ДОСЛІДЖЕННЯ СТУПЕНЯ ЗАНУРЕННЯ В ІНТЕРНЕТ-ПРОСТІР ТА ФЕНОМЕНУ СЕЛФІ-КУЛЬТУ

Дар’я Юріївна Москалюк 
  Москалюк Дар’я Юріївна,
  
практичний психолог
  Криворізької загальноосвітньої
  школи І-ІІІ ступенів № 65
  Криворізької міської ради
  Дніпропетровської області

ДОСЛІДЖЕННЯ СТУПЕНЯ ЗАНУРЕННЯ В ІНТЕРНЕТ-ПРОСТІР
ТА ФЕНОМЕНУ СЕЛФІ-КУЛЬТУ

  Анотація.
  
Стаття присвячена розгляду психологічних аспектів феномену «селфі», аналізу психологічної літератури на дану тему. Людська свідомість та звички змінюються повільніше за технології, й багато чого зі звичних речей змінює свою форму, але не зміст. Ефекти феномену «селфі» слід враховувати у процесі поглиблених досліджень для розробки раціональних методів використання Інтернет-технологій та психокорекції .
Ключові слова: соціальна мережа at vpnarena.se/, феномен «селфі», самопрезентація, самоідентифікація.

Актуальність проблеми. Активне використання сучасними підлітками соціальних платформ (Facebook, Instagram, Telegram) в якості інструментів повсякденної комунікації не тільки ініціює зміну просторово-часового контексту міжособистісного спілкування, а й трансформує особистісну ідентичність користувача (конструюється в процесі віртуальної комунікації), режими і установки міжособистісної взаємодії. Дослідження впливу соціальних мереж на міжособистісне спілкування є надзвичайно актуальним, оскільки Мережа, на думку одного із засновників соціології інтернет-спільнот Г. Рейнгольда [7], стала альтернативним полем формування та підтримки особистих website. І, як наслідок, автопортрет або «cелфі» стає невід’ємною частиною життя багатьох людей і є поширеним явищем сучасної культури. Захоплення cелфі в сучасному світі все більше набуває характеру «повальної катастрофи». Сьогодні практично кожен підліток робить фотографії на витягнутій руці, розміщує їх у соціальних мережах, на форумах або чатах at https://bästa-bredband.se/.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз літературних джерел показав, що ставлення психологів і соціологів до феномену селфі є неоднозначним. Відзначаються і позитивні, і негативні сторони даного явища. Так, К. Топмсон і К.В. Ануфрієва вважають cелфі новим рівнем прояву нарцисизму [16; 1]. При цьому А.Н. Карр не згоден з цією точкою зору Youtubers mistakes, і вважає, що нарцисизм занадто просте пояснення для селфі. Вчений стверджує, що це функціональний нарцисизм, необхідний звичайному користувачеві соціальних мереж, що дозволяє швидко вмонтувати себе у світовий потік даних [10]. Д. Кілнер примирює ці два різних погляди, кажучи, що селфі дозволяє людині «фальсифікувати себе», редагувати свій образ відповідно до самосприйняття [12].

О.І. Одарущенко зараховує селфі до характеристики кризи самовизначення, найбільш характерної для підліткового віку, де фотографування себе розглядається як спроба осмислити своє «Я» [5].

Дж. Оуллет співвідносить селфі з віртуальним аналогом матеріальних тотемів, таких як сувеніри, листівки, іграшки, які з’єднують внутрішній світ із зовнішнім і дозволяють уявити себе у більш вигідному світлі, ніж є насправді [13].

Зовсім інша точка зору у Б. Худа [11], який вважає, що людина настільки прив’язана до сучасних технологій, що смартфон і гаджет стають якимись штучними продовженнями її тіла.

Американський психолог П. Рутледж на перший план у розумінні селфі виводить візуальну комунікацію. На її думку, портрет людини з певним виразом обличчя, що знаходиться в певному контексті, може сказати набагато більше, ніж величезний текст [15].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Стаття присвячена спробам дослідити конкретні різновиди опосередкованої Інтернетом діяльності, які потенційно здатні призвести до глобальних особистісних перетворень.

Метою цієї статті є дослідження трансформації режимів віртуальної міжособистісної комунікації і віртуальної ідентичності у просторі соціальних медіа, визначення характеру самоідентифікації і самопрезентації сучасних підлітків у віртуальному просторі соціальних мереж через побудову своїх акаунтів із використанням перформансу, визначення масштабів розповсюдження селфі-культу серед сучасних підлітків як способів успішної самореалізації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні проблеми «мешканця Інтернету» концентруються в області самосприйняття. Як відомо, підлітки зазнають  труднощів у близькому спілкуванні і саморозкритті, а також у прийнятті свого фізичного «Я» і своїх тілесних потреб. Можливою безпосередньою причиною цього є нерозвинені, інфантильні механізми самооцінки, які породжують ідеалістичні вимоги і перешкоджають формуванню диференційованих й адекватних уявлень про себе. Для частини підлітків надмірна залученість в Інтернет пов’язана з готовністю контролювати кожен етап роботи комп’ютерних програм; цю схильність контролювати вони можуть перенести і в сферу людських відносин, а з огляду на те, що спроби маніпулювання іншими людьми часто закінчуються невдачею, це може штовхати дітей до замкненості й соціальної ізоляції [2].

Бум селфі вперше показав, що особисте стає для Інтернет-користувача важливішим за громадське. Фотографії з масових заходів збирають на 20-25% менше відгуків і лайків, ніж селфі. Культурний феномен селфі відображає бажання людини, щоб її помітили, оцінили і визнали. Лише кілька лайків друзів у соціальних мережах розкривають основні аспекти людської психології. Підлітки, які відчувають непереборний потяг до селфі, можуть зазнавати труднощів у встановленні і підтримці міжособистісних відносин. І це зрозуміло: переключити увагу з себе на інших буває досить важко. Психологи називають «селфі-залежність» або «селфізм» проявом соціомедійного самомилування. Захоплення селфі свідчить про те, що людина не до кінця поборола в собі типові дитячі риси – егоцентризм і залежність від оцінки оточуючими, а підлітковий вік як раз і є перехідним етапом на шляху до дорослішання.

Матеріали і методи дослідження. Базою для досліджень стала Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 65, що працює за педагогічною технологією «Росток». Обстежено 69 респондентів у віці від 13 до 17 років, з яких 31 (44,9%) дівчинка і 38 (55,1%) хлопців.

Виходячи з кратності здійснення селфі, досліджувані розділені на групи:

1-а – 18  респондентів, з їх слів, «не захоплюються» селфі (що склало 26%);

2-а – 51 респондент, що захоплюються селфі (що склало 74 %), в якій виділені підгрупи:

а) 12 респондентів, які здійснюють селфі до 2-3 разів на день без особливого бажання викласти фото в соціальні мережі (що склало 23,5 % від загальної кількості);

б) 4 респондентів, які здійснюють селфі мінімум 3 рази на день із розміщенням в соцмережах (7,8 %);

в) 35 респондентів, які здійснюють селфі в будь-який зручний момент з активним подальшим розміщенням в соцмережах (68,7 %).

Результати та їх обговорення. При дослідженні мотивації проведення селфі (Діаграма 1) виявилося, що 26 респондентів (47%) роблять селфі «на пам’ять», 22 (40%) здійснюють селфі-зйомки «просто так» без певної мотивації, 3 (5%) – для збільшення кількості фоловерів, 2 (4%) –  заради «самомилування», 1 (2%) – заради «лайка», чекаючи на позитивну оцінку, 1 (2%) – для демонстрації своєї популярності.

Діаграма 1. Розподіл відповідей, що відображають мотивацію проведення селфі у досліджуваного контингенту.

2018-02-23_101930

Висновки. Самопрезентація та самоідентифікація в умовах ілюзорної «реальності» Інтернет-простору представляє можливість для втілення нарцисичних тенденцій особистості. Презентація автопортретів за допомогою селфі-знімків у процесі комунікації і «проживання» в умовах віртуального Інтернет-простору на шкоду істинної реальності є сприятливим грунтом для підвищення суб’єктивного рівня якості життя особистості підлітка. «Позитивні» і «негативні» ефекти феномену «селфі» вимагають подальшого поглибленого наукового дослідження в галузі сучасної психології для розробки раціональних методів використання Інтернет-технологій та психокорекції.

Список використаних джерел

  1. Ануфриева К.В. «Селфи» как форма проявления нарциссизма личности в современном глобальном сообществе // Вестник ТвГУ. Серия «Философия». 2014. Выпуск 2. – С. 79-90.
  2. Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е., Смыслова О.В. Интернет: воздействие на личность. Гуманитарные исследования в Интернете / Под ред.          А.Е. Войскунского Москва: Можайск – Терра, 2000, 431 с., C.91.
  3. Зурабян С., Брашован Е.А. СЕЛФИ-АДДИКЦИЯ: БОЛЕЗНЬ ИЛИ СПОСОБ САМОРЕАЛИЗАЦИИ // Международный журнал экспериментального образования. – 2015. – № 11-6. – С. 860-862.
  4. Инстаграм как форма автобиографической памяти / Л. В. Чернавина // Молодежный вестник Санкт-Петербургского государственного института культуры : сб. ст. аспирантов, магистрантов, студентов / СПбГУКИ. Санкт-Петербург : СПбГИК, 2016.  № 1. С. 10-13 
  5. Одарущенко О.И. Селфи и его влияние на поведение подростков (психологический аспект). Сборник научных статей и материалов международной конференции «Цифровое общество как культурно-исторический контекст развития человека», 11-13 февраля 2016 г., Коломна. – С. 295-297.
  6. Погонцева Д.В. Самопрезентация в киберпро­странстве / Д.В. Погонцева // Философские проблемы информационных технологий и                 киберпро­странства. 2012. № 2 (4). С. 66-72.
  7. Рейнгольд Г. Умная толпа: новая социальная революция. М. : Фаир-пресс, 2006. 416 с.
  8. Berlatsky N. Selfies are art // The Atlantic, Nov 22 2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.theatlantic.com
  9. Brand M., Young K.S., Laier C. Prefrontal control and Internet addiction: a theoretical model and review of neuropsychological and neuroimaging fidings // Front. Hum. Neurosci. 27 May 2014.
  10. Carr Nicholas G. The Shallows: What the Internet is Doing to our Brains. W.W. Norton, 2010. – 276 p.
  11. Hood B. The Self Illusion: How the Social Brain Creates Identity. Oxford University Press, 2013. – 368 p.
  12. Kilner James. The Curated Ego: What Makes a Good Selfie? – BBC News Magazine on Twitter and on Facebook.
  13. Ouellet J. Me, Myself and Why Searching for the Science of Selfie. Penguin Books, 2014. – 336 p.
  14. Prensky M. Digital Natives Digital Immigrants // On the Horizon. MCB University Press, 2001. Vol. 9, № 5, October. 
  15. Rutledge Pamela. Psychology of Social Media – Interview on CCTV.
  16. Tompson K. Smarter Than You Think: How Technology Is Changing Our Minds for the Better. Penguin Press, 2013. – 352 p.