СИСТЕМА УРОКІВ ЗА РОМАНОМ ЕМІЛЯ ЗОЛЯ «КАР’ЄРА РУГОНІВ» (Частина ІІ)

MerkunovaМєркунова Н. О.,
учитель світової літератури
Помічнянської загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3
Добровеличківської райдержадміністрації Кіровоградської області

СИСТЕМА УРОКІВ ЗА РОМАНОМ  ЕМІЛЯ ЗОЛЯ «КАР’ЄРА РУГОНІВ»
(Частина ІІ)

Урок 3. Спадковість має свої закони
Система образів роману Еміля Золя «Кар’єра Ругонів»

Мета
: здійснити детальний опис походження сім’ї Ругонів і Маккарів; у процесі аналітико-інтерпретаційного дослідження тексту виявити основні риси героїв і те, як вони успадковуються від генерації до генерації; учити знаходити «вічні образи» у романі, розуміти їхню роль для цілісного сприймання твору; сприяти виховуванню вдумливого читача.
Епіграф:

«Горе мені! Я породила вовків… цілий виводок вовків… Була тільки одна нещасна дитина, й ту вони зжерли… всі накинулись на неї. Ще й досі їхні пащі в крові… Ох, прокляті! Вони грабують! Вони вбивають! І живуть собі панами. Прокляті! Прокляті!»

«Сім’я тепер повна. В ній буде ще й герой».

Е. Золя

Хід уроку

І. Організаційно-мотиваційна частина.

  • У народі кажуть: «Яка хата – такий тин, який батько – такий син». Люди здавна знали про те, що риси характеру, як і риси обличчя, успадковуються. Еміль Золя на прикладі сім’ї Ругонів і Маккарів показав, як спрацьовує це твердження насправді. Для справедливості зазначу, що жоден із персонажів не має конкретного прототипу – всі вони є вигаданими, типологічними, такими, які в певний час і за певних обставинах повинні бути.
  • Отже, наше завдання на уроці – глибше дослідити походження родини і побачити, як діє спадковість на кожного із членів сім’ї.

ІІ. Узагальнення матеріалу.

  1. Основна частина.

Для успішного проведення уроку кожна група (випереджувальне завдання п’яти групам) готувала повідомлення або презентацію про частину сім’ї.

Повідомлення учнів дослідницьких груп.

1 група (розповідь або презентація). «П’єр Ругон, Аделаїда і Маккар».

  • Єдина дочка найбагатших городників Фуків, які постачали овочами ціле передмістя. Народилася в 1768 році. У 18 років залишилася сиротою – батько помер у божевільні. Була вона «високою, тонкою, блідою, з розгубленим виразом обличчя й чудними манерами. У дитинстві її вважали просто дикункою. Люди подейкували, що й вона, як і її батько, несповна розуму.
  • Родич Фукам з боку своєї матері. Грубий, вайлуватий, незграбний злидар, що ледве розмовляв по-французьки, селюк. Родом із Нижніх Альп. Наймитував у Фуків.

Маккар. Макар-волоцюга. Після смерті батька, робітника шкіряного заводу, який залишив у спадок синові тільки хатину в завулку святого Мітра, Маккар не мав ані родичів, ані друзів. Близькість кордону і Сейських лісів обернула цього ледачого, чудного парубка на контрабандиста й браконьєра. Височенного зросту, з густою бородою і пропитим лицем, Маккар наганяв жах на усіх. Маккар увесь час пропадав із містечка, а коли повертався, усі знали, що добре пив, їв, хоч не мав ніяких прибутків.

2 група (розповідь або презентація) «Повідомлення про дітей: П’єра, Антуана і Урсулу».

Пєр Ругон-син. У ньому батьківські риси були відшліфовані рисами матері. Він був селянин, але не такий товстошкірий, як батько, не з таким грубим обличчям, з розумом ширшим і гнучкішим. (С. 60 у кн.: Е. Золя «Кар’єра Ругонів». Твори в 2 томах: пер. з фр. / ЕЗоля. – Київ : Дніпро, 1988. – Т. 1 – 572 с.) Законний спадкоємець усього майна. Змалку верховодив над іншими Аделаїдиними дітьми. Став єдиним власником усього спадку.

  • Довготелесий хлопець, у якого всі вади Маккара та Аделаїди ніби злиті докупи. Антуан успадкував від Маккара любов до бродяжництва, нахил до пияцтва, звірячу запальність. Та під впливом Аделаїдиної нервової натури вади батька перетворилися на боягузливу і лицемірну потайливість. Від матері успадкував цілковиту відсутність гідності й сили волі. Після одруження жив на утриманні жінки і дітей.
  • У ній переважала фізична та моральна подібність до матері. Мала материнський темперамент. У ній натури батьків не зливалися в одне, а скоріше протиставлялися у тісному зближенні. Химерна, неврівноважена, часом вона всіх цуралася, часом удавалася в журбу або в запальність парії, але найчастіше вона нервово реготала або ніжно мріяла, як жінка з навіженим серцем і навіженою головою. Нервозність матері перейшла в неї в сухоти. Померла у 1789 році.

3 група (розповідь або презентація). «П’єр Ругон-син і Фелісіте Пеш, їхні діти».

  • Дочка торговця олією. (С. 67). Розумом далеко перевищувала дівчат свого кола. Була побічною дочкою маркіза де Карнавана. Чоловіка вибирала такого, щоб можна було нишком керувати ним, і як спільника. Уважала, що чоловіка ліпить жінка, і відчувала в собі силу зробити з пастуха міністра. Слабістю Фелісіте було те, що вона вважала, що її переслідує недоля. Прагнула багатства. Своїх дітей любовно відгодовувала, ростила як капітал, що згодом дасть відсотки.
  • . Старший син, близько 40 років. При цілковитій подібності до батька, успадкував духовне обличчя Фелісіте. Являв собою цікаве поєднання моральних та розумових рис матері з незграбною важністю батька. Відзначався величезним честолюбством, прагненням до влади, презирством до дрібних розрахунків і дрібних успіхів. Вивчав право, вряди-годи виступав адвокатом у якійсь справі.
  • Не був подібний до інших членів родини. Належав до тих типів, які часто спростовують закони спадковості. Здобув прекрасну медичну освіту. Його потреби були дуже скромні. Жив спокійно на скромний заробіток і тішився чистою радістю вченого – радістю дослідів та відкриттів. Мав велику славу у вченому світі, а Пласан і не підозрював цього. Не одружувався. Працював над великою проблемою спадковості. Спостереження над самим собою і своєю сім’єю служили для нього за вихідний пункт.

Арістід. Наймолодший син, геометрична протилежність Ежена. Обличчям скидався на матір, але брали гору в ньому батькові інстинкти: був жадібний, потайливий, схильний до кляуз. Безсоромний і нетерплячий у своїх бажаннях, він завжди скрізь нишпорив, вивідував, винюхував. Гроші любив так, як Ежен любив владу. Мрії про чуттєві насолоди тішили його лінощі, а засоби, як здобути багатство, його не бентежили, – найшвидші здавалися йому найкращими. Рід Ругонів, грубих, жадібних селян з ницими бажаннями, визрів у ньому надто швидко. Прагнення до матеріальних благ посилилося в Арістіда під впливом поверхової освіти, стало свідомішим, а тому ще більш хижацьким і небезпечним.

Ще дві дочки, Марта і Сідонія, але на них автор не акцентує увагу.

«Всі члени цієї родини вичікували події, як розбишаки в засідці, готові кинутися на здобич» (С. 81)

4 група (розповідь або презентація). «Антуан Маккар і Джозефіна Гаводан, їхня сім’я.

Джозефіна Гаводан. У місті її звали Фіною. Здорова, гладка молодиця років 30. Була грізною на вигляд, але доброю в душі. П’яниця, але працювала на трьох чи чотирьох роботах. На думку Антуана, вона працюватиме за двох, як невтомна робоча худобина. Народила у шлюбі трьох дітей: дві дочки і сина. Мовчки утримувала чоловіка-неробу, і так само мовчки померла від запалення легенів у 1850 році.

Ліза. Народилася у 1827 році. Пухкенька, вродлива, здорова, жвава і дуже схожа на матір, але не успадкувала материної покірливості робочої тварини. Від Маккара передався яскраво виражений потяг до чуттєвих насолод. У неповні 7 років батьки віддали її назовсім у служки дружині пошт-мейстера, яка, овдовівши у 1839 році, переїхала до Парижу і взяла дівчину з собою.

Жервеза. Народилася через рік після Лізи. Внаслідок побоїв п’яних батьків народилася калікою. Була хворобливою. Мати лікувала її горілкою, запевняючи, що це зміцнить дівчинку. Попри каліцтво, мале тіло Жервези прикрашала гарненька, як у ляльки, голівка з блідими, витонченими рисами обличчя. З 8 років працювала, у 14 років завагітніла, у 18 років уже мала двох дітей, але батько не віддавав її заміж, бо вона досі всі зароблені важко працею пралі гроші віддавала йому. Щоб одружитися і перестати утримувати батька, втекла із своїм обранцем, батьком її дітей, до Парижу.

Жан. Народився після Жервези. Здоров’як, вдався у матір, хоча зовні не скидався на неї. Перший з Ругон-Маккарів мав обличчя з правильними рисами, холодне і нерухоме, що вказувало на серйозну, але обмежену натуру. Мав твердий намір добитися незалежного становища. У школі акуратно втовкмачував у свою тупу голову основи грамоти і арифметики. Потім з таким самим старанням пішов учнем до майстра і вивчився столярної справи. Після втечі сестри сам отримав свої гроші і теж подався у Париж.

5 група(розповідь або презентація). «Урсула і Муре, їхні діти».

Муре. Шаповал з передмістя. Капелюшник, статечний, трохи флегматичний. Шлюб з Урсулою був з кохання, нерозважливий вчинок, без усякого розрахунку. Забрав дружину і виїхав з Пласана, щоб не чути образ на адресу дружини і тещі. Відмовився від посагу. Безкорисливий. Воліє сам заробляти на хліб для своєї жінки. Після смерті дружини не змігши перенести потрясіння, через рік повісився.

Елен. Вісімнадцятилітня дочка. Вийшла заміж за урядовця.

Франсуа. Двадцятитрьохрічний юнак. Здобув комерційну освіту, працював у дядька П’єра прикажчиком. Скромний і працьовитий. Незважаючи на фізичну схожість з матір’ю, успадкував від батька обмежений, практичний розум, інстинктивний потяг до поміркованого життя і обережну розсудливість дрібного торговця. Одружився з Мартою, дядьковою дочкою, відмовився від дядькової фірми, переїхав з родиною до Марселя і влаштувався там на свої скромні заощадження.

Сільвер. У 6 років залишився без матері, ще через рік – став круглим сиротою. Франсуа забрав його до дядька, але там він був зайвим: занедбаний, обливаючись сльозами, зростав він там, аж поки Аделаїда, якій на той час виповнилося 75 років, зглянулася і забрала до себе. Сільвер зростав сам. Похмура, безрадісна атмосфера, у якій зростав хлопець, загартувала його душу, сповнену високих поривань. Був не по літах вдумливий, уперто прагнув освіти. Навчився грамоти й лічби у монастирській школі, прочитав багато книг. Не було системи в його освіті. Навчався у каретника майстерності. Прочитав книгу Руссо. Мріяв про загальне щастя, пристрасно вірив у Республіку. Лагідний, мов дитина, він був несамовитий у своїх громадських почуттях. Вимагав ідеального державного ладу, заснованого на цілковитій справедливості. Антуан розладнав Сільверові нерви і розпалив пристрасне прагнення до збройної боротьби, до насильницького завоювання загального щастя. Закоханий у М’єтту.

  • (роблять учні на основі фактів про вплив спадковості).
  • Чи заважає розумінню образу П’єра Ругона-сина те, що так мало інформації про його батька?
  • Яка закономірність у зображенні героїв?
  • Чому, на вашу думку, менше уваги приділяється жінкам у родині Ругон-Маккарів? (У ХІХ столітті жінки не мали великого впливу на хід історії, та й у сім’ї був яскраво виражений патріархат.)
  • Чи дотримано цього принципу в зображенні всіх персонажів? Чому? (Аделаїда – засновниця родини, багата спадкоємниця, її образ потрібен для розуміння спадковості. Фелісіте як побічна донька аристократа успадкувала деякі нові для її класу риси: уміння керувати іншими, залишаючись у тіні; скритність; хитрість; непереборне бажання вирватися з міщанського убозтва і перейти в іншу соціальну групу – на початку в нове місто, а потім і в дворянський квартал.)
  • Як можна охарактеризувати дітей П’єра і Фелісіте? Кому з них ви симпатизуєте і чому? Чи виправдали сини надії Фелісіте? Чому саме? А яка ваша думка з цього приводу?
  • Чому автор значну увагу приділяє ставленню дітей одне до одного і до матері? Яким воно є? (Ставленням до матері і жінки взагалі вимірюється ступінь вихованості суспільства. Стосунки між братами – боротьба за владу.)
  • Де в образах дітей вплив спадковості, а де – нашарування суспільних взаємин?
  • До якого класу можна умовно віднести Антуана? Відповідь аргументуйте.
  • А як сам герой уявляє своє місце в суспільстві?
  • Чи успадкували діти Антуана його риси характеру? Якщо ні, то що завадило їм це зробити, на вашу думку?
  • А як його діти поступили з батьком і чому?
  • Як можна пояснити появу в сім’ї героя? Хто цей герой і яка його доля? (Сільвер. Як Маккар, любив зброю, волю. До 6 років виховувався в сім’ї, де батько кохав матір, а мати була дуже вразлива, як Аделаїда. Спадкові риси батька, Муре, такі як порядність, гордість, самоповага, працьовитість. Дядько Антуан відвів хлопця до республіканців, які пробудили в ньому любов до справедливості.)
  • Сільвер у повстанні: чи змінився його світогляд під впливом жорстокості? Чому?
  • Де найкраще розкриваються риси характеру Сільвера? Відповідь обґрунтуйте.
  • У чому трагедія героя? («Разом з М’єттою, в згортках червоного прапора, лежала й Республіка. Ох, горе! Обидві померли! В обох зяє рана на грудях. Ось що перепиняло дорогу його життя – трупи обох його коханих. Тепер у нього нічого не залишилося, він може померти».)
  • Хто передрікав появу героя? Яку роль він виконує у тексті? («Тепер сім’я повна. У ній буде ще й герой», – слова Паскаля. Він як науковець вивчає спадковість і спостерігає за членами своєї сім’ї, але не вдається в політику – він однаково зцілює рани всіх, хто потребує його допомоги, без поділу на республіканців і монархістів. Він керується законом любові до людини – милосердям, а також клятвою Гіппоката.)
  • Аделаїда в маренні промовляє: «Горе мені! Я породила вовків… цілий виводок вовків… Була тільки одна нещасна дитина, й ту вони зжерли… всі накинулись на неї. Ще й досі їхні пащі в крові. Ох, прокляті! Вони грабують! Вони вбивають! І живуть собі панами. Прокляті! Прокляті!» Як, на вашу думку, ці слова впливають на ідейний зміст роману?
  • Чому Аделаїда звинувачує родину в смерті Сільвера?
  1. Робота над архетипами роману.
  • Роман Е. Золя цікавий не тільки сюжетом. Автор майстерно вводить образи, які перегукуються з міфологічними персонажами. Нам відома теорія так званих перехідних сюжетів. А сьогодні ознайомимося з поняттям архетипного образу, міфологем, оскільки в романі їх є чимало.

Словникова робота.

Архетип – найдавніший невідомий нам текст, до якого сходять всі інші тексти письмового пам’ятника.

Архетипний образ – образ, який повинен повторюватися в найдавніших міфах, переказах, народній творчості.

Міфологема – архетипний образ, який веде до міфології.

  1. Підсумковау бесіда.
  • На які давні образи подібна історія взаємин П’єра і Антуана? (Каїн і Авель)
  • Який образ подібний до образу віщої Кассандри? (Аделаїда)
  • Скриня Пандори. Найдіть, з чим у тексті співвідноситься цей образ? (Заборонене кохання Аделаїди, оскільки воно породило цілу династію «вовків».)
  • Який образ трансформований з міфологеми блудного сина? (Арістід)
  • Які асоціації виникають у вас, коли ви порівнянні кохання Сільвера і М’єтти?

ІІІ. Домашнє завдання.

  1. Еміль Золя вважає, що спадковість, як і сила тяжіння, має свої закони. Письмово доведіть або спростуйте цю тезу.
  2. Знайдіть слова-символи у тексті, поясніть їхнє значення.
  3. Продовжіть опрацювання роману, зверніть увагу на події 1851 року у Пласані, місце героїв твору у них.

Урок 4.

Химерна доба безуму і ганьби, або Страшна правда про загибель Республіки

Мета: продовжити аналітичне дослідження роману; визначити головні його риси, композиційні особливості; вияснити, як показана політична боротьба 1851 року в Пласані і місце у ній героїв твору; виділити хронотоп як самостійний образ і показати його значення на розуміння ідейного змісту роману; розвивати аналітико-інтерпретаційні навички;сприяти вихованню інтересу до літератури як мистецтва слова.

«Мені здається, що це хресний хід і я несу корогву»

                                                                                    Е. Золя

«Державний переворот, який повернув щастя Бонапартам, поклав початок кар’єрі Ругонів»

                                                                                    Е. Золя

«Всі члени цієї родини вичікували подій, як розбишаки в засідці, готові кинутися на здобич»

                                                                                    Е. Золя

 

Хід уроку

І. Організаційна частина.

  1. Перевірка домашнього завдання.

Перевірити 3-4 роботи про те, що спадковість, як і сила тяжіння, має свої закони.

  1. Бесіда.
  • Які міфологеми трапляються у тексті і яка їхня роль для цілісного сприймання роману? (Приклади 3-4 міфологем, але підвести до розуміння закономірності того, що надалі відбувається у романі, тобто до того, що використання цих знакових понять програмує на повторення ситуації – та ж теорія перехідних сюжетів.)
  • Чи розібралися самостійно у революційних подіях 1851 року? Які запитання виникли? Що знаєте із всесвітньої історії про події у Франції в епоху Другої імперії?

ІІ. Мотиваційна частина.

  • Кожна епоха має своїх героїв. Це стосується і героїв у значенні літературних, і тих, хто показує виняткову хоробрість на полі бою. Чому в один і той же час члени однієї родини діють по-різному? Що це за доба, що вимагає таких дій, і що це за люди, які свідомо роблять саме такий вибір?
  • Про це і дещо інше поведемо мову на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. Розкриття основних особливостей роману «Кар’єра Ругонів».

  1.  
  • Як Еміль Золя визначає місце роману «Кар’єра Ругонів» у циклі «Ругон-Маккари»? (Експозиція, наукова назва «Походження».)
  • Риси якого роману найбільш виражені у творі? (Соціально-політичний; сімейно-побутовий.)
  • Чому, на вашу думку, автор відводить майже однакове місце на зображення сімейних стосунків і суспільних відносин?
  • Хто у творі з пристрастю науковця їх вивчає? Чи завжди його погляд об’єктивний, як належить ученому? Чому? Доведіть текстом.
  • Чи збігається позиція Паскаля й автора? Доведіть текстом.

IV. Узагальнення матеріалу.

  1. Розгляд революційних подій у Пласані і його околицях.
  • Яка основна подія роману? (Революційні дії у Прасані та його околицях.)
  • Скільки часу відводиться на неї? (Декілька днів.) У якому порядку їх можна зобразити?
  • Загони ідуть до Пласана.
  • Повстанці у Пласані.
  • Розгром повстанців у Сент-Рурській долині.
  • Пастка у Пласані.
  • Крах республіканців і тріумф бонапартистів у Пласані.
  • Якими є ці події? Чому політикою переймаються всі мешканці Пласана і його околиць? Чому автор показує не столицю, а провінційне містечко? Про це поведемо розмову далі.
  1. Пласан 1851 році, його роль в розкритті ідейного змісту роману.
  • Чому автор на початку роману так багато місця відводить опису Пласана, його розростанню, упорядкуванню, його мешканцям? Що це дає для подальшого розуміння твору?
  • Чи можна було б обійтись без цих подробиць? А хто до Е. Золя так багато уваги приділяв опису місцевості? (В. Гюго у романі «Собор Паризької Богоматері».)
  • Час і місце подій прийнято називати хронотопом. У романі «Кар’єра Ругонів» зображенню місця подій приділяється стільки уваги, скільки й героям твору. Про що це може свідчити? (Підвести до розуміння того, що хронотоп у романі є художнім образом.)
  • Охарактеризуйте хронотоп як художній образ.

Висловлювання учнів про:

а) Пласан і його розташування;

б) площу св. Мітра;

в) населення Пласана з трьома кварталами;

г) проспект Совер з трьома лініями, яким на цьому світі не судилося перетнутися;

д) жовтий салон Ругонів;

е) мерія і площа перед нею;

є) закрита брама міста;

ж) передмістя Пласана.

  • Яке значення має хронотоп для розуміння ідейного змісту роману? (Показано обставини, у яких зароджуються різні політичні сили: як пролетаріат, так і буржуазія.)
  • Як характеризує події фраза: «Хай валяться трони, виникають республіки – місто зберігає спокій. Коли в Парижі б’ються, у Пласані сплять. Та коли на поверхні все тихо й спокійно, то в глибинах іде глуха робота…»?
  • За однією з ознак революційної ситуації, революційний вибух стається, коли низи не можуть жити по-старому, а верхи не можуть по-старому керувати. Чи наступив такий момент у 1851 році у Пласані? Як це відображено у тексті?
  • Зверніть увагу на епіграф: «Мені здається, що це хресний хід, і я несу хорогву».

Словникова робота:

Хорогва – церковний прапор, який виносять в особливих випадках: у великі свята, для хресного ходу з різних причин.

  • Чому хорогва в устах М’єтти асоціюється з революційним стягом?
  • Покажіть на прикладі сім’ї Ругон-Маккарів, хто і як чекав революцію? Яка різниця між ними?
  • Яка боротьба точиться в середині родини і чому? (Головна причина – спадок, боязнь втратити становище і гроші. А ще вивершитися над суспільством, яке зневажало раніше: «Найзлиденніший, найбільш заплямований з усіх раптом одержує стрічку в петельку…»)
  • Кого з героїв стосується ця цитата і чому. (Характеризуючиі П’єра, варто звернути особливу увагу на такі моменти ставлення до матері, брата і сестри, організація пастки. На його совісті багато смертей.)
  • Чи достойний П’єр керувати людьми і займати високу посаду?
  • Яким ми бачимо П’єра під час повстання? (Був страх – навіть переховувався у ним же зневаженої матері; був розрахунок, підлість, підкуп; керувався листами Ежена; а ще Фелісіте мріяла про тріумф над городянами і всіляко підтримувала П’єра).
  • Як поводились інші буржуа у місті?
  • Чому автор наділяє їх такими рисами, як малодушність, страх, підлабузництво, пристосування, фальш, улесливість, гордовитість і нема справжніх проявів героїзму, стоїцизму, мужності?
  • Які дії П’єра називають у романі героїчними? А якими вони були насправді?
  • Чому волею автора роман закінчується тріумфом буржуа?

«Державний переворот, який повернув щастя Бонапарта, поклав початок кар’єрі Ругонів» (Дань реалізму).

  • Яким настроєм пройняті частини твору де показане народне повстання? Як змінилися словесні характеристики повстанців на початку роману і в кінці? (Спочатку велич в описах, піднесенням, схвальність їх дії; в кінці – змалювання краху надій, отупіння і збайдужіння змучених, голодних і виснажених бідолах. Жалість смуток і сором, що з ними гине Республіка).
  • У романі є досить добре описані події, що аналізують ситуацію чому Республіка не здійснилася. Знайдіть за текстом відповідь на запитання.

Причини:

  • погано озброєні селяни і городяни протистояли армійським частина;
  • повстання стихійне, а не добре сплановане під умілим керівництвом;
  • у рядах простого народу не було повної віри в перемогу (села віддавали своїх чоловіків, але, коли проходила колона, «били на сполох»);
  • зрада у своїх лавах (Антуан примкнув до республіканців, бо хотів отримати від брата грошей. Та коли Фелісіте пообіцяла за організацію пастки велику винагороду, його принципи відразу десь ділися – він повів повстанців на вірну смерть, хоча мало сам не загинув, бо і його власне життя для брата і його дружини не важило нічого).
  • У назві уроку є слова Еміля Золя: «Химерна доба безуму і ганьби». Хто, на вашу думку, вкрив себе ганьбою і чому?
  • Чи відчули самі ці герої свою ницість?
  • А хто з героїв роману піддався революційному піднесенню і яка їх доля? Як завершується епопея народного повстання?
  • Чому автор не залишає майбутнього Сільверу і М’єтті? Як це впливає на ідейний зміст роману?
  • Хто і де святкує перемогу?
  • Яке враження після вдумливого прочитання роману?

Почуття втрати, гіркота. Наче банкет під час чуми. Особливо вражає те, що буржуа наче глумляться над покійними).

  • На якій ноті завершено твір? Який художній троп використано? (Антитезу: протиставляється радість і горе, банкет і смерть, життя – і кров на могилі.)

VI. Підсумок уроку.

  • Чи відкрився вам роман глибше після обговорення на уроці?
  • Які запитання виникли?
  • Які з вивчених чи самостійно прочитаних вами книжок описують так детально боротьбу за спадок, за владу? До яких епох відносяться ці герої?  (Прогнозовані відповіді. Найжорстокішою є боротьба під час зміни формацій. Тоді йдуть брат на брата, а виправдання шукають в ідеях. Хоча насправді це лише черговий переділ влади.)
  • За словами Е. Золя: «Нову династію можна заснувати тільки в бою». Але про це ми поговоримо на наступному уроці.

VIІ. Домашнє завдання.

  1. Уважно прочитати сторінки роману, присвячені коханню Сільвера і М’єтти.
  2. Віднайти елементи символічного і спробувати пояснити символи.
  3. Повторити поняття натуралізму як напряму в літературі і мистецтві.
  4. Знайти в Інтернеті екранізовані романи Е. Золя, спробувати пояснити «нелюбов» кінематографів до твору «Кар’єра Ругонів».

 

Урок 5.

Науково-природничий експеримент чи твір-пересторога?

Художні особливості роману Е. Золя «Кар’єра Ругонів»

Мета: систематизувати й узагальнити вивчення роману Е. Золя «Кар’єра Ругонів»; визначити ідейний зміст твору, його основні риси; знайти символічний підтекст і виявити його значення для розвитку сюжету; на матеріалі роману закріпити знання про натуралізм як напрям у літературі, і показати його переваги на розкриття сенсу твору; продовжувати розвивати аналітико-інтерпретаційні навички роботи з текстом; виховувати громадянську зрілість.

«Нову династію можна заснувати тільки в бою»

Е. Золя

Хід уроку

І. Мотиваційна частина.

Чим більше заглиблюємося у вивчення роману Еміля Золя, тим більше розуміємо велич праці письменника: «науково-природничий експеримент», як він називає цикл романів «Ругон-Маккари», вдався. Ми бачимо це за першим романом – «Кар’єрі Ругонів». Навіть після його прочитання запитань залишається більше, ніж вичерпних відповідей на них. Сьогодні на основі роману «Кар’єра Ругонів» постараємося зібрати «колосся у сніп», тобто знайдемо ті найбільш цікаві деталі, особливості роману, які вирізняють творчість Еміля Золя з-поміж інших письменників.

ІІ. Основна частина

  • «Нову династію можна заснувати тільки в бою». Хто і коли в романі промовляє ці слова? Яка реакція героїв? (Маркіз де Карнаван в жовтому салоні при Пєрові і фелісії. Ругон здригнувся, задумався, злякався.)
  • Роман називається «Кар’єра Ругонів», хоча сім’я – Ругонів-Маккарів. Чому тільки Ругони зробили кар’єру?

Робота за словником.

Карєра – професійний зріст, підвищення на посаді, отримання високої посади.

Спостереження над тим, хто з Ругонів і Маккарів ким став, як ішов до мети.

Висновок.

Дійсно, Ругони як більш активні, з більшою хваткою і селянською розважливістю, примножену на бажання Феліції Пеш (нащадка Маркіза і Буржуа) вибратися зі свого низького становища, зуміли ціною підступу, підлості, розрахунку і політичної далекоглядності Ежена вивершитися над натовпом, навіть стати героями у Пласоні.

Маккари нащадки ледаря, гуляки, п’яниці Маккара і нервової Аделаїди, за невеликим виключенням не були борцями, вони прагнули розваг, хорошого життя, але самі для цього нічого не робили. Яскравий приклад – Антуан, який взагалі був великим егоїстом і шантажистом.

  • Отже, династію Ругонів засновано практично на боротьбі в середині родини, у місті за владу, на праві повстанців.
  • У чому особливість зображення цієї боротьби? (Дуже детально, психологічно і логічно обґрунтовано появу у П’єра Ругона бажання влади і грошей.)
  • Отже, це деталізація описів, зображень, анатомія появи лідера родини – досягнення Золя в літературі яке носить назву… (НАТУРАЛІЗМ).
  • Доповніть, що характерно для цього напряму і як інакше його називають літературознавці. (Золеїзм, характерно показ детальний «природної людини», вплив спадковості і соціальних відносин.)
  • Чи можна було інакше, без деталізації, настільки яскраво показати формування П’єра як кар’єриста, людини, яка «йде по трупах».
  • Так само як і Достоєвський у соціально-психологічному романі «Злочин і кара» показує психологію людини, доведену до відчаю, яка здатна на вбивство заради експерименту; як Оноре де Бальзак у «Людській комедії», що являє собою цикл соціально-побутових романів із показом людських типів поведінки, які керуються законами моралі чи суспільства, в якому живуть; так і Е. Золя, опираючись на суспільні закони людського співжиття і враховуючи людські природні нахили і бажання, показує Францію в найважчий для неї період Другої імперії, яка встановлювалася внаслідок державного перевороту 1851 року, коли Луї Бонапарт захопив владу, й зазнала ганебного краху після поразки у франко-пруській війні у 1870-1871 роках і придушення паризької комуни. Золя показує цей один з найреакційніших періодів історії Франції як «епоху ганьби і безуму», коли буржуазія і уряд, намагаючись зберегти своє становище і майнові статки, нещадно боролися з усіма проявами свободи.
  • Отже, якою є тема роману «Кар’єра Ругонів»?

Тема. Зображення сім’ї Ругон-Маккарів у період монархічного перевороту 1851 року в провінційному містечку Пласані та її участь у цих подіях.

  • За допомогою яких художніх особливостей розкривається ця тема? (Композиційні, стилеві, символічні елементи, переплетіння особливостей різних напрямів в одному творі.)
  • Яка композиція цього твору?
  1. Експозиція з екскурсом у минуле (три покоління Ругон-Маккарів, їх життя і життя суспільства).
  2. Вступ (початок заворушень у Пласані, очікування подій).
  3. Розвиток дії (повстанці в околицях платана, вибір кожного члена родини свого місця в подіях).
  4. Кульмінація (повстанці у Пласані, боротьба за владу у місті).
  5. Розв’язка (встановлення порядку у місті, смерть героя, свято в жовтому салоні).
  • Чи лінійна ця композиція? (Події теперішнього переплітаються з минулим. Це подається в поширених розповідях – спогадах, як спалах блискавки або як пояснення логічної послідовності подій. Часто використовується прийом «одночасності» подій: кінцівка роману є яскравим прикладом, коли показ тріумфу П’єра в жовтому салоні показано зі свічкою у вікні збирача податків і могильним надгробком на площі святого Мітра.)
  • Які особливості стилю письменника? Чи можна, аналізуючи стиль роману користуватися тільки знаннями про стилі мовлення?
  • Який настрій у зображеннях героїв і подій у яких частинах переважає? (Емоційно-піднесений тріумфальний – в сценах наростання повстання в околицях Пласана. Це ціла симфонія єднання народу за свободу і рівні права. Трагічно приречений – загибель М’єтте, розстріл Сільвера відгомін сент-рурської бійні. Розгублено-пригнічений – Ругон після появи повстанців в околицях міста, він не герой: переховується в Аделаїди, бо там його точно ніхто шукати не буде. Сцени розквіту кохання з романтично-піднесеним настроєм, але з ноткою передчуття трагедії.)
  • Отже, твір багатогранний, як діамант. І кожна грань віддзеркалює своє світло чи тінь. Про цей роман можна сказати, що в ньому голос кожного героя звучить неповторно, хоча ці люди – члени однієї родини. Бажання і дії кожного персонажа продиктовані його світосприйняттям, походженням і станом суспільства.
  • Якби вам дали завдання передати враження від роману з допомогою мелодії, який музичний лад (мажорний чи мінорний) переважав би в якій частині твору?
  • А яка кольорова гама прослідковується у романі? (Зелень трави на площі святого Мітра, це природне показує переваги життя над смертю.

Червоний колір – червоне плаття М’єтти, червоний прапор в її руках, кров на надгробку, кров на підборах Ругона. Кров – як наруга над людьми, смерть, це протиприродне.

Жовтий колір – салон у Ругонів. Жовтий колір – символ влади, золота.)

  • У якому порядку виступають ці кольори? (Зелений, жовтий і червоний, причому жовтий над червоним, він наче вивершується в кінці роману.)
  • Як за допомогою кольорової гами можна трактувати завершення роману? (Влада, збудована на крові.)
  • Як з допомогою інших особливостей роману можна було передбачити його закінчення?

Символіка твору.

На смерть закоханих указує:

  • зустріч на кладовищі в оточенні дощок – як у склепі, в труні;
  • криниця як перевернута башта – дивляться у темну вогку яму і бачать обличчя одне одного;
  • надпис на могильній плиті «тут спочиває Марія» – М’єтта при хрещенні Марія;
  • видиво тітки Діди – криваві плями на грудях Сільвера і М’єтти, жандарм, який уб’є Сільвера.

На поразку Революції:

  • всохла тополя – символ революції, дерево Свободи.
  • М’єтта – символ Республіки, смерть М’єтти – загибель Республіки.
  • червоний від крові підбор П’єра Ругона – символ пастки, що він разом із дружиною влаштував для повстанців.
  • Отже, як можна було спрогнозувати події роману? Чи могли вони бути іншими?

ІІІ. Підсумок.

  • Твори Еміля Золя вражають своєю новизною зображення, у них порушені теми, про які не прийнято було говорити привселюдно. З 20 романів, які увійшли в епопею «Ругон-Маккари», тільки приблизно половина удостоїлись честі бути екранізованими. У вас було попереджувальне завдання: віднайти, якщо це можливо, фільм за романом «Кар’єра Ругонів». Такого фільму ви не знайшли.
  • Скажіть, будь ласка, з якої причини кінематограф може не любити такий твір?
  • Яке завдання сучасного кінематографу? Чи відповідає даний роман комерційному збору за його перегляди і що можна зробити з ним, щоби фільм мав комерційний успіх?
  • Отже, черговий раз ми переконуємося в тому, що правда, жива правда не завжди потрібна. І знову на думку спадають слова про те, що коли хочемо знати правду, варто читати книги. Тільки сила розуму, творчої уяви підготовленого читача дасть повну картину, яку намагався донести автор у романі, а для того, щоб дізнатися, чи зумів Еміль Золя «зібрати колосся у сніп», варто не обмежуватися тільки одним романом, а систематично прочитувати їх у порядку, який запропонований автором. Бажаю успіху у подоланні цих вершин. Можливо, деякі романи відкриються не тепер для вас, а в більш зрілому віці, але, я впевнена, творчість Е. Золя залишить глибокий слід у ваших душах.

IV/ Домашнє завдання.

Підготуватися до контрольної роботи з теми «Еміль Золя. Роман «Кар’єра Ругонів», повторити художні напрями, які є у творі, композицію роману, характеристику образів, символічний зміст роману

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Золя Е. Кар’єра Ругонів. Черево Парижа: романи: тв. у 2-х т.: Т.1 / Е. Золя; перекл. з французької. – К. : Дніпро, 1988. – 572 с.
  2. Наливайко Д.  С. Вірність життєвій правді: [Вступна стаття] / Д.Наливайко // Золя Е. Кар’єра Ругонів. Черево Парижа: романи: тв. у 2-х т.: Т.1 / Е. Золя; перекл. з французької. – К. : Дніпро, 1988. – 572 с.
  3. Юсипови  І. Іти вперед із життям, яке ніколи не зупиняється: [Цикл уроків за творчістю Є.Золя] / І. Юсупович // Світова література. Шкільний світ. – 2013. – № 7 (767). – С. 4-9.