ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ЯК ФАСИЛІТАТОР ЇХ РОЗВИТКУ

Ноздрачова Олена Геннадіївна

 

    Ноздрачова Олена Геннадіївна,
   учитель англійської мови, 
учитель-методист
   Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11
   Чернівецької міської ради 

 

ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ЯК ФАСИЛІТАТОР ЇХ РОЗВИТКУ

 

Abstract. The study was aimed to determine that teachers should develop a learning environment that is relevant to and reflective of their students' social, cultural, and linguistic experiences. They act as guides, mediators, consultants, instructors, and advocates for the students, helping to effectively connect their culturally- and community-based knowledge to the classroom learning experiences. Teachers should use the students' home cultural experiences as a foundation upon which to develop knowledge and skills.
Keywords: relevant, reflective, mediators, consultants, instructors, learning experiences, knowledge, skills.

У сучасному українському суспільстві поняття обдарованості дітей викликає все більший інтерес. Розробляються нові методи роботи з обдарованими дітьми, це означає, що таких дітей стає більше. Як виявити обдарованих дітей у звичайному класі? І як же з ними працювати надалі? Чи можна розвивати таку обдарованість, або є сенс її гальмувати? Що ж робити, якщо талант є, але він не розкритий, і як це може вплинути на майбутнє дитини? Ці та інші питання хвилюють українських педагогів.

Учителю достатньо важко визначити в якій сфері діяльності дитина буде робити успіхи, оскільки в класі навчаються інші діти. Учитель – це не тільки суб’єкт для передачі знань, а й, насамперед, людина, яка любить свою професію та учнів, до яких повинна знайти індивідуальний підхід this post, для того, щоб у кожного виявити здібності, або навпаки відставання в розвитку.

В контексті сучасних освітянських завдань все більшої актуальності набуває проблема готовності педагога до роботи з обдарованими дітьми.

Своєчасно помітити обдарованого вихованця, адекватно його сприймати, розуміти, не розгубити, не загальмувати зростання його здібностей, надавати йому необхідну психолого-педагогічну підтримку в розвитку і реалізації індивідуального потенціалу – ця комплексна здатність педагога набула в психології назву абнотивності. Абнотивність – це комплексна професійна здатність вчителя до адекватного сприйняття, осмислення і розуміння креативності учня, здатність помітити обдарованого учня (термін М.М. Кашапова і А.А. Звєрєвої).

Керуючись складовими абнотивності, а саме:

  • аналізом як своєї діяльності, так і поведінки обдарованих учнів у відповідь (рефлексивність);
  • здатністю до емоційної чуттєвості (емпатія);
  • розумінням вчинків і дій обдарованих учнів (соціальний інтелект);
  • гнучкістю мислення, оригінальністю, що допомагає адекватно сприймати обдаровану дитину (креативність);
  • знанням особливостей обдарованих учнів, бажаннмя до набуття знань для роботи з обдарованими дітьми (мотиваційно-когнітивний компонент);

стає можливим для себе вирішити: чи зможеш ти стати головною опорою і підтримкою для обдарованого учня в школі?

Принципи педагогічної діяльності в роботі з обдарованими дітьми:

  • принцип максимальної різноманітності наданих можливостей для розвитку особистості;
  • принцип зростання ролі позаурочної діяльності;
  • принцип індивідуалізації та диференціації навчання;
  • принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній участі вчителя;
  • принцип свободи вибору учнями додаткових освітніх послуг, допомоги, наставництва.

Умови успішної роботи з обдарованими дітьми:

  • усвідомлення кожним учителем важливості та необхідності підтримки цієї категорії дітей;
  • включення в роботу насамперед вчителів, які вміють захоплююче подати матеріал уроку та зацікавити учнів;
  • створення умов для розвитку обдарованості учнів;
  • створення системи презентації та фіксування досягнень учнів.

Виграшним для процесу навчання є залучення до роботи з обдарованими учнями в першу чергу вчителів, що володіють наступними якостями:

  • вчитель для обдарованої дитини повинен бути особистістю, яка вміє сприймати критику,  бути стресостійкою та вміти адекватно реагувати на нестандартні ситуації. Взаємодія вчителя з обдарованим учнем повинна бути спрямована на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги, підтримки, бути недирективною.
  • вчитель повинен вважати оточуючих здатними самостійно вирішувати свої проблеми, вірити у їх дружелюбність і в те, що вони мають позитивні наміри, мати почуття власної гідності, яке слід цінувати, поважати і оберігати;
  • вчитель повинен прагнути до інтелектуального самовдосконалення, охоче працювати над поповненням власних знань,  бути готовим навчатися в інших, займатися самоосвітою і саморозвитком.

Поведінка вчителя для обдарованих дітей у класі, в процесі навчання і побудови своєї діяльності має відповідати наступним характеристикам:

  • розроблення гнучких та індивідуальних програм;
  • створення теплої, емоційно-комфортної атмосфери в класі;
  • надання учням зворотного зв'язку;
  • використання різних стратегій навчання;
  • повага особистості та індивідуальності учня;
  • сприяння формуванню позитивної самооцінки учня;
  • повага до його цінностей;
  • заохочення до творчості та розвитку уяви;
  • стимулювання розвитку розумових процесів вищого рівня.

Робота «вчителів для обдарованих дітей» і «звичайних» вчителів приблизно однакова: помітна різниця полягає в розподілі часу на види активності. Вчителі, які працюють з талановитими дітьми, менше кажуть, менше дають інформації, влаштовують демонстрації і рідше вирішують завдання за учнів. Замість того, щоб самим відповідати на питання, вони надають цю можливість учням. Вони більше запитують і менше пояснюють.

Також помітні відмінності і в техніці постановки питань. Вчителі обдарованих дітей набагато більше задають відкритих питань, провокують виходити за межі стандартних відповідей. І вони набагато частіше намагаються зрозуміти та проаналізувати, як учні прийшли до висновку, рішення чи оцінки.

Найбільша відмінність полягає в тому, як здійснюється зворотний зв'язок. Більшість вчителів намагається реагувати у вербалізованій формі на кожну відповідь у класі, а вчителі обдарованих дітей ведуть себе як психотерапевти: вони уникають реакції на кожне висловлення. Вони уважно і зацікавлено вислуховують відповіді, знаходячи невербальні засоби показати, що вони їх приймають. Така поведінка сприяє більшій взаємодії учнів один з одним, і вони частіше коментують ідеї та думки однокласників. Тим самим учні менше залежать від учителя.

Модель: «вчитель – обдарований учень»

Чого не потребує обдарований учень:

  • відкритої інтелектуальної допомоги;
  • постійного успіху і частих схвалень;
  • посиленого контролю, навіть, при найгіршій саморегуляції.

Чого потребує обдарований учень:

  • широких можливостей вибору (часу, обсягу, змісту і методу);
  • продуманої освітньої системи;
  • «розвиваючого дискомфорту» (висока складність, регулярні невдачі, пізнавальний стрес);
  • підтримки його амбіцій поряд із суворою критикою;
  • конкуренції, насамперед, із самим собою;
  • самореалізації.

Обдарованість існує лише в постійному русі, в розвитку, вона, свого роду, сад, який потрібно невпинно обробляти. І творчий дар не терпить застою і самозадоволення. Він існує тільки в динаміці – або розвивається, або згасає. І креативні та активні вчителі – саме ті люди, які дбайливо стежать за яскравим полум’ям учнівської обдарованості.

Термін "фасилітатор" (англ. facilitator, від лат. facilis – «легкий, зручний») – це людина (вчитель), яка забезпечує успішну групову комунікацію. Забезпечуючи дотримання правил зустрічі (навчального процесу), її процедури і регламенту, фасилітатор (вчитель) дозволяє її учасникам (учням) сконцентруватися на цілі та зміст зустрічі (заняття). Фасилітатором також називають  викладача, вчителя, тренера, основне завдання якого полягає в стимулюванні та направленні процесу самостійного пошуку інформації та спільної діяльності учнів.

Література

1.Wittmer, Joe, Myrick, Robert D. The Teacher As Facilitator Educational Media Corp.September 1, 1989; 39-41.
2.Р.С. Димухаметов. Настольная книга фасилитатора: учеб.-метод. пособие организатора курсов повышения квалификации /– Челябинск, 2010. – 337 с
3.Жижина И.В. Психологические особенности развития фасилитации педагога : дис. канд. псих. наук : / Инна Владимировна Жижина. – Екатеринбург, 2000. – 186 с.
4.Кондрашихіна О.О. Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук: / О.О. Кондрашихіна. – К., 2004. – 20 с
5.Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Організація методичної роботи. – Х.: Вид. Група “Основа”, 2005. – 80 с