АКТУАЛЬНІСТЬ ВИХОВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ В РОЗВИТКУ ДІТЕЙ НА СУМІЖНИХ ОСВІТНІХ ЛАНКАХ

vyhovannya-interesu-do-vyvchennya-literaturyНікітченко Людмила Іванівна,
учитель української мови та літератури
Новоукраїнської зш І-ІІІ ступенів № 8

У матеріалах розглянуто принцип наступності та перспективності в реалізації Державного стандарту початкової освіти на суміжних освітніх ланках (4 і 5 класи), розкрито основні принципи наступності, визначено завдання з реалізації принципу наступності та перспективності у вивченні морфології, синтаксису та словотвору у 5 класі,розкрито сутність технології

«хвилина психологічної настанови».

Ключові слова: Державний стандарт, наступність, перспективність, інтегрований зв’язок, узагальнення, арттерапія.

АКТУАЛЬНІСТЬ ВИХОВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
В РОЗВИТКУ ДІТЕЙ НА СУМІЖНИХ ОСВІТНІХ ЛАНКАХ

Вступ

Розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки і практики вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання дітей. Хоч традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, поступово починає змінюватися, впроваджуючи інноваційність, спостерігається невміння і небажання дітей вчитися, несформованість ціннісного ставлення до власного розвитку та освіти. На жаль, бажання вчитися та розвиватися приходить пізніше, уже в дорослому віці. Об’єктивні та суб’єктивні причини такої невідповідності можуть бути предметом уже іншого обговорення.

Уважаю доречною думку українського вченого Івана Зязюна, який стверджує, що смислом і метою сучасної освіти повинна стати «людина у постійному розвитку… Система освіти створюється для людини, функціонує і розвивається в її інтересах, слугує повноцінному розвитку особистості і в ідеалі її призначення – щастя людини».

Найголовнішою умовою навчально-виховного процесу є його особистісна зорієнтованість, спрямована на те, щоб кожний вихованець став повноцінним, самодостатнім, вільною особистістю. А сила впливу слова, особливо художнього, сприяє саме цьому.

Головною метою сучасного уроку є зацікавлення учнів навчальним предметом. І принцип наступності зв’язку початкової та середньої школи в реалізації завдань Державного стандарту є необхідним та актуальним.

Викладання навчального матеріалу у певному порядку логічних його частин сприяє формуванню в учнів системи знань, а також умінь і навичок, необхідних для практичного застосування. Систематизованими знаннями легше користуватися практично.

Наступність забезпечується шляхом встановлення зв’язків нового матеріалу з уже вивченим, постійною активізацією знань і досвіду, отриманого в початковій школі, регулярним повторенням пройденого, і розглядається як один із принципів неперервної освіти.

Наступність – це врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до середньої школи, опора на нього. Вона забезпечує органічне, природне продовження розвитку, створює умови для успішного переходу молодшого школяра в основну школу.

Метою власної педагогічної діяльності вважаю створення оптимальних передумов для всебічного розвитку особистості, виховання людини-гуманіста, яка вибудовує своє життя відповідно до загальнолюдських і національних моральних цінностей.

А це тісно пов’язано з принципами наступності та перспективності.

Завданнями для ефективної реалізації мети є такі:

  1. Тематичне інтегрування навчального матеріалу шкільних предметів на основі програмового змісту.
  2. Використання виховного аспекту мови та літератури як засобу ефективного засвоєння школярами мовних норм.
  3. Створення сприятливих умов для формування читацьких умінь і залучення дітей до спілкування – це одне із пріоритетних завдань сучасної школи.

Особливості реалізації принципів наступності та перспективності
у вивченні морфології, синтаксису та словотвору учнями початкових та 5 класів

У мовній освіті молодших школярів важливу роль відіграє свідоме засвоєння основ лінгвістичних знань, що формують правильне уявлення учнів про будову мови, як цілісної системи, у якій чільне місце посідає граматика, що включає систему морфологічних одиниць, категорій і форм, синтаксичних одиниць і категорій, словотворчих одиниць і способів словотворення. Основне завдання шкільного курсу вивчення граматики – навчити школярів змістовно, граматично правильно, усно та на письмі висловлювати власні думки, відтворювати думки інших, влучно добирати потрібні слова для викладу думок, правильно будувати речення та логічно їх пов’язувати між собою. На думку лінгводидактів (М. Вашуленка, М. Львова, М. Пентилюка та інших), принцип наступності та перспективності в навчанні рідної мови передбачає поступовий і взаємопов’язаний розвиток мовлення кожної дитини, що сприятиме утворенню міцних і глибоких знань, умінь і навичок школярів. Проте особливості реалізації принципів наступності та перспективності у вивченні граматичного матеріалу молодшими школярами від класу до класу упродовж чотирьох років навчання з переходом до середньої ланки шкільної мовної освіти представлено в науці недостатньо. Ще недостатньо досліджено питання про особливості реалізації принципів наступності та перспективності у змісті мовної освіти початкової школи та 5 класу в аспекті навчання морфології, синтаксису та словотвору, що покликане забезпечити міцне засвоєння граматичних знань, умінь та навичок учнів. На переконання М. Вашуленка, принцип наступності передбачає «поступове розширення й поглиблення теоретичних відомостей з різних розділів науки про мову, по-перше, від класу до класу, а по-друге, – при переході від початкової ланки до середньої». Загально визнано, що вивчення мовних явищ відбувається за принципом від простого до складного. У такий спосіб організований процес засвоєння нового матеріалу забезпечує заміну у свідомості школярів неповних знань більш повними, осмислення учнями раніше вивченого на вищому щаблі. Це сприяє тому, що система раніше засвоєних знань і вмінь, на яку опираються учні, ускладнюється завдяки уведенню нових структурних одиниць. Отже, наступність виражається в систематичності й послідовності викладання й засвоєння мовного матеріалу, передбачає перенесення здобутих знань на суміжні царини, використання їх у нових умовах і зв’язках, а також постановку перед учнями посильних вимог на кожному етапі навчання. Реалізація принципу наступності тісно пов’язана з перспективністю навчання. Тому, опрацьовуючи мовні явища, потрібно не тільки опиратися на вже відомі знання учнів, а й встановлювати зв’язок матеріалу, що вивчається на даному етапі, з наступним. На переконання М. Вашуленка, принцип перспективності є одним із найважливіших, оскільки передбачає «встановлення зв’язків між матеріалом, що вивчається, і наступними розділами й темами, намічає перспективні лінії формування мовних знань і мовленнєвих умінь від класу до класу, від початкової ланки до середньої».

Отже, принцип наступності й перспективності сучасною педагогічною наукою розглядається як стратегічний напрям у забезпеченні розвивального навчання. Суть цього принципу полягає в змістовому двосторонньому зв’язку, який передбачає, з одного боку, врахування тих вимог, що ставитимуться до учнів на наступному етапі навчання, а з іншого – опору педагога на вже досягнутий школярами рівень розвитку. Відтак, урахування принципів наступності та перспективності сприятиме забезпеченню раціонального використання раніше набутих знань, умінь і навичок учнів під час вивчення нового мовного матеріалу та готуватиме їх до свідомого сприймання наступних тем.

В останні роки зміст і структура шкільних програми з української мови зазнали кардинальних змін. Це сталося у зв’язку з орієнтацією шкільного курсу рідної мови на формування творчої, національно свідомої, всебічно розвиненої, духовно багатої особистості, яка досконало володіє мовою як інструментом спілкування, мислення, самовираження й пізнання світу. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти навчальний предмет «українська мова» будується за такими змістовими лініями: мовленнєва, мовна, соціокультурна, діяльнісна. Ці ж лінії пронизують і зміст чинних програм з української мови загальноосвітньої школи.

Навчання в основній школі здійснюється на ґрунті здобутих знань, умінь і навичок у початковій ланці освіти, тому вивчення граматичного матеріалу в 5 класі повинно бути логічним і закономірним продовженням програми «Українська мова» у початковій школі, що забезпечить свідоме засвоєння учнями систематичного курсу граматики, вивчення якого розпочинається з 5 класу. Аналізуючи програми з рідної (української) мови для 1 – 4 та 5 класів з вивчення граматики, звернули увагу на єдність у підходах до структурування матеріалу, об’єднаного в розділи «Речення» (3, 5 класи), «Будова слова» (3, 5 клас), «Частини мови» (3, 4 класи), подальше вивчення якого ґрунтується на повторенні вивченого в початкових класах про частини мови. В основі добору змісту та його структурування лежать принципи наступності та перспективності, що повинно забезпечити формування цілісного уявлення в учнів старшої школи про граматичні явища рідної мови. У програмі з української мови для учнів 5 класу в змісті навчального матеріалу з вивчення граматики передбачено повторення й розширення відомостей, отриманих у початкових класах про частини мови (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник) та основні способи їх розпізнавання, а також про значущі частини слів та способи словотворення. Подані відомості з морфології, дане загальне поняття про іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник, прислівник, прийменник, їх основні категорії. У 5 класі передбачено повторення вивченого в початкових класах: частини мови, основні способи їх розпізнавання: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник. У 4 класі подані відомості з синтаксису: виділення головних і другорядних членів речення, встановлення зв’язку слів у реченнях, поняття про однорідні члени речення, питання до них, уявлення про складне речення. Порівняльний аналіз програм для 4 і 5 класу свідчить, що п’ятикласники лише повторюють та поглиблюють отримані в початкових класах знання з морфології та словотвору. Так, учні 5 класу повинні вміти розпізнавати вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки; виділяти у словах закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу, розрізняти форми слова і спільнокореневі слова. У 5 класі в розділі «Речення» передбачене поступове закріплення знань про синтаксичні одиниці мови, здобутих в початковій ланці освіти. П’ятикласників знайомлять із граматичною основою речення (підмет і присудок); реченням з одним головним членом (загальне ознайомлення); видами речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні (повторення); окличні речення (повторення). Разом з тим, теми ускладнюються новими поняттями: другорядні члени речення (додаток, означення, обставини), однорідні члени речення, узагальнювальне слово при однорідних членах, звертання, вставні слова. Новим для учнів 5 класу є класифікація присудків – складений іменний, складений дієслівний. Вводиться новий термін «словосполучення», який у програмі початкової школи не був передбачений. Учні знайомляться з відмінностями словосполучення від слова й речення, вчаться визначати головне та залежне слово у словосполученні, розрізняти словосполучення лексичні та фразеологічні (практично). Отже, проаналізувавши програми з української мови для початкових класів та 5 класу, можна стверджувати, що вони побудовані за лінійно-концентричним принципом, з урахуванням наступності та перспективності між класами та освітніми ланками, оскільки в кожному наступному класі передбачається поступове розширення знань, умінь і навичок, набутих учнями в попередньому класі. У підсумку можна сказати, що початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше вивчення морфологічного, синтаксичного та словотвірного матеріалу – основ граматики, що є перспективною підготовкою до вивчення основного курсу граматики української мови в основній школі.

Наступність у вивченні української мови

У ході з’ясування питання наступності у 4 класі варто звернути увагу на такі теми:

  1. Речення. Зв’язок слів у реченні. Особливу увагу звернути на розбір простого речення.
  2. Фонетика. На кінець навчання в початковій школі варто дати єдиний із основною школою запис звуко-буквеного аналізу слів.
  3. Словотворення.
  4. Частини мови.

Морфологічний розбір слів варто подати за таким зразком:

Іменник

Прикметник

Дієслово

Займенник

Рід, число,

відмінок

Рід, число,

відмінок

Час, особа,

число

Особа, число

 

 

Загалом розвиток творчих, інтелектуальних здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральних якостей за допомогою слова для мене є важливим складником вивчення учнями не тільки рідної мови, а й літератури.

Переконана, що кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку.

Кожен учитель для виконання поставлених цілей обирає методи і форми роботи як інноваційні, так і традиційні. Часто розпочинаю урок, використовуючи прийом хвилина психологічної настанови.

Технологія застосування зазначеного прийому:

Учні пошепки повторюють за вчителем, очі заплющені, руки на колінах.

  • Я прийшов до школи…
  • Треба бути уважним…
  • Треба бути спокійним…
  • У класі друзі…
  • Всі ми разом…
  • Мені спокійно…
  • Я добре працюю…
  • Я люблю сонце і рідну оселю…
  • Мій настрій має такий колір… (учні записують у зошит назву кольору, яким би змалювали свій настрій).
  • Ми – колектив, ми – українці, ми – патріоти, ми – нащадки.

Сучасні педагогічні технології навчання реалізую у практичній роботі, розвиваю ініціативу, самостійність, творчість учнів. Впроваджую різні моделі інтерактивного навчання: виховання мислення, технологію дебатів, навчальні ігри, метод «Прес», «незакінчене речення», «Мікрофон», роботу в групах, парах, кооперативне навчання, учнівські проекти, наприклад, про інструменти письма, флешмоб.

Наведемо приклади застосування інноваційний прийомів навчанн.

«Займи позицію»

Приклад використання на уроці розвитку зв’язного мовлення (5 клас, урок 2). Після навчального аудіювання застосувала прийом « Займи позицію», обговоривши питання «Що таке милосердя. Коли людина проявляє це почуття? Коли люди відчувають провину», «Чи треба захищати тварин? (текст «Кошеня» за О. Донченком.)

Завдання:

У класі розміщені плакати з тезами обраних позицій:

  • Милосердя – необхідне почуття в житті людини.
  • Було б краще, якби людина не мала совісті і сорому.

– Оберіть тезу, яка відображає вашу позицію. Аргументуйте свої думки.

Рефлексія.

– Хто бажає змінити свою позицію?

Додатково: учні добирають ознаки, властиві милосердній людині (чуйна, ласкава, щедра, доброзичлива та інші), згадуючи прикметники.

Інтегрований зв’язок з мовою та літературою передбачає словникову роботу з термінами, прислів’ями, метафорами, порівняннями та інше.

На уроці розвитку зв’язного мовлення  про особливості побудови роздуму, навчаючи створювати усні висловлювання, навчальний процес можна підпорядкувати темі «Що означає бути щасливим» (5 кл), коли опрацьовуються терміни щастя, характер,особистість, індивідуальність, егоїзм, любов, взаємність, розуміння.

Для обговорення можна використати такі прислів’я:

  • Щастя, як вільна пташка, – де захотіла, там і сіла.
  • Щаслива дитина – радість батькам.
  • Щастя, як скло, легко розбивається.
  • Як людина в щасті живе, то й сусід у гості йде.

На узагальнювальні уроки учні можуть підготувати кросворди з використанням вивчених термінів.

Інтегровані уроки мови та літератури намагаюся будувати за структурою особистісно орієнтованого уроку. Одним із найбільш поширених технологічних прийомів особистісно орієнтованого уроку літератури є навчальний діалог. Для логічної побудови інтегрованого уроку використовую таку послідовність навчального етичного діалогу: етичний заряд – хвилину психологічної настанови – початок етичного діалогу – занурення в етичну проблему – логічний ланцюжок розвитку проблеми – кульмінація діалогу – вихід на моральний вибір – формулювання висновку.

Значну увагу приділяю формуванню у дітей такої важливої особистісної якості як здатність до рефлексії. Для формування рефлексії я намагаюся на етапі підсумку уроку давати можливість школярам висловити свою думку, враження від вчинків дійових осіб, формулювання оціночних суджень. З цією метою найчастіше використовую прийом «Мікрофон» та вправу «Незакінчене речення». Наведу зразок таких речень: «Я можу здійснити, зробити, тому що…», «Мені потрібно для здійснення ще виховати в собі такі риси…», «Я назавжди запам’ятаю цей урок, тому що…»

Як засвідчує практика, інформаційно-комунікаційні технології в поєднанні з інтегративними здатні стимулювати пізнавальний інтерес школярів до вивчення мови та читання художніх творів. На своїх уроках найчастіше використовую мультимедійні презентації, які допомагають унаочнити начальний матеріал (розповідь учителя, художній текст).

Уявлення дитини про світ, у якому панують добро, милосердя, справедливість, чесність складаються не стільки з наших розмов про нього, скільки з тих реальних виборів, які робить сама дитина. А навчити учнів робити правильний вибір можливо завдяки досвіду вирішення творчих пізнавальних завдань, особлива роль відводиться мистецьким творам і художнім засобам. Відома українська дослідниця Л. Шелестова зазначає: «Творче завдання – це завдання у процесі якого учень створює творчий продукт та пропонує таку класифікацію творчих завдань: а) творчі завдання на вдосконалення творчого продукту; б) творчі завдання на завершення творчого продукту; в) творчі завдання на створення творчого продукту з використанням мовних засобів, засобів образотворчого та театрального мистецтва». Відповідно до запропонованої класифікації ми конструюємо творчі завдання. На етапі мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів доцільно на уроці використовувати такі творчі завдання: закінчити незавершене речення якомога більшою кількістю різних способів, використовуючи порівняння, епітети, метафори, продовжить розповідь, подумайте кінцівку оповідання, продовжити прислів’я та приказки, наприклад: Слово чемне кожному…; Як ти вітаєш, так і тебе…; Лагідне слово – ключ до… тощо.

Аналіз різних варіантів одного й того ж оповідання (речення, афоризму тощо) створює умови для порівняння власного бачення ситуації з авторським. При цьому одночасно здійснюється корекція ціннісних орієнтирів, поведінкових реакцій, моральних уявлень.

Наступний етап – осмислення навчального матеріалу, передбачає розкриття внутрішніх зв’язків між його окремими елементами, розкриття сутності явищ та процесів реальної дійсності. Це може бути обмін враженнями, дискусії, висловлювання власних суджень про певні вчинки, моделювання ситуацій.

На етапі осмислення, запам’ятовування нового матеріалу та застосування знань на практиці пропонуємо учням такі завдання: написати оповідання за сюжетними малюнками; з’ясувати образне значення слова (візуалізація). Хочу звернути увагу на посібник методично-практичного спрямування авторів І. Небеленчук, О. Доценко «Кольористика як засіб асоціативно-образного бачення твору та внутрішнього світу героїв», у якому запропоновані види завдань, що спрямовані на розвиток критичного мислення, передбачають міжпредметні зв’язки у ході проведення уроків (мова, література, образотворче мистецтво, музика). Із-поміж завдань можемо назвати такі: написати твір-роздум на запропоновану тему, придумати якомога більше наслідків незвичних явищ та ситуацій та інші.

У ході проведення уроків узагальнення доцільно використовувати завдання на створення творчого продукту мовними засобами: написати твір-оповідання про випадок з життя; скласти вірш на морально-етичну тему; написати казку, наприклад, про країну Дружби і Поваги, а також завдання на створення творчого продукту засобами театрального мистецтва: продемонструвати поведінку героїв художнього твору, дати оцінку їхньої поведінки; виконання інсценізації ситуацій морально-етичного змісту. На наше переконання, театралізація сприяє розвитку творчих здібностей учнів, активізує мислення, пам’ять, підвищує пізнавальний інтерес до моральних проблем, розвиває емоційну сферу особистості школяра.

Отже, для того, щоб навчити учнів оцінювати приклади власної та чужої поведінки відповідно до моральних чи етикетних норм і правил, висловлювати власні судження про вчинки та поведінку, моделювати ситуації морально-етичного змісту, визначати шляхи їх розв’язання доцільно використовувати на уроках різні художні твори та їхні засоби.

Важливим у вихованні та навчанні вважаю арттерапію. Арттерапія – використання художньої творчості з терапевтичною метою. Арттерапія – лікування мистецтвом.

Цілющі здібності мистецтва були усвідомлені задовго до того, як «психотерапевти придумали психотерапію», і пов’язувалися вони, перш за все, з катарсисом – очищенням. Катарсис може досягатися і завдяки вираженню, і і завдяки сприйманню. Висловити щось, долати – значить, звільнитися від нього або, принаймні, зменшити його інтенсивність.

Можна виговорити, виспівати, вималювати, виграти, витанцювати переживання, що ми доаолі часто і робимо. Можна звільнитися, винісши переживання крізь себе і перенісши його на щось зовні – музику, малюнок, картину, танець, вірш тощо і винести з себе, перенісши на щось – розгледіти, розчути, зрозуміти.

Мистецтво і творчість у психотерапії використовується усвідомлено і цілеспрямовано як метод, інструмент. Важливим є не стільки вид чи рід занять, обраний самою людиною і залежить багато в чому від його схильностей, скільки творчий характер занять, тобто те, що допомагає людині творити самого себе – відкривати в собі щось нове, краще розуміти себе, розвивати стосунки з іншими людьми і світом. Наприклад, на першому уроці запропонувала учням 5 і 8 класів за допомогою кольорових олівців спробувати намалювати один художній засіб «сонце посміхалося лукаво» (один із видів візуалізації в літературі та мові, як окремо, так і в словесності загалом).

Практичне значення прийому візуалізації полягає в тому, що у роботі з дітьми дуже важливо використовувати гнучкі форми психотерапевтичної роботи. Арттерапія надає дитині можливість програвати, переживати, усвідомлювати конфліктну ситуацію, яку-небудь проблему найбільш зручним для психіки дитини способом.

Отже, успішність переходу від молодшої до середньої школи забезпечується врахуванням наступності і перспективності у розвитку дітей на цих суміжних освітніх ланках, зокрема цілеспрямованим формуванням у них психологічного механізму, що дозволить адекватно прийняти нову ситуацію діяльності і спілкування напередодні кризового періоду – психологічної готовності до навчання в основній школі.

Використа література

  1. Базовий компонент дошкільної освіти // Київ. – 2012.
  2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко; АПН України. – 3-тє вид., випр. – К. : Світич, 2009. – 430 с.
  3. Білоусова В. О. Етика взаємин у шкільному колективі / В. О. Білоусова – К. : Знання. – 1980. – 43 с.
  4. Горпинич А. Наступність та узгодженість у роботі класоводів та вчителів-предметників / А. Горпинич // Класному керівнику. – 2009. – № 8. – С. 3
  5. Державний стандарт початкової загальної освіти // Київ. – 2011.
  6. Деркач В. Актуальні питання наступності В. Деркач // Початкова школа. – 2005. – № 10. – С. 6-8.
  7. Долмаш Л. Реалізація принципів наступності й неперервності між дошкільною і початковою освітою Л. Долмаш // Сучасна школа України. – 2009. – № 9 [213] – С. 40-45.
  8. Наукові основи методики літератури. Навчально методичний посібник / [за ред. док. пед. наук, проф., чл.-кор. АПН України Н. Й. Волошиної. – К. : Ленвіт, 2002.. – 344 с.
  9. Савченко О. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти / О. Савченко // Дошкільне виховання. – 2000. – № 1. – С. 4-5.
  10. Савченко О. З початкової школи виростає вся освіта / О. Савченко // Освіта України. – 2005. – № 85.