ПОЕЗІЯ ДУШІ ТА СЕРЦЯ (Урок літератури рідного краю за творами І. Небеленчук і К. Горчар)

MelnikМельник Н. М.,
учитель української мови та літератури,
спеціаліст вищої категорії, учитель-методист
загальноосвітньої школи I-III ступенів № 8
м. Світловодська

ПОЕЗІЯ ДУШІ ТА СЕРЦЯ
(Урок літератури рідного краю за творами І. Небеленчук і К. Горчар)

Мета: ознайомити учнів з поетичними творами І. Небеленчук і К. Горчар, поглибити знання дітей про поезію рідного краю; формувати вміння аналізувати віршовані твори, удосконалювати навички виразного читання поезії, збагачувати активний словник учнів, прищеплювати любов до поетичного слова, пробуджувати потяг до літературної творчості.

Обладнання: збірки поезій І. Небеленчук і К. Горчар, ілюстрації до творів, виконані учнями, фонозапис ліричних мелодій, роздруковані поезії.

Вид уроку: урок літератури рідного краю.

Епіграф:

Подумайте та відчуйте

Моєї мови:

«Відкрийте душу назустріч

Святій любові».

І. Небеленчук «Душа ж бо моя зболена…»

Примітка. Урок доцільно провести у старших класах (9-11 класи.)

 

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності.

  1. Вступне слово вчителя.

Діти, сьогоднішній урок у нас незвичайний. А незвичайність полягає в тому, що ми повинні з вами вчитися торкатися душею і серцем струн поезії, розуміти її, автора, вміти насолоджуватися поетичним словом. А ще розмова наша піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а якщо й говорять, – то напівголосно. Людина, серце якої не плакало від солодкої муки, душа якої не боліла коханим ім’ям, не може зрозуміти цього прекрасного почуття. А якщо Бог нагородив її цим неоціненним скарбом, то народжується диво-поезія, якій судилося стати безсмертною.

Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Поезія – нерозлучна сестра любові. Чим тонше, благородніше, піднесеніше почуття, тим більша чутливість людини до поетичного образу.»

Кохання творить чудеса, воно окрилює людей. Завдяки коханню народжуються найпрекрасніші перлини інтимної лірики. Поезія Ірини Олександрівни Небеленчук та Катерини Георгіївни Горчар, яка прозвучить на сьогоднішньому уроці, є свідченням цьому.

Тож прилучімося й ми до високої поезії, почуттів, що дають і нам наснагу до життя, приносять естетичне задоволення.

Повідомлення теми та мети уроку.

  1. Робота з епіграфом.

Подумайте та відчуйте

Моєї мови:

«Відкрийте душу назустріч

Святій любові» («Душа ж бо моя зболена…»)

Ці слова належать І. Небеленчук, і вони є епіграфом нашого уроку.

  • Як ви розумієте епіграф?
  • Чому автор застосовує слово «відчуйте», а «не почуйте» мови?
  • Що, на вашу думку, є «свята любов»?

III. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

  1. Робота над віршем І. Небеленчук «На небі веселка розсипала барви». Бесіда.
  • Які почуття виникають у вас, коли слухаєте поезію Ірини Небеленчук?

Учитель читає поезію «На небі веселка розсипала барви».

На небі веселка розсипала барви.

Кольори відбиваються в чистій росі.

Грають на сонці крапельки дивним сяйвом

І сонячним зайчиком біжать по щоці.

 

Є у веселки кохання жагуче –

Смужка червона про це сказала.

Про уста солодкі, цілунки гарячі

Оранжева смужечка нагадала.

 

Тепло твоїх рук, тепло твоїх слів.

Жовтий символом є теплоти,

Немов відображення теплих снів,

В які постійно приходиш ти.

 

Колір синій веселки – то є надія,

Яку у мене ти завжди вселяв.

Нізащо забути тебе не зумію

Під дощем проливним, блиском заграв.

 

Ніжність і лагідність, мов фіалки

Що їх розсипала весна у траві.

В уста цілував гаряче й палко

До останньої ранкової зорі.

 

Райдуга грає. Яке тільки диво!

Нагадав ти її – вона радість несе.

Живу і радію, бо тим щаслива,

Що у мене ти є, що кохаю тебе.

  • Які враження викликала у вас поезія?

Діти читають поезію самостійно, звертаючи увагу на картини, змальовані у творі.

  1. Бесіда за текстом поезії.
  • Яку картину ви уявляли, коли читали поезію?
  • Що нам допомагає глибше зрозуміти зміст поезії?
  • З якими образами-символами ми зустрічаємося у творі? Порівняйте рядки вірша із зображенням райдуги. (Малюнок райдуги.)
  • Чому, на вашу думку, ставлення до дорогої людини поетеса пов’язує з образом райдуги. Думку аргументуйте.
  • Яка тема твору?
  • У яких рядках виражена головна думка вірша?
  • До якого виду лірики належить ця поезія? Доведіть.
  1. Читання поезій учнями. (Домашнє завдання попереднього уроку.)
  • Прочитайте вірші Ірини Олександрівни Небеленчук, які вам припали до душі. Діти, слухайте вірші і помічайте, які риси характеру має лірична героїня цих поезій.

На фоні ліричної мелодії учні читають вірші «Ми раз лише кохаємо навіки», «Усе пройде, і час загоїть рани», «У сукні білій весна квітуча…», «Твоїх очей торкаюся руками», «Хоча падають знову сніжинки». Після читання віршів учні демонструють власні ілюстрації до поезій,, порівнюючи зображене з віршами й обґрунтовуючи власне бачення завдяки ілюстраціям.

  1. Обґрунтування вибору обраної поезії.

На дошці запитання, на які  учні  дають відповідь після прочитання кожної поезії.

  • Чому ви обрали саме цю поезію?
  • Чим вона вас схвилювала?
  • Які основні мотиви лірики Ірини Олександрівни?
  1. Складання асоціативного куща «Риси характеру ліричної героїні поезій Ірини Небеленчук».2016-03-24_101538

Висновок. Отже, ліричному героєві поезій Ірини Олександрівни притаманні щирість, ніжність, доброта, правдивість, витривалість, оптимізм.

  • А ким же насправді є людина, яка писала ці прекрасні вірші? Про це нам розкажуть біографи.
  1. Повідомлення учнів творчої групи «Біографи».

Учень 1. Ірина Олександрівна Небеленчук народилася в селищі Новгородці Кіровоградської області. Вищу освіту здобула в Кіровоградському педагогічному інституті імені О. С. Пушкіна. Працювала в школах України та Росії. На сьогодні вона – кандидат педагогічних наук, автор посібників і матеріалів з української та зарубіжної літератури. Педагогічним кредо Ірини Олександрівни є слова давньокитайського мислителя Конфуція: «Гідна людина не йде слідами інших людей, вона обирає свій шлях».

Учень 2. Шлях Ірини Небеленчук був тернистим, проте вона не шукала легких стежин. Постійно знаходилася у творчому пошуку. ЇЇ поезії друкувалися в місцевій газеті «Новгородківські вісті», журналах «Українська література в загальноосвітній школі», «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України». Ірина Олександрівна – автор поетичних збірок: «Мелодія душі моєї», «Крила надії», «Осенние мотивы», «Пори року».

  • Прочитані вірші, серця сповнені хвилюванням. А які рядки з творів можуть бути порадою нам на все життя, стати афоризмами?

Учні звертаються до поезій. Знаходять ті рядки, що на їхню думку, можуть бути крилатими. Можливі такі варіанти відповідей:

  1. Та, відомо, немає

Назад вороття,

Бо такими ж то є

Закони буття. («Так вернутись хотілось».)

  1. Подумайте та відчуйте

Моєї мови:

«Відкрийте душу назустріч

Святій любові». («Душа ж бо моя зболена…».)

  • І знову звучать слова епіграфа. І я впевнена, що вони є афоризмом. Як ви вважаєте, чому?
  • Чому так важливо нести у душі «святу любов»?
  • До кого вона може бути звернена?
  1. Життя прожить – не поле перейти:

І будуть злети і падіння.

Щоб подолати перешкоди,

Потрібні сила і терпіння. («Життя прожить – не поле перейти».)

  1. Не можеш утримати в руках синицю,

А хочеш ще й спіймати журавля. («У ніч зимову ненароком…»)

  1. І правди ви не бійтеся сказати,

Хоч має вона присмак гіркоти,

А бійтеся людину ошукати,

Бо то болючіше в стократ  і назавжди. («Ми раз лише  кохаємо навіки».)

  1. Нам треба з вами лише поспішати,

Залишить по собі хоча би слід,

Бо потім ніколи нам буде жити.

Життя промчить, воно лиш тільки мить. («Ми раз лише  кохаємо навіки».)

  1. Ознайомлення з віршами К. Горчар.

Слово вчителя. Кохання, любов, вірність – це святині, благородні почуття, на основі яких складаються сім’ї, родини. Про сім’ю, родинне вогнище, батьківську хату чи не найкраще сказала наша землячка К. Горчар. Послухайте поезію і скажіть, чим близька вона кожному з нас?

Декламування ученицею поезії «Де батькова хата».

Де батькова хата – там сонця багато

І терен цвіте навесні.

Там соняхи й мальви, і мама, і тато

Всміхаються радо мені.

Там квітне калина чарівно, дитинно

І небо зірки нахиля

Над райдужну хату, де тато і мати

Колишуть внучат-журавлят.

До рідної хати спішу завітати

І в радісні дні, і в сумні –

Там соняхи й мальви, і мама, і тато

Всміхаються радо мені.

Бесіда за змістом поезії.

  • Про яку країну йдеться у вірші?
  • Які рядки нас в цьому переконують?
  • Над якими проблемами в житті примушує нас задуматися ця поезія?
  • Як рядки цієї поезії пов’язані з епіграфом твору?
  • Берегинею кожного роду, кожної сім’ї і хати є матуся. Послухайте вірш про найдорожчу для кожного з нас людину і скажіть, які слова з вірша схвилювали вас найбільше і чому?

Учень декламує вірш «В маминій хаті зелена неділя»

В маминій хаті зелена неділя,

Пахнуть василечки і чебреці –

В свято матуся аж помолоділа

То вже не зморшечки,

А промінці.

 

Мамо, матусю!

Цілую Вам руки…

В мами здригнулись

Тривожно уста…

Мамо, пробачте

За довгі розлуки,

Мамо, простіть мені

Смуток в листах.

 

Мамо, простіть мої перші сивини,

Що доляглись Вам на білу косу.

Щиру любов, мов коштовну перлину,

Я вам у серці несу.

  1. Читання поезій Катерини Горчар (за вибором самих учнів).

На фоні ліричної музики звучать поезії К. Горчар  («Де батькова хата», «Лист», «Осіння повінь», вірші із збірки «Листи до любові», «Неприручений птах», вірші «Зупинка „Осінь”», «Зійде ранок такий голубий» із збірки «Мій серпень».

  • Ви прослухали поезії Катерини Горчар. Скажіть, якою ви уявляєте цю жінку?
  • Які мотиви поезії К. Горчар?
  • Що ви відчуваєте, читаючи поезії?
  • А зараз доповнять наші уявлення про Катерину Горчар учні творчої групи.

Повідомлення учнів біографів.

Учень 1. Горчар Катерина Георгіївна народилася 5 серпня 1957 року в селі  Інгуло-Кам’янці Новгородківського району на Кіровоградщині. Закінчила філологічний факультет Кіровоградського педінституту імені О. С. Пушкіна. Працювала в газетах області, зокрема, з 1994 року є власним кореспондентом «Кіровоградської правди».

Учень 2. Поезії друкувалися у колективних збірках «Поезія-88», «Котигорошкове поле». Автор поетичних збірок «Пелюстка світу», «Листи до любові», «Неприручений птах», «Мій серпень». Поетеса є членом Національної Спілки письменників України з 1997 року. У 2006 році за збірку поезій «Мій вересень» удостоєна Обласної літературної премії імені Євгена Маланюка.

IV. Підсумок.

  • Що спільного у віршах І. Небеленчук і К. Горчар?
  • Кому адресовані згадані сьогодні вірші?
  • Які почуття викликає у вас поезія сьогоднішнього уроку?
  • Повернімося до епіграфа. Про яку святу любов йдеться?
  • Чому така любов названа «святою»?
  • Що ми повинні робити для того, щоб не втратити таку любов?

V. Оцінювання знань учнів.

VI. Домашнє завдання.

Написати листа авторам віршів, висловлюючи думки щодо прочитаних творів: 1 група – захоплення; 2 група – подяку; 3 група – пораду.