МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (10 КЛАС)

Дергачов Олександр Васильович 
   Дергачов Олександр Васильович,
   викладач Державного вищого навчального закладу
   «Кіровоградський будівельний коледж»
   м. Кропивницький

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (10 КЛАС)
ТЕМА: «ПЕРШИЙ І ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ»

Мета: проаналізувати зміст І і ІІ Універсалу Української Центральної Ради та їх істори­чне значення; визначити особливості державотворчої діяльності УЦР в червні – липні 1917 року; пояснити, як відбулося загострення відносин Української Центральної Ради та Тимчасового уряду; формувати в учнів вміння порівнювати, пояснювати, критично оцінювати історичні процеси і події, простежувати причинно-наслідкові зв’язки, навички оцінювання ролі історичних діячів у ході суспільно-політичного процесу; виховувати в учнів повагу до історичного минулого, толерантне ставлення до протилежно полярних думок та шанобливе ставлення  до політичних та громадських діячів періоду Української національно-демократичної революції.  

Тип уроку: комбінований.
Форма уроку: лекція з елементами лабораторно-практичного заняття.
Обладнання: підручник, настінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний тадидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: універсал, Генеральний Секретаріат.
Основні дати: 23 червня 1917 р. – проголошення І Універсалу УЦР; 16 липня 1917 р. – проголошення II Універсалу УЦР.

Хід уроку:

І. Організація навчальної діяльності учнів.
Повідомлення учням теми й основних завдань уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Візуально-дидактичне завдання
Учитель демонструє портретні зображення українських політичних діячів та просить назвати їх імена, співвідносячи з фактами біографії.

Фронтальне опитування

1. У чому полягав вплив Російської революції на розгортання революції в Україні?
2. Назвіть українські політичні партії, що діяли в Україні на початку революції?
3. Охарактеризуйте особливості утворення складу та програми Української Центральної Ради?
4. Наведіть факти, що підтверджують підтримку народними масами боротьби за державні права України, розпочатої українськими політиками.
5. Охарактеризуйте основні рішення Всеукраїнського Національного конгресу. У чому полягало історичне значення його проведення?
6. Оцінюючи результати роботи Українського національного конгресу, В. Винниченко писав: «Конгрес був першим кроком відродження нації по шляху державності. Будучи одночасно сильним організуючим і агітаційним засобом, він став першим підготовчим етапом як у творенні ідеї Української держави, так і в частковому переведенні її в життя». Поясніть, як ви розумієте це твердження.
7. Висвітліть процес українізації армії навесні-влітку 1917 р.
8. Порівняйте рішення, прийняті на Всеукраїнському Національному конгресі та Першому Всеукраїнському Військовому з’їзді.
9. Чому, на вашу думку, переговори травня-червня 1917 р. між УЦР та Тимчасо­вим урядом Росії були неуспішними?

ІІІ.  Актуалізація опорних знань учнів.

Вступна розповідь вчителя
   Початок Української національно-демократичної революції був відзначений подією доленосної ваги – створенням та конституюван­ням Української Центральної Ради у вищий політичний орган влади в Україні. Сьо­годні на уроці ми з’ясуємо, яким чином і в яких умовах Центральна Рада відстоювала право українського народу на самовизначення.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План

1. Проголошення автономії України. Перший Універсал Української Центральної Ради.
2. Державотворча діяльність УЦР.
3. Другий Універсал Української Центральної Ради. Збройний виступ самостійників та їхня поразка.

1. Проголошення автономії України. Перший Універсал Української Центральної Ради

Розповідь учителя

   26 травня 1917 р. Українська Центральна Рада направила до Петрограда делегацію, очолювану В. Винниченком, для переговорів із Тимчасовим урядом та Радою робітничих і солдатських депутатів. Планувалося розв’язати питання про автономію України, утворення на основі УЦР крайового органу влади, заснування посади комісара України при Тимчасовому уряді, українізацію фронтових частин то­що. Шестиденні переговори української делегації з урядовими струк­турами Росії й головою Ради робітничих і солдатських депутатів завер­шилися безрезультатно. В. Винниченко вирішив повертатися додому, щоб узяти участь у роботі селянського з’їзду. Відповідь Тимчасово­го уряду наздогнала делегацію в Києві. Уряд повідомляв, що не може визнати УЦР виразницею волі всього українського народу, а розв’язання питання автономії України належить всеросійським Установ­чим зборам.

    10 червня 1917 р. в Києві розпочався І Всеукраїнський селян­ський з’їзд. Найбільше уваги його делегати приділили доповіді В. Винниченка про переговори в Петрограді. З’їзд схвалив діяльність УЦР, спрямовану на здобуття автономії України. Було обрано Всеукраїнську раду селянських депутатів, яка увійшла до складу Української Цен­тральної Ради.Через кілька днів після з’їзду УЦР зібралася в поповненому скла­ді й обговорила ситуацію, що склалася після відхилення вимог української делегації Тимчасовим урядом. В ухваленому рішенні зазначалося необхідність приступити до негайного закладання фундаменту автономного ладу в Україні та підготувати з цієї нагоди спеціальний універсал. У процесі розробки його тексту в Києві зібрався II Всеукраїнський військовий з’їзд, що працював 18-23 червня 1917 р. У роботі з’їзду взяли участь 2308 делегатів. Вони засудили політику Тимчасового уряду України, запропонували УЦР більше не звертатися до нього й негайноприступити до твердої організації краю тобто до фактичного переведення в життя підвалин автономного ладу. З’їзд обрав Всеукраїнську раду військових депутатів, яка увійшла до Української Центральної Ради.

    23 червня 1917 р. в останній день Всеукраїнського військового з’їзду В. Винниченко, за дорученням УЦР, оголосив універсал Української Центральної Ради «До українського народу на Україні й поза нею сущого», названий пізніше І Універсалом. У ньому явочним порядком проголошувалася автономія України.

Робота з термінами та поняттями

Універсал– розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру. Кваліфікується т як урочиста грамота, декларація, маніфест. Універсалами також називалися маніфести Української Центральної Ради, що виконували функції основних тимчасових документів конституційного характеру.

Робота з документом

Перший етап роботи з документом: використовуючи додаток №2 учитель за допомогою евристичної бесіди разом з учнями здійснює зовнішній аналіз Першого Універсалу УЦР за схемою поданою у додатку №1.
Другий етап роботи з документом:  використовуючи додаток №2 учні самостійно під контролем учителя здійснюють за схемою поданою у додатку № 1 внутрішній аналіз Першого Універсалу УЦР, за такою послідовністю:
– самостійне читання учнями І Універсалу УЦР;
– під контролем учителя виокремлення учнями основних положень та ідей  документу, які чітко і лаконічно вписуються до таблиці «Універсали УЦР» поданої у додатку №4.

Розповідь учителя

   В Україні І Універсал УЦР зустріли загалом схвально. До Цен­тральної Ради надходило чимало телеграм із привітаннями з різних кін­ців України. Його підтримали губернський український з’їзд у Києві, збори службовців і робітників Київського округу шляхів сполучення, повітові земські управи тощо. Однак виконкоми Рад робітничих і сол­датських депутатів на спільному засіданні в Києві ухвалили резолюцію, у якій засуджувалося проголошення автономії України для загальноросійських Установчих зборів, підкреслили, що це є безвідповідальним кроком УЦР, який негативно вплине на розвиток революції. У Петро­граді переважало несприйняття цього кроку. Голова Тимчасового уря­ду Г. Львов закликав українців: «Не йдіть необачним шляхом розпоро­шення сил визволеної Росії, не відривайтеся від загальної батьківщини, не розколюйте війська, не завдавайте нетерплячим бажанням зараз же змінити форми державного устрою України смертельного удару всій державі і самим собі!». Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів також виступала за проголошення автономії України УЦР й закликала її очікувати Установчих Зборів. Разом із цим вона вважала, що Тимчасовий уряд повинен порозумітися з Українською Централь­ною Радою, а не загострювати відносини.

Евристична бесіда
Як ви вважаєте у чому полягало історичне значення проголошення УЦР Першого Універсалу?

Узагальнення вчителем бесіди
Отже, проголошення Першого Універсалу Українською Центральною Радою, не зважаючи на відсутність у ньому положення про необхід­ність надання Україні повної незалежності, було знаковою подією національно-демократичної революції.

2. Державотворча діяльність УЦР.

Розповідь та пояснення учителем особливостей державотворчої діяльності УЦР за допомогою довідкової схеми та схеми-переліку
    Головним тогочасним завданням Української національно-демократичної рево­люції було впровадження у життя програми дій, накресленої Першим Універсалом: рух до реальної автономії у складі демократичної Російської Федеративної Республіки.

 

2018-06-20_142657

Державотворчі заходи УЦР:

  • 5 травня 1917 р. – ухвалення рішення щодо створення губернських, повітових і міських українських рад, до складу яких мали увійти представники повітових комітетів, партій, політичних, культурних і економічних організацій;
  • 28 червня 1917 р. формування Генерального секретарі­ату – першого в історії XX ст. українського уряду, який очолив Володимир Кирилович Винниченко, до складу якого увійшли: П. Христюк, X. Барацовський, С. Єфремов, С. Петлюра, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко. Крім X. Барановського, всі члени уряду були представниками партій соціалісти­чної орієнтації.

Реферативне повідомлення учня на тему «Винниченко В. К. – український політичний діяч»: у ході якого відбувається формування уявлення про визначного політичного діяча України Володимира Винниченка:

  • формування апарату центральної влади (переважно з добровольців – представників молоді)  Президії УЦР, постійних комісій, апарату;
  • законотворча діяльність Центральної ради;
  • організація податкової системи – 11 липня 1917 р. була прийнята постанова за якою запроваджувалась прогресивно-прибуткове оподаткування в розмірі 25 % одно­денного заробітку. Оподаткуванню підлягало все населення України та «українці, що жили за її межами»;
  • з метою поповнення бюджету організовувались різноманітні акції (дні націона­льного фонду, благодійна вистава та ін.). Українська Центральна Рада отримува­ла пожертви з-за кордону (громадські організації в Америці надіслали 200 тис. крб.).

3. Другий Універсал УЦР. Збройний виступ самостійників.

Розповідь учителя

    Улітку 1917 р. російська армія здійснила наступальну операцію Південно-Західному фронті, яка завершилася повним провалом. Російська армія втратила близько 150 тис. осіб і відступила з Галичини. Це спричинило поглиблення політичної кризи в країні. Тимчасовий уряд шукаючи підтримки, спробував урегулювати відносини з Українською Центральною Радою. 11-12 липня в Києві відбулися переговори делегації Тимчасового уряду у складі О. Керенського, М. Терещенка, М. Некрасова та І. Церетелі з керівництвом УЦР із приводу ситуації, що складалася після проголошення І Універсалу.

     Досягнутий компроміс був викладений у двох документах різної форми, але майже однакового змісту – постановою Тимчасового уряду «Про національно-політичне становище України» та II Універсалом Української Центральної Ради. За ним Тимчасовий уряд до Установчих зборів визнавав УЦР крайовим органом влади за умови її поповнення преставниками національних меншин, а Центральна Рада зобов’язувалася самочинно не проголошуватиавтономії України. Разом із представниками національних меншин УЦР мала підготувати закон про автономію України, який буде затверджений Установчими зборами. Російські представники погодилися, що Центральна Рада виділить зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде затверджений Тимчасовим урядом як вищий орган виконавчої влади в Україні. Здійснення українізації військових частин не заперечувалося, однак вона мала відбуватися під контролем російського командування.

    У Петрограді розгляд результатів переговорів у Києві спричинивкризу в Тимчасовому уряді та його відставку. 16-17 липня 1917 р. на вулицях Петрограда відбулися сутички між урядовими силами та прибічниками більшовиків, які спробували захопити владу. Протистояння завершилося перемогою уряду й переходом більшовиків на нелегальнестановище. Липнева криза Тимчасового уряду завершилася створеннямйого нового складу, який очолив О. Керенський.

    16 липня 1917 р. після отримання Українською Центральною Радою постанови Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату, згідно з попередньою домовленістю, було ухвалено й оголошено II Універсал. На основі цих документів Україна набула статусу окремого територіально-адміністративного утворення з власним представництвом. Для розв’язання питань, що виникали між сесія­ми, УЦР утворила Малу Раду, що складалася із 40 представників від українських та 18 – від неукраїнських організацій. Головою її пре­зидії став М. Грушевський.

Евристична бесіда

1. У чому полягала суть  компромісу досягнутого між УЦР та Тимчасовим Урядом?

Робота з документом

Перший етап роботи з документом: використовуючи додаток №3 учитель за допомогою евристичної бесіди разом з учнями здійснює зовнішній аналіз Другого Універсалу УЦР за схемою поданою у додатку №1.
Другий етап роботи з документом: використовуючи додаток №3 учні самостійно під контролем учителя здійснюють за схемою поданою у додатку №1 внутрішній аналіз Другого Універсалу УЦР, за такою послідовністю:
– самостійне читання учнями ІІ Універсалу УЦР;
– під контролем учителя виокремлення учнями основних положень та ідей  документу, які чітко і лаконічно вписуються до таблиці «Універсали УЦР» поданої у додатку №4.

Розповідь учителя

    Досягнутий компроміс між Тимчасовим урядом та Українською Цен­тральною Радою не міг повністю влаштовувати жодну зі сторін. З обох бо­ків на адресу учасників переговорів лунали звинувачення у зраді національ­них інтересів. У ніч із 17 на 18 липня 1917 р. в Києві підняли повстання прибічники самостійності України. У червні на військовому розподільчому пункті міста близько 5 тис. солдатів-українців проголосили себе «Другим українським полком ім. П. Полуботка». Його керівники разом із членами УЦР, незадоволеними діяльністю керівництва, планували збройним шля­хом захопити владу в Києві й примусити Українську Центральну Раду про­голосити незалежність України. На ранок 18 липня полуботківці роззброї­ли кілька частин київського гарнізону, захопили штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, банк, скарбницю та інтендантські склади. УЦР та українські політичні партії засудили дії полуботківців і відмежувалися від них. Генеральний Секретаріат разом із військами Київського військового округу придушив виступ полуботківців. Приборкання бунтівників відбува­лося досить мирно. Не отримавши підтримки з боку Центральної Ради й ви­знаючи її, більшість полуботківців склала зброю. Під час придушення повстання Генеральний Секретаріат співпрацював також із Радою робітничих і солдатських депутатів та місцевими більшовицькимиорганізаціями.

     Після поразки виступу полуботківців, усіх керівників повстання ув’язнили або відправили на Румунський фронт, у тому числі і їхнього лідера М. Міхновського. На­передодні доленосних подій найпалкіші прихильники самостійності України були нейтралізовані.

2018-06-20_145448

Евристична бесіда
1. Як ви вважаєте у чому полягало історичне значення проголошення УЦР Другого Універсалу?
2. Чому ІІ Універсал так неоднозначно був оцінений тогочасними політичними діячами?

Підсумки бесіди

    Отже, перша спроба УЦР домогтися автономії для України закінчилася невдачею, оскільки сили, які очолили політичний рух в Україні, були ще не готові до такого рішучого кроку, і перший же натиск Тимчасово­го Уряду змусив відступати, що знайшло свій прояв у проголошенні Другого Уні­версалу.

V.  Закріплення вивченого матеріалу.

Колективна робота (репродуктивна бесіда за запитаннями)

1. Коли і в яких умовах було проголошено І Універсал УЦР?
2. Назвіть автора тексту Першого Універсалу УЦР. У чому полягає історичне значення цього документа?
3. Назвіть головні завдання, що стояли перед Центральною Радою після проголошення Першого Універсалу.
4. Які факти свідчили про поглиблення процесу державотворення в Україні?
5. Назвіть коло обговорюваних питань на україно-російських переговорах післяприйняття Першого Універсалу УЦР. Які вони мали результати?
6. Коли і в яких умовах було проголошено ІІ Універсал УЦР?
7. Охарактеризуйте основні положення Другого Універсалу УЦР.
8. Які дії Української Центральної Ради свідчили про перетворення її з органу, що репрезентував національну владу, на владний територіальний орган усієї України?
9. Назвіть причини виступу полуботківців. Охарактеризуйте план дій повстанців. Чому лідери Центральної Ради не підтримали виступ полуботківців?

VІ. Підсумки уроку.

    Таким чином, проголошення Першого Універсалу УЦР поста­вило перед нею завдання впровадження в життя програми дій, накресленого в ньому. Головним положенням цієї програми був рух до реальної автономії у складі демокра­тичної федеративної республіки Росії. На шлях у його реалізації УЦР розгорнула ши­року державотворчу діяльність та активізувала переговори із Тимчасовим урядом Ро­сії, наслідком чого стало проголошення Другого Універсалу УЦР.

VІІ.  Домашнє завдання.

1.  За підручником з Історії України 10 класу авторів О. І. Пометун, Н. М. Гупан опрацювати  тему №10 ст. 78-83.
2. Виконати письмово завдання № 6 на ст. 83 (вищезазначеного підручника).

Додаток  №1

Схема налізу Універсалів Української Центральної Ради

І. Алгоритм зовнішнього аналізу документів:

  • назва документу;
  • автор документу;
  • вид документу;
  • дата написання документу;
  • історичні умови, у яких був прийнятий документ;
  • мета створення документу;
  • структура документа.

ІІ. Алгоритм внутрішнього аналізу документів:

  • державний статус України (йдеться про форми підпорядкування – автономію чи незалежність – та  межі Української держави, її територію);
  • організація влади (система зако­нодавчої, виконавчої, судової влади, органи управління);
  • соціально-економічна програма (найважливіші положення аграрної програми, питання організації виробництва, транспорту, фінансова система, по­датки, тривалість робочого дня тощо);
  • військове питання (створення регулярних збройних сил, загонів самооборони);
  • національне питан­ня (доля народів та національностей, їх статус у майбутній державі);
  • зовнішня політика (встановлення дипломатичних відносин, ведення переговорів, укладання угод, зовнішньополітичні курси та орієнтири);
  • стосунки з Росією (стан відносин на момент створення певного універсалу; реакція на політичні пропозиції, дії; моделі майбутніх від­носин);
  • інші ідеї (політичні права і свободи; організація влади на місцях; формування державної казни тощо).

Додаток  №2

Перший Універсал Української Центральної Ради
до українського народу, на Україні й поза нею сущого

Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі.

Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права і вольности.

Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.

Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті.

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас луччі.

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастирські та инші землі у власність народів, як буде видано про це закона на Всеросійському Учредительному Зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).

Так сказали виборні люде з усієї Землі Української.

Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної автономної України.

І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи.

Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одпіхнуло простягнену руку українського народу.

Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому Правительству наші домагання. А найголовніші домагання ті були такі:

Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.

Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російського Правительства, се-б то, вибраним нами, комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.

Всі сі домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію та право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного Зібрання.

Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, не схотіло разом з нами творити новий лад.

Так само не схотіло признати комісара на Україну, щоб не могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.

І гроші, що збираються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.

І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительствоне може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Се наш обов'язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи.

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною Радою.

Там, де через якість причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку дужу організацію та освідомлення народу, і тоді перевибирати адміністрацію.

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з иншими національностями,приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з нами приступить до підготовки нового правильного життя.

Центральна Рада покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю, і в сей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономної України.

І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усих народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовим, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом.

Народе Український! Перед твоїм вибраним органом – Українською Центральною Радою стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.

Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої праці. А для успіху тої праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До сього часу український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав та не має тепер від неї того, що повинен би мати за се.

І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сел і городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

Народе Український! В твоїх руках твоя доля. В сей трудний час всесвітнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ (робітників), народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним.

Ухвалено:
Київ, року 1917, місяця червня числа 10.

Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.): навчальний посібник для 10 класу середніх шкіл / Упоряд. С. С. Падалка, П. П. Панченко та ін. – К.: Генеза, 1998. – С. 24-27.

Додаток №3

Другий Універсал Української Центральної Ради

Громадяне землі Української

Представники Временного Правительства повідомили нас про ті певні заходи, яких Временне Правительство має вжити в справі Управління на Україні до Учредительного Зібрання. Временне правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначіння і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання, – простягає руку представникам Української демократії – Центральній Раді, – і закликає, в згоді з ним, творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо всіх Громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками инших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган – Генеральний Секретаріат, – що буде представлений на затвердження Временного Правительства, яконоситель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні.

В сім органі будуть об'єднані всі права і засоби, щоб він, яко представник демократії всієї України, і разом з тим як найвищий краєвий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу організації та упорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.

В згоді з иншими національностями України і працюючи в справах державного управління, як орган Временного Правительства, Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією.

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меньшостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.

Вважаючи, що утвореннєкраєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в можливих до Учредительного Зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зав'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання.

Що торкається комплектовання військових частей, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім Штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтись з технічного боку можливим без порушення боєспособности армії.

Оповіщаючи про се громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю, разом з революційною демократією всієї Росії та її революційним Правительством прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу і зокрема Україну до повного торжества революції.

У Київі,1917 року, липня 3-го дня.

Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.): навчальний посібник для 10 класу середніх шкіл / Упоряд. С. С. Падалка, П. П. Панченко та ін. – К.: Генеза, 1998. – С.27-29.

Додаток №4

2018-06-20_150802

Список використаної літератури

  1. Гісем О. В. Історія України. 10 клас. Конспект уроків для вчителя / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Тернополь: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 468 с.
  2. Гісем О. В. Історія України в таблицях / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк, О. Ф. Трухан. – Х. : Книжковий клуб, 2006. – 478 с.
  3. Калакура Я.  Історичне джерелознавство / Я. С. Калакура, І. Н. Войцехівська, Б. І. Корольов та ін. – К.: Либідь, 2002. – 486 с.
  4. Коляда І. А. Історія України. 10 клас. Книга для вчителів / І. А. Коляда. – Тернополь: Підручники і посібники, 2013. – 592 с.
  5. Мисан В. Знаходити відповіді самостійно (Можливості використання текстових джерел в процесі навчання історії) / В. Мисан // Історія в школах України. –  2005.  –  №5. –  С. 4–11.
  6. Мисан В. О. Писемні джерела на уроках історії: 5-11 класи: навчально-методичний посібник / В. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2009. – 104 с.
  7. Пометун О. Історія України: підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів / О. І. Пометун, Н. М. Гупан. – К.: Видавничій дім «Освіта», 2012. – 288 с.
  8. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.
  9. Хрестоматія з новітньої історії України (1917–1945 рр.): навчальний посібник для 10 класу середніх шкіл / Упоряд. С. С. Падалка, П. П. Панченко та ін. – К.: Генеза, 1998. – 400 с.
  10. Чернік С. Методика використання писемних джерел на уроках історії у класах суспільно-гуманітарного профілю. [Електронний ресурс] / Інтернет-конференція як засіб розвитку професійної компетентності педагогів у системі методичної роботи 9-11.01.2014.  –  Електронний ресурс. – Режим доступу: http://doslidniks.at.ua/blog/chernik_s_d_metodika_vikoristannja_pisemnikh_dzherel_na_urokakh_istoriji_u_klasakh_suspilno_gumanitarnogo_profilju/2014-01-05-7.