ШЛЯХАМИ СМЕРТІ ТА ВІДВАГИ!

Сайко А. А., вчитель російської мови та літературиСайко А. А.,
вчитель російської мови та літератури НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 9 – спеціалізована школа»
Олександрійської міської ради Кіровоградської області,
вчитель вищої категорії, старший вчитель

 

ШЛЯХАМИ СМЕРТІ ТА ВІДВАГИ!
(Зображення трагедії Другої світової війни в поезії
Іммануеля Вайсгласа «Круки»)

 

Мета: ознайомити учнів з особистістю німецькомовного поета Румунії Іммануелем Вайсгласом, розкрити особливість розвитку ліричного сюжету твору завдяки плину почуттів ліричного героя; розкрити глибину образів поезії «Круки»; формувати навички аналізу ліричного твору, естетичний смак; сприяти вихованню в учнів громадянського ставлення до проблем, порушених у творі, поваги до минулих подій, патріотизму.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: ПК, медіа-проектор, презентація до уроку, тексти твору, відео «Эх, дороги» , відеокліп групи «Кукринікси» пісня-мікс «Чорний ворон» (ВВВ)  .

Епіграф:

Чёрный ворон сквозь белое облако глянет –

значит, скоро кровавая музыка грянет.

Булат Окуджава

Хід уроку

  1. Організаційний момент.
  1. Слово вчителя.

Війна… Гортаючи сторінки книжок, написаних про дні військових потрясінь, ми немов гортаємо сторінки пам’яті свого серця. З глибини часу перед нами воскресають події, наповнені жахливим гуркотом небачено жорстокої, руйнівної й винищувальної війни, наскрізь просочені людською кров’ю і сльозами. Війна увійшла в життя кожної людини, і в кожне життя вона внесла тривоги і хвилювання, турботи і прикрощі.

  1. Мотивація навчальної діяльності.
  1. Перегляд відеоролика «Эх, дороги, пыль да туман». 

  1. Бесіда за переглянутим.
  • Які асоціації виникли у вас під час перегляду? Чому? (Дороги війни – це шляхи жаху та смерті.)
  1. Оголошення теми та мети уроку.
  1. Робота з епіграфом.
  • Як ви розумієте слова Б. Окуджави?
  • Який образ привертає увагу? (Чорний ворон (крук).)
  • Чому саме погляд крука через білу хмару? (Війна і мир.)
  • Які асоціації виникають у вас з цим птахом? (Горе, смерть.)
  1.  Слово вчителя.

Дійсно, образ чорного крука завжди асоціювався зі смертю. Сьогодні ми звернемося до поезії німецькомовного поета Румунії Іммануеля Вайсгласа «Круки» та спробуємо осягнути глибину образів, почуття ліричного героя й розкрити авторську думку твору, повернімося до епіграфа у кінці уроку.

  1. Робота з біографічною довідкою про письменника.
  1. Перегляд презентації.say_kruk_1 say_kruk_2 say_kruk_3
  2. Заповнення «Анкети письменника».
  1. Прізвище, ім’я, по батькові: Іммануель Вайсглас.
  2. Роки життя: 1920-1979.
  3. Країна: Румунія (німецькомовний письменник Румунії, виходець із України.)
  4. Жанр: переклади, вірші.
  5. Найвідоміші твори: збірки «Каменоломня над Бугом», «Господні жорна в Берліні».
  1. Читання поезії «Круки» вчителем у перекладі з німецької Ігоря Папуші.

 

Майбутнім не живем, його немає,
Та може наостанок осягнем,
За що наc небо гнівно поливає
Цим градом чорних круків, мов вогнем.


А круків тих без ліку і без міри,
Летять зі свистом, моторош пройма.
Нема прихистку і немає сили,
Свист в голові триває, не вгава.

На цих шляхах зостанемось навіки,
Де мертві не довіряться живим,
Поляжем всі, розімкнуться повіки,
І зграї круків, і клубами дим.

Руками захиститися несила,
Нехай у нас була б і сотня рук.
Туман спадає, ось – наступна хвиля,
І скоро смерть ухопить нас, мов крук.

  1. Етап передрозуміння тексту поезії.
  1. Бесіда.
  • Які почуття викликала у вас поезія?
  • Які образи намалювала ваша уява?
  • Які питання у вас виникли?
  1. Читання поезії «Круки» учнями.
  1. Аналітичне дослідження тексту поезії.
  1. Бесіда.
  • Від якої особи ведеться оповідь? (Від 1 особи множини – «ми», означено-особове речення.)
  • Чому автор використовує саме таку форму? (Займенник «ми» виступає як узагальнений образ людей на війні.)
  • Хто є ліричним героєм? (Солдат.)
  • Чи можемо ми визначити художній простір і час події? (Події відбуваються у теперішньому часі (для нас – це минуле): «На цих шляхах зостанемось навіки, Де мертві не довіряться живим…»)
  • Чому ліричний герой говорить, що майбутнього немає? (Смерть їх чекає. «Небо гнівно поливає Цим градом чорних круків, мов вогнем».)
  • За що солдат поливає градом чорних круків? (За патріотизм, нескореність.)
  • Що символізує чорний крук?

Довідка: (з міфології). Чорний крук – вісник царства мертвих, уособлює зло, розруху, смерть, війну, паніку, кров.

  • Кого уособлюють круки в поезії? («А круків тих без ліку і без міри…» – німецько-фашистських загарбників.)
  1. Перегляд відеоролика гр. «Кукринікси» пісня «Чорний ворон» ВВВ.

  • Як відеосюжет допомагає розкрити нам образ чорних круків?
  • Які світи представлені у вірші? (Світ ліричного героя – «Свій» та світ Круків – ворогів «Чужий».)
  • З чим порівнюються чорні круки? (Зграя, вогонь, смерть.)
  1. З’ясування символічних образів поезії.

Зграя воронів – небезпека, напад, бій. Зграя воронів, ворон у народній уяві – лихе птаство, що супроводжує людські нещастя, віщує лихо, смерть. У невідомого автора читаємо:

Сипле небо услід прокльонами…

Зграя воронів –

Нас фактично уже поховано.

Зграя воронів…

Вогонь – безжальне полум’я вогню усе знищує на своєму шляху, вогонь-ворог.

Смерть – в українській і російській мовах слово жіночого роду, проте в німецькій (der Tod) – чоловічого. Тому саме Смерть-чоловік уособлено в поезії.

  • Які відчуття охоплюють ліричного героя? («Моторош», страх, немає сили, нема прихистку.)

«Руками захиститися несила / Нехай у нас була б і сотня рук».

«…моторош пройма. Нема прихистку і немає сили».

  • Які образи супроводжують знесилених солдат? (Дим, туман.)
  • Що вони символізують? (Туман – символ невизначеності, омани й емблема сили, яка плутає і приховує істину від спостерігача. Окрім того, у деяких релігіях, включаючи іудаїзм і християнство, туман уважається знаком потойбічних сил. Дим – короткочасність життя, злоба чи гнів, суєта, а також все, що швидкоплинне, бо він, піднімаючись угору, відразу зникає.)

Проте ці образи швидкоплинні, після виникає осяяння, надія. Знову бій.

  • Які рядки є леймотивом поезії?

«Поляжем всі, розімкнуться повіки,

І зграї круків, і клубами дим».say_kruk_4

  • Що хотів сказати автор? Яка головна думка вірша? (Не відступимся від перемоги ціною життя, поляжемо, знищуючи зграї чорних круків.)
  • Що криється за рядками:

«На цих шляхах зостанемось навіки,

Де мертві не довіряться живим».

(Пересторога автора про історичну пам’ять. Живі завжди повинні пам’ятати про мертвих (загиблих).)

Майбутнім не живем, його немає,

Та може наостанок осягнем,

За що наc небо гнівно поливає

Цим градом чорних круків, мов вогнем.

(Осягнемо і ми, нарешті, за що загинули наші воїни, крізь що їм довелося пройти, щоб дати життя іншим.)say_kruk_5

  1. Підбиття підсумків уроку.
  1. Бесіда.
  • Прочитайте ще раз епіграф до уроку. Чи з’явилися у вас інші думки, ніж на початку уроку. Що означає «кровавая музыка»? (Так. Німецько-фашистські загарбники порушили мир на землі, але воїни не здалися без крові та смерті. Ці слова є своєрідним реквіємом за загиблими у роки війни.)
  • Чи прочитаний вірш можна вважати «пам’ятником» полеглим у боях солдатам?
  1. Заключне слово вчителя.

Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, доки про них пам’ятають». Тема війни в літературі – це тема обов’язку шани, боргу сучасника, тема наступності поколінь, сходинка до наступних звершень. Змінилися покоління, вражає ставлення сучасників до пам’ятників, але ніщо не зможе заглушити величі подвигу і сили скорботи за полеглими у Великій Вітчизняній війні, ніщо не зможе вбити пам’ять про них. У народі кажуть, що найбільша честь – полягти за незалежність Батьківщини. Нехай у житті ви ніколи не зустрінетеся із страшним словом – «війна». Нехай світанки ваші будуть мирними, а служіння Батьківщині не потребуватиме від вас найдорожчого – життя.

  1. Аргументація та виставлення оцінок.
  2. Оголошення домашнього завдання.
  1. Розкрити роль художніх засобів у вірші «Круки».
  2. Прочитати вірш Булата Окуджави «Чёрный ворон сквозь белое облако глянет…» та порівняти з віршем «Круки».

Чёрный ворон сквозь белое облако глянет…

Чёрный ворон сквозь белое облако глянет –

Значит, скоро кровавая музыка грянет.

В генеральском мундире стоит дирижёр,

Перед ним – под машинку остриженный хор.

У него – руки в белых перчатках.

Песнопенье, знакомое с давешних пор,

Возникает из слов непечатных.

 

Постепенно вступают штыки и мортиры –

Значит, скоро по швам расползутся мундиры,

Значит, скоро сподобимся есть за двоих,

Забывать мертвецов и бояться живых,

Прикрываться истлевшею рванью…

Лишь бы только не спутать своих и чужих,

То проклятья, то гимны горланя.

 

Разыгрался на славу оркестр допотопный.

Все наелись от пуза музыки окопной.

Дирижёр дириёера спешит заменить.

Те, что в поле вповалку (прошу извинить),

С того ворона взоров не сводят,

И кого хоронить, и кому хоронить –

Непонятно… А годы уходят.

 

Всё кончается в срок. Лишней крови хватает.

Род людской ведь не сахар: авось не растает.

Двое живы (покуда их вексель продлён),

Третий (лишний, наверно) в раю погребён,

И земля словно пух под лопатой…

А над ними с прадедовых самых времён –

Чёрный ворон, во всем виноватый.

                                                 Булат Окуджава