РОЗВИТОК ЦІЛІСНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ БІОАДЕКВАТНОЇ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

1240_oooo.plus 
  Яковова Ганна Ярославівна,
  методист кафедри теорії і методики середньої освіти
  комунального закладу «Кіровоградський
  обласний інститут післядипломної
  педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

 

РОЗВИТОК ЦІЛІСНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ
ЗАСОБАМИ БІОАДЕКВАТНОЇ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

Анотація.
У статті розкриваються передумови розвитку цілісного мислення, вплив біоадекватної методики  на синхронну роботу обох півкуль мозку та переваги природовідповідного навчання над традиційним.
Ключові слова: Біоадекватна методика; мислеобраз; цілісне мислення.

“Цілісне мислення – це екологічний стиль мислення людини,
що не порушує Загальних Законів Світу…”

(Михайло Васильович Ломоносов)

  В сучасних умовах реформування освіти все більше приділяється уваги всебічному розвитку особистості учня, а також організації навчального процесу, який би дозволив дитині засвоювати знання із різних джерел, включаючи власний життєвий досвід  й бути в гармонії із собою та суспільством. Це обов’язково передбачає цілісний розвиток дитини на основі розвитку цілісного мислення.
  Однією з необхідних умов цілісного розвитку дитини та її мотивації є впровадження інноваційних технологій навчання і виховання, що забезпечують їй подальший успіх. Ноосферна освіта, яка відноситься до однієї із інноваційних моделей, ґрунтується на принципі природовідповідності, що сприяє формуванню ключових компетентностей учнів.

Метою ноосферної освіти є:
– формування психологічного зоров’я дитини (стресостійкість, гармонія та духовність);
–  мотивація екологічно здорового типу мислення, заснованого на свідомому сукупному володінні логічним (лівопівкульним) та образним (правопівкульним) мисленням.

  В основі ноосферної освіти  лежить біоадекватна методика. Саме біоадекватна методика орієнтована на розвиток цілісного мислення учнів. При її використанні підключаються всі канали сприйняття інформації, що підвищує ефективність процесу викладання. Активізація творчої , емоційної, образної сфери учнів є відмінною рисою цієї методики.

Біологічно адекватна методика — це сукупність скоординованих дій учителя й учня over at this website, спрямованих  на активізацію цілісних динамічних образів за навчальними дисциплінами та формування навичок інструментальної роботи з ними. І, як результат, це створення мотивації для пізнавальної діяльності.

  В основі Біоадекватної методики є активізація включення образного мислення, творчості, «розслабленої зосередженості». За формою дана методика – релаксаційно-активна.
     Специфіка Біоадекватної методики викладання полягає у чергуванні режимів роботи правої і лівої півкуль головного мозку, тобто релаксаційної і активної форм сприйняття і засвоєння навчальної інформації. Звідси і назва методики – релаксаційно-активна.
  У біоадекватному навчанні,  під час введення нового навчального матеріалу з предмета, важливим етапом є 8-10-хвилинна навчальна релаксація.
Релаксація – це психофізичний процес , який характеризується зменшенням напруження, довільний або мимовільний стан розслаблення. Етапи релаксації (накопичення інформації, робота правої творчої півкулі) чергуються з етапами активності (тренування лівої півкулі: логіка, аналіз, синтез інформації).
       Біоадекватная (двопівкульна) методика орієнтована на формування у учнів уміння мислити образами. Образне мислення, як суттєвий компонент, входить у всі, без винятку, види людської діяльності, якими б розвиненими і абстрактними вони не були.   Данне мислення оперує не словами, а образами.  На відміну від словесно-дискурсивного мислення, де словесні знання є основною його змісту, в образному мисленні слова використовуються лише як засіб вираження, інтерпретації вже виконаних перетворень образів. 
  Саме двопівкульний тип мислення може дати дитині цілісну картину  світу. Мозок людини являє собою «співдружність» функціонально асиметричних півкуль – лівої і правої, кожна з яких – не дзеркальне відображення іншої, а необхідне доповнення. Для того, щоб ТВОРЧО осмислити будь-яку проблему повинні бути задіяні обидві півкулі: ліва півкуля, яка відповідає за логічне мислення, виділяє в кожній проблемі найважливіші, ключові моменти, а права півкуля, яка, в свою чергу, відповідає за творче мислення –  охоплює її в цілому. Саме права півкуля, завдяки своїй найважливішій функції – інтуїції, допомагає розібратися в ситуації і сформулювати ідею, нехай, навіть, дуже часто нестандартну але нерідко правильну.

     Щоб зрозуміти наскільки важлива повноцінна робота правої півкулі для становлення і розвитку творчої особистості необхідно ознайомитися з умовним поділом на сфери спеціалізації кожної з півкуль. Ці сфери спеціалізації правої і лівої півкуль представлені у Таблиці 1:

Таблиця 1

Ліва півкуля

(відповідає за логічно-аналітичне мислення)

Права півкуля

(відповідає за образне мислення і просторову орієнтацію)

  • Аналізує факти;
  • Обробляє інформацію послідовно по етапах (послідовне мислення);
  • Забезпечує процеси індуктивного мислення (спочатку здійснює аналіз, потім синтез);
  • Обробляє вербальну інформацію;
  • Відповідає за мовні здібності: контролює мову та здібності до читання і письма;
  • Відповідає за запам’ятовування віршованих рядків, фактів, імен, дат.
  • Розуміння тільки буквального змісту слів того, що чуємо або читаємо;
  • Відповідає за планування;
  • Контролює рухи правої половини тіла;
  • Відповідає за музичну освіту, розуміння сенсу музичних творів, розрізнення ритму музики;
  • Відповідає за математичні здібності, роботу з числами, формулами, таблицями.
  • Дозволяє орієнтуватися на місцевості і складати мозаїчні картинки-головоломки;
  • Відповідає за інтуїцію і інтуїтивну оцінку;
  • Виявляє здатність одночасно обробляти багато різноманітної інформації;
  • Здатність розглядати проблему в цілому, не застосовуючи аналізу (паралельна обробка інформації);
  • Реалізує процеси дедуктивного мислення (спочатку здійснюються процеси синтезу, а потім аналізу);
  • Обробляє невербальну інформацію: спеціалізується на обробці інформації, яка виражається не в словах, а в символах і образах;
  • Запам’ятовує образи, особи, картини, позиції, голоси;
  • Здатність сприймати сукупність рис, як єдине ціле;
  • Здатність розуміти метафори і результати роботи чужої уяви, почуття гумору, сприймати емоційне забарвлення мови, тембр голосу, інтонацію;
  • Дозволяє орієнтуватися у сьогоденні;
  • Контролює рухи лівої  половини тіла;
  • Відповідає за музичні здібності, розрізнення мелодій, темпу і гармонії в музиці;
  • Відповідає за уяву, фантазії, мрії, художню творчість та здібності до образотворчого мистецтва;
  • Відповідає за спонтанні, емоційні реакції. 

Якщо функціонування правої і лівої півкуль відбувається синхронно і скореговано  й  між ними зберігається баланс, тоді взаємодія між ними виражається в ідеальному партнерстві, результатом якого є ефективна творча праця мозку. Це стає можливим, коли логічне мислення поєднують з інтуїцією. Тому сьогодні на перший план в освіті виходять не стільки проблеми інформатизації, засновані на інтенсивному використанні технічних засобів і методів лівопівкульного мислення, скільки проблеми створення та використання освітніх технологій, заснованих на екологізації (зверненні до природних, властивих людині від природи, способів, методів і каналiв сприйняття інформації без експлуатації дискурсивно-логічного лівопівкульного мислення) та ефективному використанні цілісного, двопівкульного мислення.

  Цілісне мислення передбачає оволодіння методами, прийомами, операціями роботи лівого і правого півкуль головного мозку та їх сукупною роботою, що дозволяє сприймати інформацію творчо й максимально економічно – використовуючи як логіку, так і образи, символи, тобто природні зразки.

 Природне сприйняття будь-якої інформації проходить обовязкові визначені етапи (за Ж.Піаже):
І. Сенсорно-моторний (чуттєве сприйняття явища, що вивчається).
ІІ. Символьний (образне «звернення» чуттєво-логічної інформації завдяки особистому вибору та асоціативному зв’язку між пропонованим образом та явищем, що вивчається).
ІІІ. Логічний (дискурсивно-логічне осмислення інформації).
 IV. Лінгвістичний (акомодація інформації у свідомості через словообраз, креативне використання мислеобразу в мовленнєвій діяльності).
V. Моторно-кінестетичний (закріплення або реагування на інформацію через тілесні реакції).
VI. «Архівування» інформації (синхронізація взаємозв’язків між зоровими, слуховими, нюховими, дотиковими рецепторами; горизонтальними і вертикальними структурами головного мозку).
     Перший етап- сенсорно-моторний (чуттєвий) є базовим. Людина приймає сигнали по природним каналам (слуховим, зоровим, нюховим, тактильним, смаковим) й здійснює доставку інформаційних сигналів в мозок. На вході в мозок чуттєві сигнали перекодовуються в електричні імпульси.
  На другому етапі мозок формує символьні аналогії, які сприймаються нами, як голографічні моделі об’єктивної і суб’єктивної реальності з усіма їхніми властивостями та можливостями.
   На третьому  етапі здійснюється аналітична обробка, порівняння сформованого символу з наявним досвідом людини, пошук аналогії сенсу через структурні, логічні, причинно-наслідкові відповідності.
  На четвертому етапі відбувається називання предмета, об’єкта, явища в момент впізнавання.  Ідентифікації його самого через його голографічний аналог.
  Інтуїтивно-чуттєве усвідомлення здійснюється набагато швидше логічного, так як відбувається на попередньому етапі в момент формування голографічного чуттєвого образу-символу й асоціативні коріння мислення глибше логічних. В асоціації створюється синтез логічного та емоційного, тобто цілісність мислення.
  Традиційні методи викладання навчальних предметів часто враховують тільки два останні етапи роботи з інформацією, коли предметний матеріал пояснюється, логічно осмислюється, вивчається, повторюється і переказується – це є основою репродуктивного навчання. Виключення з циклу перших двох ступенів сприйняття інформації порушує процес еволюціонування інформації за рахунок власного інтелектуального й енергетичного потенціалу. У цьому випадку для забезпечення проходження третього етапу (логічного) потрібне залучення енергії з інших, вже раніше сформованих нейронних структур. Це порушує в системі головного мозку природну біологічну послідовність формування повноцінного способу вступника сигналу навчальної інформації, а отже, і формування образу, що представляє отримуванні знання. Тому у результаті такого процесу роботи з інформацією у людини спостерігається підвищена стомлюваність, навіть дратівливість.

  Цикл сприйняття і засвоєння інформації завершується процесом архівування цієї інформації у пам’яті. Інформаційна згортка, виявляється, пов’язана з усіма органами чуття і всіма відділами кори головного мозку, що забезпечує ефективне включення функції довгострокової пам’яті.
   Це і є адекватний природі людини природний шлях освітнього процесу: через чуттєве образне сприйняття – до символьного алгоритмічного згортання чуттєво-логічної інформації та від її дискурсивно-логічного осмислення – до акомодації у свідомості через образи й  до закріплення у дії.

  Отже методичні прийоми   роботи за Біоадекватною методикою повинні відповідати етапам сприйняття інформації:
 Перший етап – репрезентація інформації.
 Другий – сприйняття інформації.
Третій – обробка (осмислення) інформації.
Четвертий – представлення в слові.
 П’ятий – архівування інформації.

  Для презентації нової навчальної інформації важливо підібрати опорний образ, в якості якого можна використовувати різні природні та соціокультурні образи, природні явища або міфологічних героїв. Образи можуть бути простими і складними, статичними або динамічними, але важливо, щоб образ для дитини був приємним і зрозумілим, а також давав можливість провести аналогії, які можна виявити логічно.

  Викладач знаходить основу аналогії образу з вмістом або структурою навчальної інформації. При поясненні асоціативного зв’язку образу з вмістом навчального матеріалу важливо ініціювати творчий пошук учнями своїх власних образів і асоціацій для структурування навчальної інформації у своєму символьному просторі. 
  Біоадекватна  методика заснована на принципах багатоканального  викладання, причому, чим більше каналів сприйняття задіяні у момент знайомства з предметом або явищем, тим сильніші образи й тим легше їх викликати.
   Таким чином, при біоадекватному викладанні учні не отримують наочний посібник в готовому вигляді, а самі його створюють у своїй уяві, відображаючи потім побачену мислеформу на папері і маючи у нiй навчальну інформацію, отриману від викладача в строгій алгоритмічній послідовності. 

Висновок. Дана методика дозволяє створити особистісно-орієнтовану систему мислеобразів з будь-якої навчальної дисципліни. Усвідомлене, систематичне застосування асоціативних образів у всіх навчальних дисциплінах створює системне асоціативне мислення, тобто природовiдповiдне мислення. Біоадекватна методика мотивує цілісне мислення, а правильне (за природою) мислення дає інструмент для вирішення не тільки навчальних, але і життєвих завдань. Правильна методика навчання є  важливішою, аніж гігантські обсяги нав’язуваної інформації, тому що такий метод призводить до найцінніших власних відкриттів кожного окремого учня.

Список використанних джерел:

  1. Антоненко Н.В., Ульянова М.Ф. Педагогика ноосферного развития. – М., 2007.
  2. Бакало Лілія. Біоадекватні технології навчання як один із напрямків модернізації методики викладання літератури. Опис досвіду. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.  – 2008. – №11-12.
  3. Кашуба Є. Біоадекватна технологія розвитку творчого мислення // Відкритий урок. – 2011. – № 6. – С.23-26.
  4. Маслова Н.В. Ноосферное образование. – М., 2002.
  5. Невська Олена. Біоадекватна технологія навчання на уроках математики. 
  6. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. – М., 1994.