УРОК ЗА НОВЕЛОЮ ВАСИЛЯ МОШУРЕНКА «О ПІВ НА ПЕРШУ»

Елементи компаративного аналізу - Небеленчук І.О.Ірина Небеленчук,
старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти
комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»,
кандидат педагогічних наук

 

***
(ЗА НОВЕЛОЮ ВАСИЛЯ МОШУРЕНКА «О ПІВ НА ПЕРШУ»)
11 клас

Методичний коментар до уроку. Матеріал до уроку доцільно подати у контексті вивчення розділу «Література рідного краю» (тема «Ознайомлення з письменниками-земляками та їхніми творами»), а також у контексті вивчення розділів «Українська література 1940-1950 рр.» (тема: «Олександр Довженко „Україні в огні”»), «Поети-шістдесятники» (тема: «Ліна Костенко. „Мій перший вірш написаний в окопі”, „Пастораль ХХ сторіччя”») як урок додаткового читання.

Одним із етапів уроку є аналітико-інтерпретаційна діяльність, що спрямована на глибинний аналіз художнього твору, його розгляд, особистісне сприймання учнями подій сучасності. Доцільним буде використання у ході уроку елементів хронотопічного аналізу художнього твору. Варто розглянути час і простір не лише новели «О пів на першу» В. Мошуренка, а й часопросторові особливості у контексті сучасних подій і порівняти їх. Необхідно звернути увагу читачів на особистісний простір головної героїні Ані Журавської. Тому можливе застосування й елементів психологічного аналізу, що дає змогу дослідити внутрішній світ героїні, її емоційний стан як мотиву внутрішнього життя жінки й матері та наслідок сприйняття нею зовнішнього світу через відчуття, переживання, біль, розуміння незворотності подій і непоправної втрати – сина Вані; внутрішній світ комбата та зміну його настрою.

З метою глибинного розуміння подій сучасності, що знайшли відображення у новелі «О пів на першу» учитель може запропонувати перегляд і прослуховування з подальшим обговоренням відеороликів, відеозаписів:

https://www.youtube.com/watch?v=FxMqyrkCjSI : Фіра «Серце плакало»;

https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8 : Тіана Роз «Мамо, не плач;

https://www.youtube.com/watch?v=2_JkMpO3bgs : Квітка Цісик «Журавлі»;

https://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc : Піккардійська терція «Пливе кача…»;

https://www.youtube.com/watch?v=GE9G_LWcviU : Піккардійська терція «Плине кача по Тисині»;

https://www.youtube.com/watch?v=gb1Zi7zqwyg : Ірина Небеленчук (автор) «Земля Обіцяна»;

https://www.youtube.com/watch?v=d_zh92Xv4QI  : Володимир Висоцький «Он не вернулся из боя»;

https://www.youtube.com/watch?v=IfJcnm1kT9k : Mottor Roller «Пісня про війну»;

https://www.youtube.com/watch?v=DAGF4AEKsro : «Героям війни на Сході України присвячується»;

https://www.youtube.com/watch?v=5qYRrWSJDnc :«Мамо, не плач» – список усіх загиблих на сході України у 2014 році (за вибором учителя),

а також: Христина Панасюк «Присягу двічі не дають», Злата Огневич «Японія», ТІК «Запах війни», Мішель «Запаліть свічі», Ярмак «Білий птах», Анастасія Приходько «Герої не вмирають», «Океан Ельзи» «Мить»;

роботу з рисунками «Внутрішній стан героїні та сприйняття нею зовнішнього світу», «Війна живе у кожному із нас…», «Сучасний світ неоголошеної війни».

У ході уроку вчитель може використати такі види навчальної діяльності:

  • робота за фотокартками письменника;
  • робота з епіграфом до уроку;
  • дослідження художнього простору та часу;
  • дослідження часу та простору дійсності в колі сучасних подій;
  • порівняння подій художнього простору з подіями сучасності;
  • дослідження внутрішнього стану головної героїні та її ставлення до зовнішнього світу;
  • психологічне дослідження новели загалом;
  • робота з художніми деталями твору;
  • робота з рисунками;
  • прослуховування й обговорення відеороликів про війну;
  • робота з авторськими віршами;

За основу уроку можна взяти різну тематику:

  • «Людина в сучасному світі»;
  • «Суспільство людей чи суспільство звірів?»;
  • «Життя раба чи смерть на колінах?»;
  • «Неоголошена війна»;
  • «Біль українських матерів за долю їхніх синів» тощо.

Учитель у відповідності до структури уроку обирає прийоми, види і форми навчальної діяльності.

До твору варто застосувати шлях аналізу «слідом за автором» (розгляд новели безпосередньо у ході уроку без попереднього домашнього прочитання).

Згідно з чинними програмами з української літератури в 10-11 класах на вивчення розділу «Література рідного краю» відводиться дві години.


Примітка. Тема уроку не зазначена. Учні самі повинні її записати. Можливий запис кількох варіантів тем із їхнім подальшим обговоренням і обумовленістю особистісного вибору теми. Можливі такі варіанти тем, що їх може запропонувати учитель на вибір учнів:

  • «Плакало серце від болю та муки…» (Ірина Небеленчук)
  • «Довічний біль втрати…»
  • «Немає живих із нами героїв…
    Проліг поміж зорями їхній шлях…» (Ірина Небеленчук)
  • «У кожному із нас живе війна…»
  • «Неоголошена іде війна…» (Ірина Небеленчук)

(Забравши не одне життя,
Прирікши матерів на муку,
Неоголошена іде війна,
Що сіє смерть, розбрат, розлуку. 

Ірина Небеленчук)


Мета, її складові:

  • специфічні компоненти: дати стислі відомості про життєвий і творчий шлях Василя Мошуренка, осмислити аспекти художнього стилю письменника, розкрити особливості новели «О пів на першу», своєрідність зображення події дійсності очима жінки, яка втратила сина, осмислити події сучасності в контексті історії країни та її долі;
  • теоретико-літературні компоненти: актуалізувати знання учнів про новелу, її жанрові особливості; розкрити художній зміст новели; вчити досліджувати внутрішню структуру художнього твору, особистий світ героїв, вчити розумінню внутрішнього стану героя, формувати навички аналізу художнього твору та навички самостійної оцінки сучасних подій; показати екзистенційну сутність новели в контексті сучасних подій у залежності від різних ситуацій, зокрема граничних;
  • читацькі компоненти: вчити висловлювати власну думку, обстоювати особистісну позицію, сприяти вихованню вдумливого читача; сприяти утвердженню високих моральних принципів людини, заснованих на повазі до особистості, власній гідності, почутті патріотизму та обов’язку перед матерями, громадянами країни, Батьківщиною.

Обладнання: фотокартки письменника, виставка творів, тексти новели «О пів на першу» (роздруковані вчителем), рисунок «Сучасний світ неоголошеної війни».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Епіграф:

Чорною хусткою пекучого болю
Серце матері огорнула печаль…

Ірина Небеленчук

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

1.  Вступне слово вчителя.

У колі сучасних подій, напевне, кожен замислювався над питаннями: «Чи зміг би я полишити домівку і піти захищати країну?», «Чи зміг би я поступитися комфортним життям: теплою ковдрою, гарячою їжею, тихими спокійними ночами заради холодної земляної постелі, келихом теплого питва та ще й до того не кожного дня, тривожними ночами з вибухами заради спокою на землі, спасіння моєї країни від нечисті, заради мирного життя моєї Батьківщини?» Чи зміг би? Подумайте, що важливіше у цьому світі? Про що говорить ваша особиста душа? Про що благає душа України? А душі тих, хто вже ніколи не побачить сонця, не вдихне п’янкі аромати весняних квітів, не відчує шуму морського прибою…

2.  Робота з епіграфом. Бесіда.

  • Зверніть увагу на епіграф. Як ви гадаєте, від чого серце матері огорнула печаль?
  • Про яку печаль йдеться?
  • Як ви розумієте рядок: «Чорною хусткою пекучого болю…» Чому автор застосовує образ чорної хустки, а не якийсь інший?
  • А де ще вам траплявся подібний образ?
  • Протягом уроку ми ще звернімося до епіграфа. А зараз пропоную послухати пісню.

3.  Слухання пісні «Серце плакало»:

Бесіда.

  • Які почуття виникли після слухання пісні?
  • Останні рядки кожної строфи повторюються двічі. Яку особливість ви помітили? (Після другого повтору рядок не завершується.)
  • Чому другий раз рядок не закінчується, а складається враження, ніби рядок обривається? (Обірваний рядок – обірване життя.)
  • Тож про що йтиметься на уроці та як би ви зазначили тему?

Варіанти відповідей дітей із формулюванням теми уроку.

4.  Зазначення теми та мети уроку. Обговорення варіантів запропонованих тем учнями.

ІІ. Актуалізація набутих знань.

  1. Бесіда.
  • Що вам відомо про сучасні події в Україні?
  • Розкажіть стисло про долю українського народу. (Може бути домашнє завдання попереднього уроку або випереджальне завдання для учнів дослідницької групи.)
  • Чому, на вашу думку, доля українського народу така важка? (Домашнє завдання попереднього уроку.)
  • Ось про таку долю, проте однієї жінки, ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці. Дізнаємося про події в Україні, що відбулися в останні два роки (2013-2015 роки).
  1. Робота з фотокартками письменника

Учитель демонструє фотокартку письменника. Учитель насамперед показує лише одну фотокартку, інші – закриті. Показуючи фотокартку, учитель демонструє лише зображення очей. Поступово учитель відкриває зображення.

  • Зверніть увагу на фрагмент фотокартки. Ви бачите очі письменника.
  • Про що вам можуть розповісти очі? (Варіанти відповідей дітей.)Mosh1
  1. Формулювання мети уроку.

Учитель: Отже, сьогодні на уроці ми ознайомимося із життєвим і творчим шляхом Василя Петровича Мошуренка, осягнемо зміст його новели «О пів на першу», спробуємо зазирнути у внутрішній світ головної героїні Ані Журавської, комбата, намагатимемося зрозуміти внутрішній стан героїні від втрати сина. Аналізуючи новелу, з’ясуємо психологічну напругу твору, розкриємо його просторові особливості та сучасної дійсності, будемо намагатися зрозуміти екзистенціальну сутність людини, яка залишилася наодинці зі своїм горем у ситуації війни.

  1. Словникова робота.

Насамперед з’ясуємо поняття «екзистенціалізм» і «новела», а також пригадаємо особливості новели.
Екзистенціалізмлітературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, котра залишалася наодинці з буттям, життєвий вибір людини у граничній ситуації. Екзистенція з латині перекладається як «існування». Письменники-екзистенціалісти вважали, що існування передує справжній сутності людини, котра знаходить свій сенс життя.

Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, із зосередженням на одній події та яскраво вимальованою дією.

Особливості новели.

Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється стійкою й усталеною композицією. Композиційними особливостями новели є такі: стисла розповідь, наявність конкретної або особливої події життя героя, яка стала переломною, кульмінаційний поворот сюжету, зображення внутрішнього світу героя, його переживань, настроїв, емоційного та психологічного стану, контраст чи паралелізм подій, сюжетних мотивів. Сюжет новели зазвичай простий, події розвиваються в динаміці, проте несе психологічне навантаження та має несподівану розв’язку. Героями новел є звичайні особистості, загалом самодостатні чи самостійні, проте потрапили в незвичайні життєві обставини.

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

  1. Повідомлення учнів дослідницької групи про життєвий і творчий шлях письменника. Стисла довідка.

Учень дослідницької групи 1.

Василь Петрович Мошуренко народився в с. Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області. Після закінчення Кіровоградського педуніверситету імені В. Винниченка працював учителем.

«У безгрошів’ї та відчаї», як зазначає письменник, певний час працював охоронцем у Києві. «Охороняв діток у гімназії, автомобілі на автостоянці та студентів в гуртожитку НАУ. Жив у «підсобках», відсипався в душових, а коли це було неможливо – у метро чи на березі якогось озерця», – згадує письменник в автобіографії.

Учень дослідницької групи 2.

Як згадує Василь Петрович в автобіографії, «я народився на Трьох Святих… в […] селянській сім’ї, яка шанувала усе УКРАЇНСЬКЕ, але в хаті не було жодної книжки. Так сталось, що прийшов я у цей світ… байстрюком: не дозволила поріднитися з бідняками Мошуренками багатша родина мого фізичного батька (він і зараз живе в Розумівці) (дай Боже йому здоров’я!), хоч жодного разу з сином не спілкувався (мабуть, сором’язливий). Тому його прізвище – не стало моїм».

Дідусь письменника Дмитро воював, кілька разів потрапляв до полону. Після закінчення Великої Вітчизняної війни працював у колгоспі. Бабуся Марія у травні 1933 року, у період голодовки, втратила дев’ятеро рідних людей – маму, тата, братиків і сестричок, залишившись сама.

Учень дослідницької групи 3.

Василь Петрович Мошуренко – автор кількох поетичних збірок. З-поміж них найбільш відомими є такі:

  • «Це так просто писати вірші» (2009);
  • «Відчай та віра» (2010);
  • «Колючість ніжної душі» (2012);
  • «Мати» (2015) та інші.

Під час розповіді учень звертається до виставки книжок письменника, демонструючи видання.

У 2012 році вийшла книжка новел «Тінь від веселки», а 2015 році – також збірка новел письменника «Шедеври».

Із грудня 2015 року Василь Петрович Мошуренко – член Національної спілки письменників України.

Як згадує В. Мошуренко в автобіографії, «Вірші, образки, замальовки та щось схоже на новели почав писати десь у сьомому класі. Щось друкували у районній газеті, в армійських виданнях, в газеті «Радянський студент»… Але перша серйозна публікація (1980 рік) побачила світ в «Кіровоградській правді». Сторінку до Дня Поезії готував Володимир Базилевський… Серед студентської писанини відібрав мого вірша «Там, де мама живе…». Пізніше вже (у 2002 році) цей вірш став піснею з моєю мелодією і на Всеукраїнському фестивалі родинної творчості ми (я, дружина, син) стали лауреатами».

2. Літературна довідка.

Володимир Олександрович Базилевський – видатний український поет-земляк, письменник, літературний критик, перекладач. Член Національної спілки письменників України з 1972 року. Лауреат кількох літературних премій. У 1996 році – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за книгу «Вертеп».

3.       Складання анкети письменника.

Старшокласники під час розповіді своїх товаришів із дослідницьких груп про життєвий і творчий шлях В. Мошуренка роблять стислі записи в зошитах за таким зразком:

1.  Прізвище, ім’я, по батькові.

2.  Основні віхи життя.

3.  Жанр, з яким увійшов у літературу.

4.  Жанр у якому працює нині.

5.  Найвідоміші збірки.

6.  Найвідоміші твори.

4.       Аналітико-інтерпретаційна робота. Бесіда.

Учитель читає початок новели від слів «Алло! Слухаю Вас! Алло… Говоріть!» до слів «Новий день почався: половина першого… Трішечки більше».

  • Що здалося незрозумілим і дивним із того, що ви почули?
  • Чому автор починає новелу не з опису подій, що відбулися і про які ми дізнаємося згодом, а з нічного телефонного дзвінка?

Читання тексту далі.

  • Що стало причиною щоденних телефонних дзвінків?
  • Як наростає психологічна напруга?
  • За допомогою яких слів автор передає психологічний стан Ані? Знайдіть у тексті. («Чекав дзвінка?» – звісно, що не чекав, «спиш… собі спокійно…», «брешеш», «у тебе за своїми… дітьми – вона не болить», «може, її немає в тебе душі…», «ти почуєш, комбат», «немає сина…» «не стало… соколика мого».)
  • Чи тільки за тими словами, що їх говорить Аня комбату, вчувається її біль? (Аня бажає, зробити боляче комбату, промовляючи образливі слова: «спиш спокійно, «брешеш», душа «не болить», «немає в тебе душі».)
  • Дослідіть психологічний стан комбата. Як автор передає його стан? (На відміну від Ані, яка намагається зробити боляче комбату, говорить тремтливим і уривчастим голосом – «голос у трубці затремтів», плаче; комбат, навпаки, зберігає спокій і врівноваженість.)
  • За допомогою яких слів автор передає його психологічний стан? («Терпляче чекав», «не говорив ні слова», «чекав», «перебирав» в пам’яті якісь моменти».)
  • Як ви думаєте, чому комбат не кидає трубку?
  • У чому екзистенційність поведінки комбата? Чому він продовжує говорити, не кидаючи трубку? (Комбат знаходиться перед вибором, він бачив смерті, екзистенційність поведінки – він може не слухати звинувачення, тим самим підсиливши горе матері. Слово «мати» вказує на те, що жінка, напевне, знаходиться на «межі» – горе, смерть зломили її.)
  • Як те, що комбат слухає звинувачення матері, характеризує його? (Людяність. На запитання Ані «Не болить душа за… чужими дітьми?» комбат відповідає: «Болить…» Іншим разом на запитання «Не болить серце?» комбат знову відповідає: «Болить…»)
  • Чи вдається комбату постійно зберігати спокій?
  • Які слова тексту свідчать про те, що комбат починає втрачати рівновагу? («І голос! Щось до болю знайоме чулось в цьому голосі», «Тривожність супроводжувала комбата всю ніч», «Напруга не спадала».)
  • Тривога від дзвінка передалася комбату. Він розуміє, що дзвінок не був випадковим. А тут знову обстріли. Як ви поясните такі слова твору: «Нова ніч прилетіла хижим птахом, що вергав з небес чергову порцію страху, смертей, поранень, контузій».
  • Який художній засіб використовує автор (метафора)?
  • Чому автор порівнює ніч із хижим птахом? У яких творах літератури знаходимо подібний образ?
  • Символом чого є хижий птах?
  • Як ви поясните слово «вергав»?
  • Чи знаєте ви, з чим або ким поєднується зазначене слово? До кого відносимо слово «вергав»? Пригадайте міфологію.
  • Далі у творі читаємо: «Небо вергає на землю сатанинські стріли». Де відбувається обстріл? (Звичайно ж, на землі.)
  • То чому, на вашу думку, автор застосовує поєднання «небо вергає на землю сатанинські стріли»? Що це були за стріли? Хто міг вергати ті стріли?
  • Чим телефонний дзвінок Ані за два тижні потому відрізняється від попередніх?
  • Аня постійно звинувачує комбата у смерті сина. Знайдіть слова обвинувачення в тексті та прочитайте їх. («Нашого сина не вберіг», «Не вберіг ти… сина». «Свого сина…» «Свого соколика – віддав смерті…» «Не вберіг синочка».)
  • Чи дійсно комбат був винен у смерті Вані?
  • Чому Аня вдається до обвинувачень?
  • Чого хоче Аня від комбата?
  • Чому турбує його постійними нічними дзвінками?
  • Як ви поясните бажання Ані Журавської щодня вночі телефонувати комбату?

5.       Слухання пісні «Мамо, не плач» у виконанні Тіани Роз:

Бесіда

  • Як пісня перегукується із новелою?
  • Що вона нагадує?
  • Як ви думаєте, чому розповідь у пісні ведеться від імені загиблого героя?
  • Повернімося до епіграфа. То що ж то за чорна хустка?
  • Чому та хустка покриває не лише голову матері за загиблим сином, а й огортає її серце?
  • Багатокрапка після слів Ані: «Не треба… Я сама… О пів на першу… Постійно чекай! О пів на першу! О пів на першу – не стало синочка… Нашого синочка!» Як ви думаєте, чому автор саме на цих словах героїні обриває телефонний дзвінок і подає розповідь про долю героїв? (Ваня народився від великого кохання. Колишній лейтенант-десантник і Аня перебували у тому юному віці, у якому загинув їхній син. Світлу радість, материнське щастя, гордість за сина («виріс Іванко гарним та сильним (весь в батька!). Дуже хотів стати «опером», тому і пішов в армію») перервала війна. Ми повинні розуміти, що щастя «не буває довготривалим», а тим більше життя. Воно може обірватися у будь-яку мить, несподівано, раптово, неочікувано. І від того ще відчутнішим стає біль. Знову прийом антитези: молоді люди, які кохали один одного, жили кожний своїм життям – юнак, який загинув заради життя інших.)
  • Що ми дізналися про комбата та його долю?
  • Якою була доля Ані? Чи легкою? Чи було в неї жіноче щастя у тому розумінні, як це має бути для жінки: коханий чоловік, сімейне щастя? Думку аргументуйте рядками твору.
  • Що ми дізналися про Івана-сина?
  • Чим стала для Ані година о пів на першу ночі?
  • Дослідіть психологічний стан комбата. Як він змінюється у ході телефонних розмов? Висловлювання доведіть цитатами із твору.
  • Чому комбат приймає рішення сам телефонувати Ані?
  • Отож, які події постають далі перед нами у новелі?
  • Що вам відомо про революцію Гідності?

Учень дослідницької групи стисло повідомляє про революцію Гідності, Героїв Майдану та Небесної Сотні (домашнє завдання попереднього уроку).

6.       Слухання пісні «Пливе кача по Тисині» (акапельний гурт «Піккардійська Терція»), що стала реквіємом Небесній сотні: 

або реквієму «Небесна сотня»:

(учитель пропонує для перегляду лише фрагмент).

Бесіда.

  • Які почуття виникли у вас від слухання пісні?
  • Який настрій пісні?
  • Чому ліричний герой пісні говорить про власну загибель?
  • Чому, на вашу думку, саме ця пісня стала реквіємом Героям Небесної Сотні?
  • Чому, на вашу думку, автор у новелі згадує про революцію Гідності?

Вшанування пам’яті героїв революції Гідності та героїв зони АТО. Хвилина мовчання (як варіант).

7.       Робота з рисунком «Сучасний світ неоголошеної війни».

Бесіда.

  • Тож яким ми бачимо сучасний світ неоголошеної війни у творі? Знайдіть усі докази війни.mosh2

Примітка: Клітинки у рисунку пусті. Учні повинні самостійно заповнити їх, опираючись на твір.

Висновок. Ядерний вибух – символічне зображення будь-якої війни, що є наслідком руйнування, знищення, розрухи, смертей. Сучасний світ неоголошеної війни – світ жорстокості, знищення, наруги, сліз, горя, смертей.

  • Спробуймо зобразити внутрішній світ Ані та зрозуміти її ставлення до зовнішнього світу.
  • Яким є ставлення Ані до зовнішнього світу?
  • Опираючись на текст, доведіть, що Аня ставиться до війни як до найбільшого лиха.
  • Чому війна для Ані уособлюється в образі комбата?
  • Чим є її дзвінки до комбата?
  • Чому Аня, яка ще в юності «затялась ніколи не шукати Івана» і десь близько двадцяти років (щось біля того) не робила цього, шукає його і номер телефону, «піднімає на ноги» багато людей?
  • Як ви поясните те, що Аня «шукала якогось контакту з комбатом Кудрею…»? Навіщо? Чому?

Орієнтовні висновки, до яких доходять учні у ході роботи над новелою (підсумок можливих варіантів відповідей).

Безмежне горе жінки, котра втратила свого сина. Дослідивши психологічний стан Ані, можемо зазначити, що вона дуже страждає – війна забрала в неї єдиного сина. Невимовна туга матері – «Немає соколика мого». Світ для неї – хижий ненависний птах. Проте обриси конкретного птаха розмиті. Тому Аня шукає винних. У юності Аня тяжко пережила розлуку з коханим: «Аня важко вгамовувала біль розриву з Іваном Кудрею. Дуже важко! Але затялась: ніколи не шукати Івана!» Вона не мала жіночого щастя: «…познайомилась в «облздравотделе» з таким собі чиновником-кадровиком» (варто звернути увагу на слова «з таким собі»), «на двадцять років старший від Ані». Про те, що Аня була нещасливою в шлюбі, свідчать рядки новели, у яких сказано, що Аня після заміжжя і кілька років потому («Іванко ріс»), «важко вгамовувала біль розриву» з коханим, а також такі рядки: «Аня записала сина на своє прізвище. Розмов про ймовірне всиновлення з чоловіком не вели» – Аня навіть не запитувала у чоловіка, а сама приймала рішення. І ось загинув син. Аня залишилася сама (важлива деталь новели: про чоловіка у тяжкий період життя Ані зовсім не згадано). Свої самотність, біль втрати, неймовірне горе, стан безвиході, туги Аня намагається перекласти на комбата. Саме на ньому зійшовся увесь світ: «Якби ти знав, як (!) я шукала тебе… Вірніше, твій телефон… Скількох людей підняла на ноги!»; на ньому, коханому чоловікові, від якого народила хлопчика, давши йому ім’я того чоловіка – Іван (ще одна деталь, що Аня кохала та продовжує кохати Івана Кудрю: «Роки собі йшли та йшли, і виріс Іванко гарним та сильним (весь в батька!)» – Іванко був у тому віці, коли «дуже хотів стати «опером», тому і пішов в армію», а Аня після скількох років розлуки з Іваном-батьком вбачає в Івані-синові схожість із батьком); на ньому, який бачив сина, був поряд і не зміг вберегти: «Ти ж бачив свого сина… живим! І він тебе бачив…» Біль втрати переростає у невимовне горе матері, у страждання, сльози. Згодом і сліз немає, лише якесь «скавучання». Тому й вирішує Аня «постійно… постійно нагадувати… Постійно!» (знову трикратність) про загибель ЇЇ сина. Від того їй нібито легше.

Нічні дзвінки (ніч – лиха пора, саме вночі мучить безсоння, а тим більше після втрати сина – «Після страшних похорон сина – Аня майже не спала…») – то її поста йому (комбат живий, а син мертвий, комбат – він же не просто комбат, а й батько). На запитання «Чому Аня вирішує щодня телефонувати комбату? Чого хоче?» Василь Петрович дав таку відповідь: «То – ЇЇ стражденний Світ… То – ЇЇ стражденне Рішення… То ЇЇ – Помста Йому… То – ЇЇ страшне Горе…» І далі: «…я думаю, що Героїня… через якийсь час, можливо, і не буде щоночі – ось так…» (із приватної розмови із письменником).

  1. Узагальнення й систематизація матеріалу.

     

    1. Бесіда.

  • Які простори можна виокремити у творі? (- Художній простір, який повністю співвідноситься із простором реального світу: «Перші смерті… Ще смерті… А далі – смерті-смерті-смерті! Каліцтва, полони, «котли»… Сепери, укри, чечени, кацапи-козачки, хунта, ПТН/ПНХ…», «…революція Гідності переросла у війну»; - Особистісний світ Ані, яка є частиною реально-існуючої дійсності: не спить ночами, плаче, «скавучить», телефонує, звинувачує, докоряє; – Особистісний світ комбата: «терпляче чекав» (поки Аня знову заговорить), «чекав», «слухав жалісливе скавучання», «серце стискалось…», тривожиться, хоче розрадити, «нервував», «чекав» (знову, проте уже на телефонний дзвінок), «мовчить…», «думає…», «чекає…», щодня бачить смерті.)
  • Як ви думаєте, чому, зображуючи внутрішній стан комбата, автор застосовує значну кількість дієслів?
  • Як ви поясните такий психологічний стан героїв (антитеза – чому знову антитеза): чим більше говорила Аня, тим більше мовчав полковник (мовчав і думав, перебирав в пам’яті), чим більше плакала Аня, тим більше комбату хотілося розрадити її?
  • Який часові межі можемо окреслити в новелі? (Минуле: До моменту смерті сина Ані. У кожного героя було власне життя. Теперішнє для Ані: життя жінки після смерті сина; для комбата: «війна, зашифрована трьома великими літерами та бандитсько-продажними схемами влади і олігархів (що – одне і теж!)».)
  • Чому, говорячи про війну, автор уточнює, що війна, котра «зашифрована трьома великими літерами та бандитсько-продажними схемами влади і олігархів» є одне й теж?
  • Що це за війна? Чому автор використовує слово «зашифрована»? (Можливе введення поняття «гібридна війна» або стисле повідомлення учня дослідницької групи про такі типи воєн.)
  • Чи є у творі майбутнє? Думку доведіть.
  • Чому в момент, коли комбат дізнався про причину телефонних дзвінків і про те, хто така Аня, автор завершує твір, більш того завершує перемир’ям?
  • Як за допомогою антитези автор передає як гнітючий стан героїв, так і читачів? (За допомогою антитези автор передає стан героїв, їхні почуття, зображує події. Плакала Аня, говорила образливі слова комбату – мовчав і думав комбат, нервово говорить Аня – «полковник терпляче чекав». «Спиш, комбат… (слова Ані) – «Я вночі взагалі не сплю» (відповідь комбата). Напругу відчуваємо за допомогою «слухових» засобів: постійна зміна у довколишньому світі від обстрілів до неймовірної тиші: «Обстріли не припинялись протягом ночі» – на ранок – стихло», «Коли буде спокійно» – «зараз стріляють».)
  • Які слова повторюються у творі? («Тривога… Тривога… Тривога…», «плач-плач-плач», «смерті-смерті-смерті!»)
  • Яке їхнє значення?
  • Чому автор повторює тричі зазначені слова? (Очікування чогось, невизначеність.)
  •  Яке психологічне навантаження несуть вони?
  • За допомогою яких ще засобів автор передає психологічну напругу? (Значна кількість трикрапки не лише в кінці речень, а й між словами, що свідчить про хвилювання головної героїні, її біль від втрати сина. А ще постійне переривання зв’язку.)
  • На скільки частин умовно можемо поділити новелу? На які? (1 частина: «Нічні дзвінки Ані Журавської комбату батальйону Івану Кудрі». 2 частина: «Розповідь про долю офіцера-десантника Івана Кудрі та медсестри Ані Журавської». 3 частина: «Життя Ані після смерті сина»).
  • Чому автор застосовує прийом персоніфікації речей, зокрема телефонної «трубки»?
  • Які слова застосовує автор, коли говорить про зв’язок або ж телефонну «трубку»? («Плач перервався «піканням»: чи гроші скінчились, чи «покриття» не стало, чи…», «Через кілька хвилин – знову «запікало»: чи з покриттям щось, чи абонент вичерпав кошти, чи…», «Через пару хвилин – „пік-пік-пік-пік”».)
  • Чому автор говорить про те, що «„трубка” плакала. Скімлила…»?
  • Як ви поясните кінцівку твору?
  • Доведіть, що твір «О пів на першу» є новелою?
  • Яка загальна психологічна картина художнього твору? (Постійно відчувається неспокій, тривога, напруга, очікування, смерті, обстрілу.)
  • Яке загальне враження від новели?
  1. . Підсумок.

    1. ​Перегляд ролика «Земля Обіцяна» (автор Ірина Небеленчук):

Бесіда

  • Які почуття виникли у вас від перегляду?
  • У 9 класі ви вивчали Біблію. Яке значення має образ Землі Обіцяної?
  • Що символічно означає «Єрусалим» і «Єрусалим на горах»?
  • Яку ідею втілює автор у відеоролику?
  • Послухайте ще раз слова із твору Романа Федоріва «Єрусалим на горах»: „Хіба нам з тобою звикати до смертей, руїн і до наруги? Але ж бачиш: косять нас, розстрілюють, топлять, розпинають, вішають… а ми сутні на цій землі… ми вічні на цій землі. І шлях до Єрусалиму, що на горах, до висот і до волі, до духовного розкріпачення, іще не має кінця. Іще треба до нього дійти, брате. А ти маєш перед собою чисту стіну, маєш пензель, маєш талант, а мучеників у твоєму верхньому світі на нашій землі для нової Голгофи вистачає. Ти чуєш їхній біль і крик? Твоє призначення – їх чути”.
  • Чому було довічне прагнення у різного роду ординців загарбати українську землю, знищити її та її народ?
  • Як ви розумієте слова: «А ти маєш перед собою чисту стіну, маєш пензель, маєш талант»? Яке символічне значення стіни та пензля?
  • Що повинен зробити кожен громадянин України?
  • У яких творах світової літератури порушена тема війни та її наслідків, як неймовірного лиха, трагедії людини у вирі війни та знищення цивілізації? (Р. Бредбері «Усмішка», А. Камю «Чума», О. Довженко «Україна в огні», «Щоденник», Ліна Костенко «Пастораль ХХ сторіччя», Г. Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», Л. Пономаренко «Гер-переможений» та інші, що їх назвуть учні.)
  • Чим повинна стати рідна земля, Батьківщина, наша Україна для кожного із нас?
  • Яке місце, на вашу думку, повинна зайняти новела у сучасній літературі, літературі рідного краю та в контексті сучасних подій?
  1. Завершення роботи з епіграфом. Підсумкова бесіда.
  • Повернімося до епіграфа. Пригадаймо пісню «Мамо, не плач». Як ви думаєте, чому син просить пробачення у матері за чорну хустину?
  • Чи був саме у цього юнака інший вибір? А у Іванка – сина Ані?
  • Герої, напевне, могли передбачити, що у боротьбі за власну гідність, волю, любов до Батьківщини вони загинуть. Чому ж вони обирають саме цей шлях?
  • Як пов’язана любов до матері та любов до Батьківщини?
  • Як, на вашу думку, який біль для матері є сильнішим: біль серця чи біль пам’яті? Думку аргументуйте.
  1. Заключне слово вчителя.

Війна… Будь-яка війна – то горе, сльози, розруха, руйнування. То найбільше лихо усьому світу. ХХ сторіччя запам’яталося людству великою кількістю військових конфліктів кожен з яких можна назвати «неоголошеною війною». Зазвичай, ніхто початково не оголошував нікому війну. Проте кожна військова сутичка, яка розпочиналася під тими чи іншими ідеями, переростала у конфлікт який після закінчення отримував назву «війна». Японія, Афганістан, Іран, Сербія, Грузія, Україна…Ось ті «гарячі точки», що спочатку отримували назву зон терористичних дій. Ось ті країни, що стали територією неоголошеної війни. Перегляд ролика:

Примітка. Учитель може показувати відеоролики не повністю, а лише фрагментарно на власний розсуд.

V. Оцінювання учнів.

VІ. Домашнє завдання.

  1. Прочитати 1-2 новели В. Мошуренка (на вибір).
  2. До однієї із новел (за власним вибором) створити серію запитань за різновидами: евристичні (2 запитання), аналітичні (3 запитання), герменевтичні (3 запитання). Знати на них відповіді. Уміти поставити їх однокласникам.
  3. Прочитати вірші українських поетів ХХ-ХХІ, у яких звучить любов до України. Проаналізувати один вірш за вибором. Дати відповідь на запитання: «Яке значення мала творчість поетів у формуванні національної свідомості українського народу»?
  4. Підготувати повідомлення (можливий варіант презентації про героїв-земляків) про героїв сучасної війни.
  5. Підготувати повідомлення про храми, що їх ви бачили у відеоролику «Земля Обіцяна». Дати відповіді на запитання: «Яке значення мали храми у житті українського народу?», «Що є основою формування духовної культури українців»?

Примітка. Учні виконують не всі завдання, а за вибором. Завдання 1-4 можуть бути диференційовані вчителем як за рівнем складності, так і за ступенем навчальних досягнень учнів. 4 і 5 завдання (на вибір учнів).

Використана література

1.    Василь Мошуренко. Шедеври (новели) / В. Мошуренко. – Житомир: ПП «Рута, 2015. – 160 с.
2.    Небеленчук І. О. Міфологеми природних стихій у творах світової літератури : земля – символ життєдайного начала та материнства: навчально-методичний посібник. – Кіровоград : ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2015. – 237 с.

Додаток

Василь Мошуренко

О пів на першу

– Алло! Слухаю Вас! Алло… Говоріть!

– Ну що… Чекав дзвінка?

– Алло! Хто це?

– Спиш… собі спокійно…

– Не сплю… І до ранку – не спатиму… Ви хто?

– Мати…

– Яка… мати? Чия – мати?

– Не пізнаєш? Не болить душа за… чужими дітьми?

– Болить… А хто Ви?

– Болить, кажеш… брешеш! У тебе і за своїми… дітьми – вона не болить. Може, її і немає в тебе – душі…

– Я не хочу… Вас якось образити. Хочу почути…

– Ти почуєш, комбат!

– Так, я – комбат… А Ви?

– Скільки на Вашому… на твоєму годиннику?

– Новий день почався: половина першого… Трішечки більше.

– Немає сина… О пів на першу – не стало… соколика мого… – і голос в «трубці» затремтів, почувся плач: пронизливий плач.

Полковник терпляче чекав – не говорив ні слова. Чекав, коли жіночий голос знову озветься. «Перебирав» в пам’яті якісь моменти останніх днів-тижнів-місяців, щоб якось «зачепитись» за причину цього дзвінка, якщо він – не випадковий. Скидалось на те, що дзвінок – не випадковий… І голос! Щось до болю знайоме чулось в цьому голосі… Голосі жінки, яка назвалась «матір’ю». Плач перервався «піканням»: чи гроші скінчились, чи «покриття» не стало, чи…

Тривожність супроводжувала комбата всю ніч. Напруга не спадала: обстріли не припинялись протягом ночі. На ранок – стихло… Двоє загиблих та вісім поранених в батальйоні.

Нова ніч прилетіла хижим птахом, що вергав з небес чергову порцію страху, смертей, поранень, контузій. Враз – дзвінок!

– Алло! – глянув на годинника: о пів на першу.

– Алло! Слухаю… Говоріть!

– Спиш, комбат…

– Хто це?

– Мати…

– Не сплю… Я вночі взагалі не сплю! Хіба що: зранку – до обіду… трохи.

– Не болить серце?

– Болить…

– А чого ж? – Спав би собі вночі… спокійно.

– Вночі – не можу: робота у мене така…

– Яка… робота? – Війна ж!

– А війна – то теж… робота.

– Ходиш на свою… роботу, а сина – нема…

– Скажіть, хто Ви?! Чим я можу… Вас… розрадити?

– Розрадити… Ти – розрадиш! Немає соколика мого… Немає…

– А хто?… хто Ваш син? – в «трубці» – стихло, а через мить – плач. Гнітючий плач. Слухав жалісливе скавучання невідомої жінки. Серце стискалось… Через кілька хвилин – знову «запікало»: чи з покриттям щось, чи абонент вичерпав кошти, чи…

Тривога… Тривога… Тривога… Ніч забрала ще трьох хлопців: забрала назавжди.

Наступної ночі – о пів на першу – комбат сам дістав «мобільника», і – дзвінок. – Слухаю… Вас. Говоріть! Це Ви? – чи хто… Алло! Алло!

– На роботі, комбат…

– На роботі… хай їй ледащо… такій роботі.

– Бережи хлопців!

– Бережу…

– А сина – не вберіг…

– Чийого… сина? У мене немає синів… У мене – доньки…

– Нашого сина – не вберіг.

– Я не розумію… Вас.

І знову у «трубці» – плач. Не плач – якесь невимовно-тужливе скавучання. Через пару хвилин – «пік-пік-пік-пік».

Щоночі – о пів на першу – дзвінок: так тривало тижнів зо два. Ті ж слова, ті ж плачі, і «пікання» в трубці.

Черговий дзвінок «забарився» аж на цілу годину. Комбат чомусь нервував, хоч і стомився від попередніх дзвінків: о пів на першу… Хотілось, щоб хоч телефон вночі не турбував, тим більше – ось так. І все ж – чекав.

– Алло! – (опів на другу) – Слухаю…

– Працюєш, комбат?

– Це знову… Ви?

– Це Аня…

– Яка… Аня?

– Аня… Журавська.

– Аня Журавська… Журавська… Аня?!

– Аня…

– Аня! Що з тобою? Що за дзвінки? Звідки? Чому? Аня! – не мовчи! Аня…

– Якби ти знав, як (!) я шукала тебе… Вірніше, твій телефон… Скількох людей підняла на ноги!

– Аня…

– Допоміг депутат… Свободівець. Я побачила тебе по телевізору… Вже після… після… – і почувся плач.

– Аня! Аня! Що…

– Немає мого синочка… Нема соколика…

– Про кого ти?

– Він мав моє прізвище… Не твоє… А воював – у тебе… Ваня! Синочок…

– Ваня… Ваня Журавський?

– Ваня… Підірвались хлопці на фугасі… Троє… І Ваня… Не вберіг ти… сина. Свого сина…

– Про що ти, Аня? Не розумію!

– Свого соколика – віддав смерті…

– Аня! Я нічого не розумію! Аня!

– Не вберіг синочка… Нашого з тобою синочка… – і знову – пронизливий плач-плач-плач. Комбат мовчить… Комбат думає… Комбат чекає… Небо вергає на землю сатанинські стріли. На позиції батальйону.

– Аня, я тобі зателефоную… Вдень! Коли буде спокійно… Зараз – стріляють! Аня…

– Не треба… Я сама… О пів на першу… Постійно чекай! О пів на першу! О пів на першу – не стало синочка… Нашого синочка!

………………………………………………………………………………..

Двадцять з лишком років тому – лейтенант Іван Кудря закохався в медсестричку санчастини. В Житомирі… Бравий офіцер-десантник і тендітна Аня. Романтичні зустрічі… Романтичні «походи» в санчастину: по ділу і… так. Романтичні ночі в офіцерському гуртожитку… І – неромантичні нашіптування збоку: мовляв, і ми там бували…

Аж тут якраз – підвищення в званні з переведенням (в Болград на Одещині) на вищу посаду. Якось нервово збирався… Якось нервово прощались… Погляд Ані… Він ще довго-довго переслідував офіцера-десантника! Любов і докір… І любов.

В Болграді одружився з дівчиною з болгарської родини. Народилась донька… Потім був Миколаїв… Іще одна донька… Потім – Кіровоград… Потім… А потім – війна, зашифрована трьома великими літерами та бандитсько-продажними схемами влади і олігархів (що – одне і те ж!).

– Перші смерті… Ще смерті… А далі – смерті-смерті-смерті! Каліцтва, полони, «котли»… Сепери, укри, чечени, кацапи-козачки, хунта, ПТН/ПНХ…

Після неочікуваного від’їзду Івана Кудрі – Аня теж звільнилась (не без недовгої тяганини). Під серцем вже носила синочка… У пошуках нової роботи – познайомилась в «облздравотделе» з таким собі чиновником-кадровиком. Родом з Бердичева, добрий вуглуватий єврей (на двадцять років старший від Ані) – «воспилав» пристрастю до дівчини. Навіть те, що Аня була вже на третьому… чи четвертому місяці вагітності, – не пригасило його бажання одружитись. Був він бездітним… Вже років з десять, як його покинула дружина – з причини тієї самої бездітності.

Розписались… Аня влаштувалась на роботу – медсестрою. А через… скількись там місяців – народився хлопчик Іванко. Аня записала сина на своє прізвище. Розмов про ймовірне всиновлення з чоловіком не вели: добрий вуглуватий «кадровик» з Бердичева – не наполягав. Хоча… потім, як виявилось, дуже охоче приймав посильну участь у вихованні хлопця.

Іванко ріс – Аня важко вгамовувала біль розриву з Іваном Кудрею. Дуже важко! Але затялась: ніколи не шукати Івана! Роки собі йшли та йшли, і виріс Іванко гарним та сильним (весь в батька!). Дуже хотів стати «опером», тому і пішов в армію. Вже до закінчення служби залишались якісь… тижні, коли революція Гідності переросла у війну. Хто б міг подумати, що Путін – таке… «ху.ло» (з пісні – слів не викинеш: ла-ла-ла…)!

………………………………………………………………………………..

Після страшних похорон сина – Аня майже не спала… Потім якось… побачила Івана Кудрю на екрані… Взяла відпустку… Шукала якогось контакту з комбатом Кудрею… Комбатом підрозділу, де воював син. Її син… І його (комбата) син…

– Алло! – (о пів на першу) – Алло!!

– Аня! – Ти? Говори…

– На роботі?

– На роботі… Аня! Я приїду до тебе! Скоро… приїду. Ось трохи…

– Навіщо… приїдеш?

– До сина… Аня, я приїду до сина! До сина приїду!

– Твоє право… Тільки пам’ятай: щоночі – о пів на першу – я буду тобі постійно… буду постійно нагадувати… про нашого сина. Постійно! Ти ж бачив свого сина… живим! І він тебе бачив… От тільки – не судилось… не судилось…

«Трубка» плакала… Скімлила, як покинуте… добрими уважними людьми цуценятко. Дивно, але ніч була тихою і привітною: не стріляли – перемир’я…

 

17.07.2015 р.

Велика Чечеліївка