Семантичний аналіз мікротопонімів селища Нова Прага

Н.А.  БугайоваБугайова Н.А.,
учитель української мови і літератури Новопразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2 Олександрійської районної ради Кіровоградської області

Семантичний аналіз мікротопонімів селища Нова Прага

У статті викладено матеріал про організацію дослідницької роботи учнів на уроках української мови і літератури та у позаурочний час. Застосування дослідницької діяльності під час уроків української мови і літератури один із пріоритетів сучасної освіти. Пошукова активність – одна з умов, що дозволяє виховувати у школярів жагу до знань і прагнення до відкриття.
Ключові слова: мікротопоніми, ономастика, семантика, дослідження.

Постановка проблеми

Кожен сучасний учитель-філолог повинен розуміти, що його основне завдання – учити дітей любити нашу рідну і співучу мову, самостійно мислити, формувати комунікативне мовлення, тому вчитель української мови та літератури повинен перебувати в постійних пошуках нового, цікавого, нестандартного. Будь-яке дослідження є керованим процесом, тож, хоча метод дослідження потребує особливої самостійності в роботі учнів, усе ж від учителя великою мірою залежить правильна організація початкового етапу пізнання, формування в них уміння спостерігати, уміння слухати, відчувати й уміло синтезувати побачене, прочитане в підручнику чи почуте від учителя [Лук’янчикова 8;3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У визначеннях сучасних дидактів наголошується, що методи навчання – це способи взаємовизначальної діяльності вчителя й учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, реалізуються завдання розвитку і виховання школярів, формується їх світогляд.

Слід зауважити, що сучасна дидактика збагатилася значною кількістю знань про методи навчання, виник цілий ряд дидактичних систем, кожна з яких будується на тій чи іншій сукупності аргументів. Тому перед нами стоїть перша задача – це визначити місце методу дослідження  в загально-дидактичній системі методів навчання.

 Першою ознакою будь-якого географічного об'єкта є його назва. Середовище, в якому живе людина, це не тільки його будинок, місце роботи, транспорт, а й географічні назви, без яких не можна визначити місцезнаходження будь-якого об'єкта. Вони створюють певну ауру навколо людини, впливаючи на її життя.

Тому в минулому назви ніколи не давалися випадково. Вони влучно відтворювали особливості природи тієї чи іншої місцевості, її природні багатства, а також економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей.

Галузь знань, що всебічно вивчає географічні назви — їх походження, смислове значення, зміни в написанні, вимову, називається топонімікою.

Багато географічних назв збереглося з давніх часів. Тому топоніміка — це ніби мова землі, яка розповідає про свої багатства, історію, таємниці, щастя і горе народу. [4]

Отже, ороніми (назви об'єктів суходолу) та гідроніми (назви водних об'єктів) є цінними пам'ятками нашої культури, які так само, як і архітектурні пам'ятки, потребують державної охорони.

    Ономастика як один із розділів мовознавства, що вивчає функціо­нальну і мовну своєрідність власних імен (з гр. onomastike — «майстер­ність давати імена»), досить тісно пов'язана з діалектологією.

Власні назви (топоніми, антропоніми, зооніми, космоніми то­що) органічно входять у систему окремих говірок чи діалектів. Значна кількість онімів (особливо так звані мікротопоніми, а також зооніми та антропоніми) виникли з апелятивів. Власні назви, утворені за допо­могою словотворчих формантів від іменників-діалектизмів, зберігають давні фонетичні та граматичні риси, які вже не властиві сучасній мові. Трапляються випадки, коли звичайне слово (апелятив) взагалі виходить з ужитку, а утворена від нього власна назва продовжує існувати. Нап­риклад: Викири´на(частина селища Нова Прага) пов'язується з апелятивом вака´р — коров'ячий пастух.

Зрозуміло, що дані ономастики тісно пов'язані з історичною діа­лектною лексикологією і сприяють реконструюванню давно втрачених слів.

Ономастика має тісний зв'язок не тільки з діалектологією. Власні імена є предметом вивчення різних наук – мовознавства, історії, геогра­фії, астрономії, етнографії та ін. Саме в цьому проявляється специфіка ономастики. Ономастична лексика, знайомство з нею робить можливим при викладанні української мови в школі здійснювати міжпредметні зв'язки, наприклад, з літературою, з історією українського народу, гео­графією, астрономією тощо.

Знайомство з ономастикою потребує одночасного дослідження ма­теріалу в двох аспектах – лінгвістичному й екстралінгвістичному.

Ономастика розглядає власні імена всіх основних розрядів – най­менування людей, географічні назви, назви космічних об'єктів, назви народів, міфічних істот, клички тварин, назви різноманітних витворів матеріальної і духовної культури (наприклад: імена персонажів худож­ньої літератури). З цим мовним матеріалом людина зустрічається на кожному кроці – починаючи зі школи і впродовж усього життя. Саме власні назви допомагають пізнати культуру і побут, природу і людей, на­слідки творчої праці минулих поколінь і сучасників, історію сьогодення і майбутнє рідного краю. Більше пізнати — значить глибше і міцніше по­любити, значить виробити в собі ці бажання примножити своєю працею матеріальні і духовні багатства своєї Батьківщини, сприяти її зміцненню і процвітанню.

Власні назви є передусім пам'ятками мови, причому пам'ятками найдавнішими. У них відображено історію матеріальної і духовної куль­тури народу, історію його життя. Назавжди зникли предмети матеріаль­ної культури найдавніших людей, а власні назви, що передаються із по­коління в покоління, живуть і несуть у собі різноманітну інформацію про їх творців і носіїв. У руках умілого дослідника оніми (власні назви) можуть заговорити як живі свідки історії, тому їх вивчення є корисним для етимології, словотворення, історії лексики і мови в цілому.

Мета статті. Висвітлити напрямок дослідницької роботи з української мови на прикладі здійснення семантичного аналізу мікротопонімів селища Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області.

Досягнення визначеної мети передбачає виконання таких завдань:

1) виявити та зафіксувати найменування дрібних географічних об’єктів цього селища на синхронному рівні;

2) провести лексико-семантичний аналіз мотивувальної бази мікротопонімії Нової Праги;

3) з’ясувати роль апелятивної та онімної лексики у творенні назв мікрооб’єктів;

4) визначити специфіку структурно-словотвірної організації мікро­топонімікону досліджуваної території;

Виклад основного матеріалу

Вивчаючи мікротопоніми Нової Праги, а саме назви неофіційних куточків, ми виявили, що цей матеріал містить надзвичайно цікаву інформацію. Тут ховається безліч легенд, переказів та відголосів колишнього говору новопразьців. Дослідивши працю І.В.Бессараби «Материалы для этнографии Херсонской губернии» сборник отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук, том 4. Петроград, 1916г., ми з'ясували, що за останні 20 років ХІХ століття та за перші 20 років ХХ століття малоросійська мова в Херсонській губернії (раніше Нова Прага була Херсонської губернії)прийняла в себе потік слів і зворотів великоруської мови, і стерла свої особливості до такої міри, що сформувалася в особливу говірку, яка доволі значно відрізнялася від сусідніх українських говірок Полтавської і Київської губерній. [1]

     Вивчивши розділ «Звуковыя особенности», ми змогли пояснити вимову деяких слів у Новій Празі. Так, ойконім Закама´р'є (північна частина селища, що знаходиться на правому березі Бешки) виник від назви комахи комар. Коли переходили річку і минали полосу з комарями, це й називалося «перейти за комар'є». Чому камар? Така назва закріпилася під впливом говірки переселенців з центральної частини Росії. Російське «камар» вже так і закріпилося у назві Закамар'є.

Народ, помічаючи індивідуальне, незвичне серед масового і звично­го, дає назву географічному об'єкту за якоюсь характеристичною озна­кою, яка вирізняє даний топооб'єкт серед інших. Ознаками називають все, що так чи інакше характеризує предмет, допомагає відрізнити його від інших, подібних.

До принципів відбору характеристичних ознак складової топоніма належать:

1)фізико-географічні умови місцевості;

2)характер госпо­дарської діяльності людини;

3) особливості культури людини.

У сиву давнину, коли вперше виникла потреба у конкретних гео­графічних назвах, їх одержали найближчі топооб'єкти, які потрапляли у сферу діяльності людей. Такими об'єктами у деяких місцях стали річ­ки, озера, які мали важливе значення для життєдіяльності людини. Тому гідроніми стали першоосновою топоніміки. Але з часом значення річок зменшується, а роль постійних поселень збільшується, оскільки ойконіми стають головними орієнтирами у повсякденній діяльності людей. Серед назв багато таких, які виділяються у даній міс­цевості своєю винятковістю. Так, наприклад, у степовій частині Нової Праги який-небудь лісочок (гайочок) чи декілька дерев серед голого степу слу­жать орієнтиром для людини. Тому можемо зустріти дримоніми Шовковички, Вишняки, лісок Сухенький тощо.

  Нова Прага — селище міського типу Олександрійського р-ну Кіровоградської обл.

Назва Нова Прага відноситься до пізнішого періоду існування населеного пункту після його заснування. У грудні 1821 року, колишній посад Петриківку перейменували в населений пункт Нова Прага, з включенням його до складу військових поселень. Походження назви Нова Прага дещо незвичне. Пов'язано воно, на думку більшості краєзнавців, не з назвою столиці Чехії – Праги, а з передмістям Варшави – що теж носить назву Прага. Цю назву містечко дістало за успішні дії розквартированих тут військових частин з узяття в 1831 році Варшавського передмістя Праги, яке було одним з головних опорних пунктів повстанців польської армії. Перше слово нового імені населеного пункту – «Нова» було типовим збільшенням до утворюваних із запозичених назв топонімів.

Бе´шка (річка у Новій Празі). Назва має тюркське походження. О.П.Карпенко відносить назву Бешка до композитних утворень з продуктивною в Дніпро-Бузькому межиріччі «кам'янистою» семантикою. У її структурі виділяються основи bes «п'ять», kaja «скеля» Таким чином, внутрішня форма гідроніма зводиться до ознаки «річка, яка має скелясті береги», буквально «п'ять скель». І справді, вивчаючи береги річки, ми знайшли п'ять кам'янистих виступів.

Загальна довжина річки 53 км. Площа водозбору 657км², похил на 1км—1,4м. [3. с. 30-32]

У Новій Празі виявлено  82 неофіційні назви. Пропонуємо з’ясувати  семантику найцікавіших.

Деякі зарубіжні дослідники вважають мікротопонімами лише назви земельних ділянок. У вітчизняній же топоніміці в це поняття зараховують всі назви мілких географічних об'єктів.

Та мікротопонімія виявляється різноманітною, в неї входять не лише назви незаселених об'єктів, наприклад ярів чи балок, але і заселених, наприклад кварталів міст або частин сіл.

У топонімії часто зустрічається повторення власних географічних назв, а в мікротопонімії воно найбільш поширене. В ній важливим джерелом є імена людей, на відміну від географічних назв власні імена в мікротопонімії не просто повторюються, але приєднують до себе якісь словотворчі засоби, які характеризують відношення особи до території.

Наша Прага також багата на різні назви, що склалися історично, я хочу згадати про назви вулиць, частин селища і кутків, так звані ойконіми, бо вони є і частинкою нашої історії.

По´шта – колись західна околиця селища із значними виступами граніту на правому березі Бешки. На ній розміщувалася, в першій половині ХІХ ст., кінно-поштова станція. З тих пір ця місцевість у простонародді називається поштою, там міняли коней в екіпажі О.С.Пушкіна, коли з півдня його висилали на Псковщину.

Курга´ни – крайній південно-східний куток селища понад річечкою Мурзинкою, правою притокою річки Бешки. Горбистий рельєф місцевості дав привід розміщеним поблизу кірасирам назвати куток курганами.

Вивчаючи давньоруські і староукраїнські джерела мотивації, можна прийти до висновку, що одним з найхарактерніших і найпоширеніших принципів найменування поселень в давніх слов'ян було називати поселення іменами людей, які там жили, в новій Празі прикладом можуть служити назви таких куточків, як: Ке´вильовий міст, раніше Те´вильовий, від прізвища поміщика Те´веля, Кармазино´ва балка, від прізвища колишніх власників Кармазині?в, та ін.

   Ховрахі´вка – власна назва північно-східної частини селища, де водилося багато ховрахів, яких люди виловлювали. Утворився цей ойконім від назви тварин з класу ссавців, виду гризунів,     

   Качані´вка – невеличкий куток на правому березі, на його крайньому півдні, до революції там підприємець Качановський, який налагодив виробництво черепиці з місцевої глини, та черепиця дуже славилася як покрівельний матеріал.

      Теліпа´йлівка – невеликий куток селища, що зна­ходиться на північному сході, він влучно прозва­ний в народі Теліпайлівка,  довго туди добира­тися ( теліпатися ).

     Свина´рка – цей ойконім вживається на позначення власної назви південної частини селища. Раніше свиней в теплу пору року випасали. Але, де паслися свині, там інша худоба пастися не буде, тому для випасу свиней відокремлювали місцевість. У новій Празі для цього була відведена велика балка, що згодом вона, а також і річечка, а потім і весь куток села став називатися Свинаркою.

      Викири´на – південно-східна частина села. Раніше була Вакари´на, але з часом голосний заднього ряду низького піднесення перетворився на голосний переднього ряду середнього піднесення. Це куточок пастухів, вакар – коров'ячий пастух (Див. "Словарь украинского языка» Б. Грінченка т.7.с.123).

Закама´р'є – це північна частина селища, що знаходиться на правому березі Бешки. На березі річки завжди багато комарів, і коли переходили річку і минали полосу з комарами, це й називалося «перейти за комар'є». Чому камар? Така назва закріпилася під впливом говірки переселенців з центральної частини Росії. Російське камар вже так і закріпилося у назві Закамар'є.

Забе´шка – велика частина селища, що на північному березі Бешки. Утворена назва додаванням префікса за-, до назви річки, що означає, що ця частина селища знаходиться за річкою Бешка, по відношенню до центральної вулиці.

Донськи´й шлях – так у нас називають, широкий колись(16 саженів=34 метри), чумацький шлях, що з Поділля прямував на Дон. Так ця місцевість і по цей час називається Донський шлях. [5, с. 14]

Ли´нія – західна частина центральної вулиці, в 1888 році розміщене тут гарнізонне начальство, зайнялося благоустроєм, і було розплановано дві основні вулиці, що прямими лініями "прорізали" село. Із заходу на схід пряма вулиця, паралельна з річкою Бешкою, звалася Лінія(тепер Линія).

Через Нову Прагу протікає річка Бе´шка. Вона має багато приток, які народ називає по-своєму, та й сама в деяких місцях має неофіційні назви.

Гідронімів у нашій місцевості багато. Одним з них є Тата´рське плесо. За стародавніми переказами тут колись татари вчили плавати своїх коней, бо в них в Криму не було підходящих річок. Та підстеріг те легендарний Богун і знищив отой ворожий загін, не давши їм вискочити на степовий простір.

Та в роки війни побудували нижче по Бешці Іванівську греблю, яка значно підняла рівень води, і Татарське плесо сховалося. Назва ж Іва´нівська гребля походить від власного імені села Іванівка, яке розташоване поблизу.

Назви правих приток річки Бешки, річок Свина´рної [2 с. 113] і Вакари´ни, походить від відповідних назв балок. [5. с. 20]

У Соло´дкій балці знаходиться, так званий, Молоде´цький колодязь. Коли на великі військові маневри в 1888 році сюди приїжджав зі своєю свитою Олександр ІІІ, то постачали водою іменитих людей якраз з того колодязя, що в той час посилено охоронявся. Були підприємливі господарі, що возили звідти воду місцевій знаті на чай, заробляючи великі гроші. В колодязі була дуже добра вода, і вважалося, що з лікувальними властивостями. Тому і величали колодязь Молодецьким.

Назва водоймища Кар'є´р виникла від назви скелистого берега, раніше в цій місцевості добували каміння.       

Некроніми

  Чум'яне´ кладовище.На околиці Нової Праги, вниз по течії річки Бешки, на високім правім березі в далекому ХІХ столітті, під час епідемї чуми хоронили померлих. Між іншим, відступаючи з Москви, Наполеон якраз через епідемію чуми обминув багату хлібами Україну.

У часи Великої Вітчизняної війни, під час окупації, німці розробляли поблизу виступи каменю. Для цього ганялі туди працездатних євреїв з Новопразького концтабору. В повоєнний період кар'єр там закрили, і над Чум'яним кладовищем нагорнули земляний насип.

Вели´ке кладовище – це найдавніше кладовище в Новій Празі. Початок його закладено ще хуторами Запорізького зимівника. В давнину цей зимівник трьома хуторами містився на пологому лівому березі річки Свинарної.

   До некронімів можна віднести і місце в балці Наш Ба´бин Яр, де розстріляно більше трьохсот євреїв.

Дримоніми

 Шовковички´. Шовковички виникли від назви дерева шовковиця.Це гайок, де посаджені одні лише шовковиці,спеціально для людей, що займаються розведенням шовкопрядів.

Сухе´нький лісок дістав свою назву через відсутність струмків, джерел.

Ороніми (назви балок і ярів)

Балка Обри´в вказує на крутий, обривистий берег об'єкта, який веде до ставу.

Балка Му´рзинка. Походження назви Мурзинка очевидно сходить до інших топонімів тюркського походження. Слово «мурза», за відомостями етимологічного словника Макса Фасмера, сходить до кримсько-татарського слова «князь, наследный старшина».

Ще в Новій Празі є Ду´ньчина балка. Служниця багатого поміщика Дуня стала його коханкою і домоглася, щоб пан віддав їй цю місцевість. Вона і загинула у цій балці при трагічних обставинах. Селяни, що пан віддав їх Дуні, не змирилися, що будуть підкорятися такій самій кріпачці як і вони і вбили її.

Ще до оронімів належить місцевість яка називається Висо´ка могила. Це найвища точка в околицях Нової Праги. Коли тут проходили військові маневри, то спостережний пункт був якраз на Високій могилі

Висновок

Як у звичайній школі виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину? На мою думку, все починається зі шкільних уроків, із психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять. Поступово, крок за кроком, в учителя-предметника складається система різноманітних форм і методів роботи у процесі викладання предмета для розвитку обдарованої дитини.

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам.

На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності.

Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра до роботи з різними джерелами інформації. Слушною є думка О. В. Заболотного про те, що учитель, готуючись до уроків, "повинен прагнути підбирати такі запитання, які можуть викликати протилежні думки, й відповідь на які не лежить на поверхні, а народжується під час дискусії".

         Дослідницька робота учнів на уроках та у позаурочний час — це підтримка розвитку обдарованої молоді, адже саме у процесі дослідження діти повною мірою можуть розкрити власний потенціал. Варто зазначити, що даний метод дозволяє виявити прихованих обдарованих дітей, які на стандартному уроці не проявляють себе жодною мірою.

         Наведений вище приклад дослідницької роботи допоможе  зорієнтуватися в обранні теми для своїх досліджень, адже поруч з нами багато матеріалу, який можна і варто досліджувати. Семантичний аналіз мікротопонімів можна здійснити у будь-якій місцевості, тим більше, що це цікаво всім місцевим жителям.

         Вважаю, що підсумувати все вищезазначене можна словами В. Сухомлинського «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!».

Використана література

  1. Бессараба І.В. «Материалы для этнографии Херсонской губернии» сборник отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук, том 4. Петроград, 1916г.,660с.
  2. Лучик В.В. Автохтонні гідроніми середнього Дніпро-Бузького межиріччя.—Кіровоград—1996р., 236с.
  3.  Лучик В,В, Іншомовні гідроніми середнього Дніпро-Бузького межиріччя.—Кіровоград—1999р., 104с.
  4. Олексенко В.П., Іващенко О.В. Факультатив з української мови.—Х.: Вид. група. «Основа», 2006.-144с.
  5. Плотнір Федір Миколайович. Петриківські бувальщини. Художньо-документальне видання Центрально-Українське видавництво.—Кіровоград:, 2000.—80с.
  6. http://h.ua/story/369753/

  7. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/761/21/