальних дій, організацію контролю над виконанням поставлених завдань. Якщо слідувати логіці побудови самостійної роботи, тоді цей процес повинен забезпечити формування творчого потенціалу, гнучкість мислення, внутрішню мотивацію учнів початкових класів.
Як правило, знання, які учні засвоїли самостійно, значно міцніше тих, які вони отримали під час пояснення вчителя.
Підбираючи вправи та завдання, слід урахувати не тільки наслідувальну, а й творчу діяльність молодших школярів. Наведу декілька прикладів.
Організацію самостійної роботи використовую на наступних етапах:

  1. Етап діагностики освітніх можливостей учнів. Здійснюється вивчення індивідуальних особливостей мислення школярів. Для цього використовую спеціалізовані тести та завдання з вивчення тем різного рівня складності.
  2. Етап планування та проєктування індивідуальної педагогічної підтримки учнів у процесі навчання. По кожній темі проєктується схема повторення вивченого матеріалу, що дозволяє підвищити рівень залишкових знань.
  3. Етап спільної роботи вчителя і школяра з конструювання його індивідуальної освітньої траєкторії. Даний етап дозволяє школяреві спланувати свою навчальну діяльність.
  4. Етап реалізації. Завдання складаю на репродуктивному, конструктивному та творчому рівнях. Кожний наступний рівень містить параметри попереднього та має свої, відмінності від попереднього.

На підставі цих рівнів розробила різнорівневі завдання, які допомагають виявляти рівень сформованості системи якості знань учнів та  дозволяють отримати високих освітніх результатів школярів, спонукають у них бажання вчитися, створюють ситуацію успіху на уроці, навчають працювати самостійно, доводити, узагальнювати, аналізувати та робити висновки.
Для молодших школярів однією з найактуальніших діяльностей залишається гра. Дитина бере на себе роль, діє в уявній ситуації, вступає в ігрові взаємовідносини з однолітками, разом з ними створює сюжет гри. Усе це вона робить на власний розсуд, самостійно. Діти вільні у виборі партнерів, дій, сюжету та аксесуарів гри.
Для розвитку творчої активної самостійності учнів пропоную кросворди, загадки, ребуси, завдання «Знайди помилку автора», проблемні питання та завдання.

Застосовую на уроках технічне моделювання та конструювання. Це розумовий практичний вид діяльності. У моделюванні дотримуюсь принципу наочності, тому що створення моделей передбачає, хоча і в спрощеній формі, копіювання наявних технічних об’єктів. Засоби наочності готую заздалегідь. З цією метою використовую фільми, малюнки (надруковані та виконані від руки), готові зразки, дитячі іграшки. У технічному конструюванні розумова і практична діяльність спрямовуються на те, щоб зробити предмет, який несе в собі елемент новизни, не повторює і не дублює дійсні об’єкти.
Отже, щоб зробити процес навчання особистісно-орієнтованим, потрібно небагато: визнати право кожної дитини на самоцінність, індивідуальність, прагнення самостійно здобувати знання та застосовувати їх в різноманітній та цікавій для нього діяльності.

Результативність досвіду
    Завдяки впровадженню різних форм і видів самостійних робіт, учні стали краще засвоювати навчальний матеріал, підвищився інтерес до навчання в цілому. Шляхом економії часу зменшився обсяг домашнього завдання. Результати даного досвіду відслідковуються рівнем самостійності учнів, позитивною динамікою творчого саморозвитку учнів на уроках, розвитком самостійної пізнавальної активності. Роботи школярів демонструють результат і ефективність праці і учнів, і вчителя. Виявляється не тільки рівень знань, а й самостійність учня, індивідуальний стиль його діяльності, творчий або стандартний підхід. Самостійна робота значно впливає на глибину і міцність знань учнів, на розвиток їх пізнавальних здібностей, на темп засвоєння нового матеріалу. Учні отримують високі результати на олімпіадах різних рівнів, під час виконання контрольних робіт. Для самостійної роботи під час дистанційного навчання створено освітній блог «Навіть наймудрішому є чому вчитися».

Рекомендації щодо впровадження досвіду
    Нові вимоги до навчального процесу дозволяють виділити пріоритетну задачу підготовки учнів початкових класів – здатність мислити та діяти самостійно, нестандартно й творчо. Перед освітою постає проблема формування пізнавальної активності, розвитку творчих здібностей, самостійності учнів як особистісної якості. Рекомендую вчителям початкових класів бути внутрішньо готовими для використання форм, методів, технологій у широкому впровадженні самостійної роботи в навчальний процес, використовувати її на всіх етапах уроку, посилити роль учня для відкриття нових можливостей і творчості.

Додатки
Блог учителя
Блог для учнів

Список використаних джерел 

  1. Державний стандарт загальної початкової освіти // Початкова школа. – 2011.– № 8.– С.1–17.
  2. Вашуленко М. С. Методика навчання української мови  в початковій школі: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. С. Вашуленко. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 364с.
  3. Коляда О. Комплексні завдання  для самостійних робіт  з української мови / О.Коляда // Початкова школа. – 1997. – № 2. – С.14-18.
  4. Кононенко О.Л. Самостійність учня – джерело творчих здібностей / О.Л.Кононенко // Початкова школа. – 1991. – № 10. – С.21-27.
  5. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи / О. Я. Савченко. – К.: Абрис, 1997. – 416с.
  6. Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів / О. Я. Савченко. –  К.: Радянська школа, 1982. – 341с.
  7. Стрезикозин В. П. Актуальні проблеми початкового навчання / В. П. Стрезикозин. – М.: Просвещение, 1976. – 206с.
  8. Сухомлинський В. О. Слово рідної мови / В.О.Сухомлинський // Українська мова і література в школі. – 1987. – №1– С.53-57.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *