СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ЛЕКСИКИ НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ОЛЕГА ПОПОВА

BayevskayaFotoБаєвська А. А.,

спеціаліст вищої категорії, учитель-методист

навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад

І-ІІІ ступенів № 19 – дошкільний навчальний заклад «Лісова казка»

Олександрійської міської ради Кіровоградської області

СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ЛЕКСИКИ НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ОЛЕГА ПОПОВА

Мета: ознайомити учнів із творчістю письменника-земляка Олега Попова; узагальнити й систематизувати набуті знання з мовознавчої теми, уміння розрізняти значення слів, їх стилістичну функцію в реченні та мовленні; розвивати уважність у процесі використання користування української лексики, спостережливість над сполучуваністю слів у аналізованих поетичних творах; сприяти вихованню любові до краси слова Олега Попова, любові до рідної мови та культурних надбань.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Форми роботи: презентація Power Point, евристична бесіда («снігова куля»), лексична вправа, вправа-передбачення («метод Прес»), коментар дослідника (прийом «активне слухання»), творча робота асоціативного срямування, репродуктивна бесіда («вільний мікрофон»), робота в групах, парах, лексико-семантичний практикум, робота з лексичними тренажерами, самостійна робота.

Обладнання: виставка літератури – збірки творів Олега Попова «Коли вже з осінню на «ти» (2009), «На Покуті душі» (2012); опорні таблиці, лексичний тренажер, тексти віршів, тлумачний словник.

 

Епіграф: Усі слова – співучі струни,

Коли під майстровим смичком.

М. Рильський

Хід уроку

І. Організаційна частина. Мотивація навчальної діяльності.

Звучить пісня на слова Олега Попова «Я пісню дарую вам!»

  1. Творча вправа асоціативного характеру.

Завдання.

  • Яким настроєм проникнута пісня?
  • Яким постає перед вами автор слів цієї пісні?

Учні висловлюють власні думки.

  1. Презентація Power Point «Олег Попов: сторінки життєпису».

Слайд 1.

Попов Олег Володимирович народився 1 січня 1953 року в місті Олександрії на Кіровоградщині. Закінчив місцеву школу № 2 імені Максима Горького.

Слайд 2.

Освіта: за фахом – філолог, закінчив Кіровоградський педагогічний інститут ім. О. С. Пушкіна.

Слайд 3.

Учителював у школах Кіровоградської області. Завідував кабінетом народознавства обласного інституту післядипломної освіти вчителів. Працював доцентом кафедри української літератури та заступником декана факультету філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка. Член Національної Спілки журналістів України з 2007 року.

Слайд 4.

Творчий доробок:

  • Видав 4 навчальних посібники для шкіл.
  • Книжки з народознавства «Стежина», «Перевесло».
  • Збірка пісень «Пісня на крилі».
  • Повість «Спогад про майбутнє».
  • Збірки поезій «Коли вже з осінню на «ти» (2009), «Солодкий щем» (2010), «На покуті душі…» (2012).
  • Автор культурологічного радіопроекту «Пісенне перехрестя».
  • За його сценаріями знято низку фільмів: «Одкровення», «Любов у спадок», «Перший у світі».

Слайд 5.

Відзнаки, нагороди.

  • Відмінник освіти України (1997).
  • Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова (2003, 2012).
  • Заслужений працівник культури України (2006).
  • Знак Міністерства культури і туризму «За досягнення у розвитку культури і мистецтва» (2008).
  • Лауреат премії ім. Є. Маланюка (2012)

Слайд 6.

Олег Попов нині живе і працює в Одесі (фото, ілюстрації).

ІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

Слово вчителя.

Тема уроку. Стилістичні можливості лексики на матеріалі поетичної збірки «На Покуті душі…» О. В. Попова. На уроці ми ознайомимося з творчістю письменника-земляка Олега Попова; узагальнимо знання з вивченої попередньо теми, будемо вчитися розрізняти значення слів, їх стилістичну функцію в реченні та мовленні; розглянемо стилістичні особливості поезії Олега Попова.

Завдання уроку:

  1. Поповнити знання учнів про письменників рідного краю, ознайомити із творчістю поета-пісняра Олега Попова.
  2. Дослідити стилістичну роль лексики у творчості Олега Попова.
  3. Удосконалити роботу дослідницького характеру.
  4. Розширити знання про роль художніх засобів та стилістичних фігур у структурі поетичного твору.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. Евристична бесіда («снігова куля»).

Методичний коментар. Застосовуючи прийом «снігова куля», учні повторюють вивчений матеріал з теми «Українська лексикологія».

Вправа «Снігова куля».

Мета: висловлення й обґрунтування власної думки з приводу питання, що обговорюється.

Алгоритм діяльності:

  1. Бесіда у формі запитань.
  2. Відповідає лише той, у кого «влучила» «снігова куля».
  3. Швидка й лаконічна відповідь.
  4. Відповіді без оцінок.
  • Що таке лексика?
  • Що вивчає лексикологія?
  • Що називається лексичним значенням?
  • Якою є лексика української мови за походженням?
  • Якою є лексика за сферою вживання?
  • А за активністю чи пасивністю використання?
  • У чому полягає стилістична диференціація лексики сучасної української мови?

ІV. Застосування учнями знань, умінь, навичок.

Методичний коментар. Застосовуючи метод випереджувального завдання, учні досліджували мовотворчість Олега Попова на основі збірки поезій «На Покуті душі…».

  1. Лексична вправа (робота з тлумачним словником).

Покуть – куток в українській селянській хаті, розміщений по діагоналі від печі, де сходяться краями дві лави, та місце біля нього. Найсвятіше і найпочесніше місце в хаті. У покуті знаходилися цінні речі: ікони, Біблія, свічки, свячена вода.

  1. Вправа-передбачення («метод Прес»).
  • Які думки сконцентровано в назві збірки О. Попова «На Покуті душі»?

(До збірки увійшли вірші про найдорожче та найсвятіше в житті поета.)

«Велике бачиться й цінується на відстані. Пуповина, умовна, духовна, напружує й повертає в Олександрію. У місто, де залишається моя покуть душі. Я на цій покуті зібрав усе найкраще. І вірші, і пісні, і думки, і друзів. Я хотів би побажати вам, щоб на вашій покуті зажди було весняно, тепло й радісно. А я про це буду писати.»

Олег Попов

   (Олександрія, 2012 рік)

  1. Слово учителя.

Уже сама назва збірки творів Олега Попова звучить дуже відповідально, адже наші предки на покуті ставили ретельно прибрані образи, прикрашені вишитими власноруч рушниками. Це було найпочесніше місце в оселі. Сам автор ніби попереджає читачів, що в збірці йтиметься про найважливіші моменти його життя. Власну збірку О. Попов присвятив рідному місту Олександрії та батькам – Олені Іванівні та Володимиру Андрійовичу Поповим. Збірку складають 76 віршів, які об’єднані у три цикли: «…зі святом ночі в далині», «…човнить моя душа між берегів», «…щоб лінії розцілувати долі». Кожен рядок пронизаний великою любов’ю до батьків, Батьківщини, України, друзів, жінки, природи.

Літературознавче нагадування.

Літературний цикл ряд літературних творів на загальну або близьку тематику, створений одним автором або однією групою авторів.

  1. Повідомлення учня дослідницької групи. Прийом «активне слухання».

Поет-пісняр Олег Попов дуже уважно й бережно ставиться до слова. Він майстерно використовує виражальні засоби мовлення. Поезія О. Попова яскрава, глибока й образна, вимагає від читача вдумливості. Його твори насичені фольклоризмами та етнографізмами, які підкреслюють безмежну любов автора до рідної землі та свого народу, він «залюблений у батьківські краї». У віршах згадуються такі рослини степового краю: любисток, м’ята, чебрець, васильки, бузок, чорнобривці, левкої, сон – трава, лобода…

О. Попов стверджує: «…Я ж син цих степових святих роздолів!…»

Поет широко наповнює свої вірші застарілою лексикою, що дає можливість ще раз переконатися в його великій любові до українського народу: покуть, покутник, макітра, ослін, піч, черінь.

Автор вдало використовує звукові та лексичні засоби (алітерація, асонанс), художні тропи (метафора, епітет, порівняння, переносне значення слів), що підвищують інтонаційну виразність, поглиблюють зміст.

  1. Лірична пауза.

Учень-декламатор виразно читає вірш О. Попова.

На добре слово не скупіться, прошу,

Встигайте вчасно дякувать тому,

Хто яблук натрусив вам цілий кошик,

Пісень барвисту назбирав суму.

Хто вранці бавив срібним павутинням,

Ночами тішив шумом верховіть,

Не забаріться вчасно і прихильно

На честь його коліно приклонить.

Спішіть зізнатися йому в любові,

Не ждіть поки старий засохне сад,

Щоб не літало сиротою слово,

Як в інший світ відбуде адресат.

  1. Бесіда («вільний мікрофон»).
  • Відтворіть душевний стан ліричного героя на основі почутої поезії.
  • Яка основна думка цього твору? (Автор закликає нас не скупитися на гарні слова для своїх батьків, брати їхню мудрість, шанувати своїх батьків, приїздити до них, не забувати про найрідніших та найближчих нам людей.)
  1. Слово учителя.

Рідний край, батьківська хата, стежка до материної оселі… Лагідна пристань наших душ. До рідного дому повертаємося з далеких доріг, несемо до нього свої радощі, печалі. Значне місце у творчості О. Попова посідають вірші про рідне місто. Йому автор присвячує найщиріші рядки.

Учні виразно читають вірші Олега Попова (на кожній парті знаходиться роздрукований текст віршів.)

Олександрії

Де цвіт мене в саду п’янить бузковий,

Де душу тішать співом солов’ї,

Вертаюся сюди я знов і знову,

Залюблений у батьківські краї.

І знов цвіте весна в мені розмаєм,

І знов пісні лунають голосні,

Бо знаю, міста кращого немає,

Де солодко вальсується мені.

На Визволення площу я прибуду

І по Діброві вулиці пройдусь.

За всіх, хто в ріднім місті є і буде,

Я пагорбу священному вклонюсь.

І стане раптом небо голубішим

Від радісного сміху дітвори.

І буде місту щастя з того більше

Чудової весняної пори.

Горять каштанів білопінні свічі,

Пливе весна проспектом гомінким.

«Олександрії щастя просто личить»,-

Всміхаються до мене земляки.

Вальсує юність навколо фонтану,

І космосом далеким вабить вись.

Не може в місті, де живуть кохані,

Ні щастя, ні любов перевестись.

Славень рідному краю

Від синіх вод правічного Дніпра

До Бугу перламутрової хвилі

Хай квітне світ любові і добра,

Що є для нас батьківським краєм милим!

Зерно хай щиро прийме борозна!

Хай вічно пшеницями слава лине,

Що є така кохана сторона –

Осердя хлібне неньки України!

Будь славен, краю з хлібом на столі,

І ви, багаті землі й щедрі надра,

І думки наукової політ,

І сповідь українського театру!

Будь славен час з козацької пори

До нинішньої сонячної днини,

Де доля процвітає трударів

В самому центрі неньки України!

Хвала тобі, наш краю дорогий!

Твоїм синам і донькам – гідна слава!

Дай, Боже, нам любові і снаги,

Як матір, берегти свою державу!

Хвала тобі, батьківська сторона!

В степах широких під крилом орлиним

Живи віки у праці осяйна

На добру славу неньки України!

Земляки

Як часто в нашій пам’яті зрина

Той край, який з дитинства душу гріє –

Кохана інгульцева сторона,

Де квітне у садах Олександрія.

То ж ми, як через долю, навпрямки

Знов линемо в свою казкову мрію.

Тут хлібом-сіллю стрінуть нас батьки

І щиро привіта Олександрія.

Єднаймося, кохані земляки!

Ніколи пам’ять серця не старіє.

Є в наших паспортах святі рядки:

Походженням ми всі – з Олександрії!

  1. Рефлексія.
  • Поділіться своїми враженнями від почутих віршів.
  • Які рядки вас найбільше вразили красою мови, глибиною думки?
  • Які слова вам хочеться запам’ятати?

Учні висловлюють власні роздуми.

  1. Усні творчі вправи комунікативного характеру (робота в групах).

Методичний коментар. Побудувати розповідь у художньому стилі на основі поезії, використовуючи стилістично нейтральну та стилістично марковану лексику.

І група.

Десь гуркотять громи

Десь гуркотять громи,

Десь – німотою тиша,

Та обираєм ми

Для себе зовсім інше:

Неначе хто звелів,

Припавши на коліна,

У шарпанині днів

Шукати знов дитинне –

Далекі острови

Містечок симпатичних,

Де з совістю – на «Ви»,

Де з пам’яттю – навічно.

Де аромат не зник

Матусиних пампушок,

Де батьків голубник

Туркоче прямо в душу.

Де дихає теплом

Черінь старої печі,

Де це родинне тло

Ще матіолить вечір.

…Прокинуся, а сон

Уподобиться грому.

Напевно, є резон

Поїхати додому.

Допоки в спориші

Не заросла стежина,

Нам треба поспішить

В дитинство на гостини.

ІІ група

Саджаю щастя в загороді дня

Саджаю щастя в загороді дня,

А щастя тісно. Втриматись не можу:

Візьму у пригорщу його ясних зернят,

Зеленим полум’ям хлюпну за огорожу.

Хлюпну – а щастя радісно тече,

Хлюпну – а воно хвилить аж за обрій.

А я його прискорюю: «Іще!

Щоб всім було у цьому світі добре!»

Сподіваному, знаю, прийде час.

Тож заримую істину у вірші:

Хто щастям поділився хоч би раз,

Тому повернеться воно у стократ більше.

ІІІ група.

Старий собака

Старий собака. Він уже не служить:

Підбились ноги, голосу нема.

Нап’ється із зимової калюжі,

А чи хто погодує задарма?

Хтось торсоне, а хтось покриє матом,

Хтось каменем жбурне йому услід.

І скотиться з очей підсліпуватих

Сльоза гаряча на холодний лід.

Ще бігає від рогу і до рогу,

Від вулиці до вулиці снує.

Щось кинуть на пожертву – слава Богу!

Та знов на ноги, знову за своє.

Холодний дощ йому шерстину миє.

Холодний сніг і наяву, і в снах.

Завив би він по-вовчи, так не вміє,

Бо ж вовчої він грамоти не зна.

А місяць в небі, наче ріпа стигла,

Вгодований, у славі, у красі.

А пес за кусень хліба тільки скиглить,

Бо вже не може гідно й попросить.

Служив, служив, а вислужив нічого.

Хоча б на теплий разовий нічліг!

…Мороз тріскучий знов по місту човга

І струшує на землю чистий сніг.

ІV група

Не бійтесь зізнаватися в любові…

Не бійтесь зізнаватися в любові,

Не крайте серця в муках таїни,

Бо думка не оформлена у слові

Лишитись може паростком вини.

Не стримуйтесь даремно ви у флірті:

Вальсуйте перед жінкою всяк час.

І, безумовно, в перемогу вірте!

Обов’язково та прийде до вас!

Купуйте навесні і взимку квіти,

Несіть букети віщої краси.

Навіть коли нема кому дарити,

А ви купуйте квіти і несіть!

Купуйте їх, червоні і рожеві,

І зізнавайтесь протягом доби –

Слова не втримають думок дешевих,

Коли насправді вмієте любить.

Купуйте квіти жовті і блакитні,

Купуйте квіти білі, наче сніг.

То байдуже:ви молоді чи літні.

В любові зізнаватися не гріх!

Учні презентують свою роботу.

  1. Лексико-семантичний практикум.

Методичний коментар. Із запропонованих поетичних творів дібрати контекстуальні синоніми до слова патріотизм і прокоментувати їх (робота у групах).

1 група учнів.

Я знаю, як колосся золотять

Я знаю, як колосся золотять

Липневі дні у сонячному полі.

Я ж роду хліборобському дитя,

Я ж син цих степових святих роздолів!

Петрів батіг прискорював ходу,

Стелив смарагд під ноги подорожник,

А я, співаючи про вроду молоду,

Свій рідний край стежками босоножив.

І нині, хоч в житті одна стерня,

Я сню шовками стиглого колосся,

Бо з колоска розжоване зерня –

Для мене смакота найкраща й досі.

Хоч би де, хоч би як не проходив

Хоч би де, хоч би як не проходив

По життєвих просторах земних,

Хліб щоразу з собою та воду

Брав з батьківської я сторони,

Щоб не змучила спрага у спеку,

Щоби голод мене не зморив.

А іще у дорогу далеку

Я матусині брав кольори.

Розсипались хрещатим барвінком,

Чебрецями тулились до ніг.

«Всі вони, мов родина, мій синку!»,-

Мама стиха сказала мені.

От зі мною вони, як і нині:

Золотяться житами здаля,

Де дзвіночковим поглядом синім

Кличе з мандрів кохана земля.

Хоч дощі кособокі полощуть,

Чи сніги кучеряві метуть,

Я до неї іду, як на прощу,

Як на сповідь, до Бога іду.

І щасливий: чорнозему колір,

Що в батьківському ріднім краю,

Та червону калинова доля

Похрестили сорочку мою.

Тим і тішиться серце у грудях,

Тим душа, мов веселкою, гра,

Бо для мене він був, є і буде –

Інгулецького простору рай!

 

Чи вистачило б совісті й снаги

Чи вистачило б совісті й снаги

Прожить без тебе, мій коханий краю,

Не надивившись на твої сніги

І на дощів веселі водограї!?

Чи зміг би тонко журавлів ключі,

Стрічаючи, почути на причілку,

Де скрип воріт, мов голосом звучить

У пісні калинової сопілки?

Охвиль мене, кохана сторона,

Скропи натхненням

В любисткових чарах,

Поклич на склянку доброго вина,

На запах з хати маминих узварів!

Поклич туди, де річка хлюп та хлюп,

Криниця самотіє у долині,

Де обважніло сперлася на зруб

Все та ж червоно – кетяжна калина.

Там, озирнувшись на любов свою,

Закоханим зумію порадіти.

Їм поступлюся стежкою в гаю,

Щоб саме тим на мить помолодіти.

Рідна вулиця

По вулиці «Попами» ми були…

Що кожен рід, то мав свою мороку:

Були ще «Корнії», були «Шили»,

Через дорогу мешкали «Булбоки».

«Рябуха», «Тьотя Мотя», «Каєнки» –

Як музика в мені лунає знову.

На Знам’янській всміхаюсь залюбки,

Відвідуючи залишки Попових.

Ця вулиця, як пісня у душі,

Чим далі, тим мені частіше сниться

На Спаса ароматами коржів,

Смачною прохолодою з криниці,

Сусідами, якими дорожу.

Я чую їх за піснею, за плачем.

А тим, кого віднесли за межу,

Я на прощання добрим словом дячу.

І доки не оглух я, не осліп,

На поклик куткового товариства

Відгукуюся на прикольне «піп»

Усмішкою з далекого дитинства.

  1. «Залюблений у батьківські краї…»

         «…міста кращого немає…»

        «За всіх, хто в ріднім місті є і буде,

         Я пагорбу священному вклонюсь …»

(«Олександрії»)

  1. «…Я ж син цих степових святих роздолів…»

«…Свій рідний край стежками босоножив…»

(«Я знаю, як колосся золотять»)

             «…Хвала тобі, батьківська сторона!»

(«Славень рідному місту»)

  1. «…Кохана інгульцева сторона…»

          «…Край, який з дитинства душу гріє…»

(«Земляки»)

  1. «…кохана земля…»

         «Інгулецького простору рай!»

(«Хоч би де, хоч би як не проходив»)

  1. «Чи вистачило б совісті й наснаги

Прожить без тебе, мій коханий краю,

Не надивившись на твої сніги.

І на дощів веселі водограї!?…»

  1. «…Ця вулиця, як пісня у душі,

Чим далі, тим мені частіше сниться…»

(«Рідна вулиця»)

  1. Робота з лексичними тренажерами (робота в парах).

Методичний коментар. За лексичним тренажером проаналізувати застарілу лексику: покуть, черінь, ослін, макітра, праник, свічадо, покутник, причілок (на вибір учителя).

Лексичний тренажер

Слово______________________________________________________

Лексичне значення___________________________________________

Однозначне_________________________________________________

Багатозначне________________________________________________

Пряме, переносне____________________________________________

Синоніми___________________________________________________

Омоніми____________________________________________________

Антоніми____________________________________________________

Пароніми____________________________________________________

За походженням:

власне українське_____________________________________________

запозичене___________________________________________________

За сферою вживання:

загальновживане

стилістично марковане________________________________________

діалектизм__________________________________________________

професіоналізм______________________________________________

термін______________________________________________________

За активністю чи пасивністю вживання:

неологізм___________________________________________________

архаїзм_____________________________________________________

історизм____________________________________________________

Стилі мовлення: науковий, офіційно-діловий, розмовний, публіцистичний, художній, конфесійний, епістолярний.

V. Закріплення знань, умінь, навичок.

  1. Самостійна робота (індивідуальна робота з картками)

Методичний коментар. Прокоментувати вислови Олега Попова (збірка «На Покуті душі»). Назвати використаний стилістичний засіб увиразнення. Яка його роль у контексті?

  1. …Так було, замкнулись дверці –

У дитинство тепер не руш.

Калатаю у дзвони серцем

За спасіння батьківських душ…

(«Памяті батьків»)

(Метафора. Вічна память про батька й матір.)

  1. …Як мало для щастя треба:

Безхмарний краєчок неба,

Веселки круту доріжку

І сонця ясну усмішку.

(«Як мало для щастя треба»)

(Епітети, персоніфікація. Розуміння ліричного героя людського щастя.)

  1. …Я віршами чіпляюся за землю,

Щоб та не сумувала по мені…

(«Ще час не мій котитися за сонцем»)

(Метафора. Насолода життям, любов до рідної землі.)

  1. …Був щойно вечір – а вже знов світає,

Ще тільки ніч – а вже й барвистий день.

Птахи то в вир далекий відлітають,

То знов дарують весняних пісень.

Жбурля й мене життя то вниз, то вгору.

Так і живу в контрастовій борні:

Ще тільки вчора хлипалось мінором –

А вже мажорить радісно в мені!…

(«Був щойно вечір – а вже знов світає…»)

(Антоніми, метафора, художній паралелізм. Роздуми про плинність людського життя.)

VІ. Підсумки уроку.

  1. Узагальнювальна бесіда («вільний мікрофон»).
  • У чому полягає значення творчості О. Попова для розвитку літератури рідного краю? (Вірші О. Попова виростають з любові до рідного краю. Автор добирає саме ті слова, які не залишають байдужими читачів. Вони прості, легко читаються, але водночас містять глибокий зміст. Вірші О. Попова наповнюють нас любов’ю до рідної землі.)
  • Який момент уроку для вас був найціннішим і чому?
  • Чи хотіли б ви зустрітися з поетом?

VІІ. Домашнє завдання.

Скласти усне висловлювання «На що надихнула мене поезія Олега Попова».

Список використаних джерел

  1. Паволокова Н. П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Н. П. Паволокова. – Харків : Видавнича група «Основа», 2009. – 176 с.
  2. Корняка О. Комунікативна гра як засіб становлення і розвитку культури спілкуванняпідлітка / О. Корняка // Практична психологія та соціальна робота, 2004. – № 2.
  3. Паросток: письменники Олександрійщини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://parostok.ucoz.ua/index/pismenniki_oleksandrijshhini/0-32 .
  4. Попов О. На покуті душі / О. Попов. – Харків : ФОП «Ніконова», 2012. – 102 с.
  5. Савчук Н. Навчальна гра на уроці літератури / Наталія Савчук. – Київ : Шкільний світ, 2007. – 128 с.