ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ АКУТАГАВИ РЮНОСКЕ. ХУДОЖНІ І ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВЕЛИ «РАСЬОМОН»

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ АКУТАГАВИ РЮНОСКЕЗалоїло Світлана Вікторівна,
учитель зарубіжної літератури
Успенської ЗШ Онуфріївської районної ради
Кіровоградської області

Урок додаткового  читання за творчістю японського новеліста Акутагави Рюноске в 10-11 класі

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ АКУТАГАВИ РЮНОСКЕ.
ХУДОЖНІ І ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВЕЛИ «РАСЬОМОН»

Мета: ознайомити з життям і творчістю японського новеліста Акутагави Рюноске, допомогти учням зануритися у світ японської  культури та літератури; удосконалювати навички аналітико-інтерпретаційного аналізу тексту, вміння працювати з додатковими джерелами інформації, розвивати навички вдумливого читання; сприяти вихованню повагу до традицій, культури та літератури інших народів, сприяти формуванню та розвитку читацьких та естетичних смаків.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст новели «Расьомон», мультимедійна презентація, збірка новел Акутагави Рюноске, портрети Акутагави, А. Куросави, фільм «Расьомон» А. Куросави 1950 року.

Епіграфи:

«Хто ж він такий, цей Акутагава Рюноске?»
І. Драч

«Нехай автор напише ще десятків зо два, зо три таких новел, і ви побачите, що він стане майстром, який не знатиме собі рівних.»
Науме Сосекі

«Коли читаєш новели Р. Акутагави, – враження таке, немов потрапляєш до Японії.»
І. Дзюба.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

  1. Слово вчителя.

Уперше імʼя Акутагави Рюноске світ побачив у титрах блискучого японського фільму «Расьомон», поставленого Акірою Куросавою. Цей шедевр японського кіномистецтва дістав Великий приз на Венеціанському фестивалі, а те, що найвищу нагороду на цьому європейському кінофорумі дістав фільм азійської кінодержави, посилило зацікавлення широкого загалу Європи до японської культури. Власне, це було вже не вперше, коли твори японського мистецтва примушували європейців пильніше придивлятися до того, що робиться в таємничій царині культури краю, який виділявся з-поміж інших і своєю незвичною творчою оригінальною силою, і настільки ж незвичною сприйнятливістю до чужоземних впливів. Острівна, колись ізольована від світу країна, виділялася також здатністю впливати на культуру інших націй.

Які барʼєри доводиться долати нам, щоб по-справжньому розуміти весь комплекс того поняття, що зветься на Заході «японською душею», – адже між нами не лише мовні перепони, які долаються перекладом, а й безліч інших: різні культурні традиції, різні смаки і поняття, багато різного.

Лауреат Нобелівської премії 1968 року. японський письменник Ясунарі Кавабата у своєму стокгольмському виступі згадував вірш дзен-буддійського священика XIII століття Догена:

Весною – цвіт сакури,
Влітку – крик зозулі,
Восени – блиск місяця,
Взимку – сніг, холодний і ясний.

І додавав: «може статися так, що вірш Догена видасться європейцям примітивним, банальним, навіть просто незграбною сукупністю всіх пір року, та він переконаний, що цей вірш висловлює саму суть «японської душі» в ньому передане бажання розділити з найближчими людьми радість відчуття прекрасного у вічному кругообігу природи. Мабуть, якоюсь мірою з потреби передати це відчуття прекрасного на папері, тобто поділитися ним з іншими людьми, і спонукало Акутагаву Рюноске взятися за перо, так активно освоювати царину мистецтва».

  1. Індивідуальні випереджувальні повідомлення груп учнів.

І група «Біографи».

Біограф 1. Біографічна довідка.

Рюноске Акутагаві випала коротка доля, та його славний шлях триває після земного життя. З 1935 року в Японії присуджується премія імені Акутагави за найкращий літературний дебют. У 1950 році видатний режисер А. Куросава за новелами письменника поставив фільм «Расьомон», який увійшов до десяти «кращих фільмів усіх країн і народів». За кількістю художніх перекладів він посідає одне з перших місць серед японських авторів.

Після народження дитини мати невдовзі захворіла, і дитину забрав до себе материн дядько, чиє прізвище – Акутагава – стало згодом відоме світові, завдяки всиновленому родичеві. У цій культурній сімʼї захоплювалися середньовічною поезією і давніми малярськими школами.

Біограф 2. Початок творчої діяльності.

1916 року – дипломант англійського факультету Токійського імператорського університету. Звідти він виніс глибоке знання європейської літератури – особливо твори Анатоля Франса мали вплив на світогляд майбутнього письменника. Після університету Акутагава три роки працює викладачем англійської мови в Морському механічному училищі в м. Какамура.

З 1919 року працює у Токіо в редакції газети «Токіо Ніті-ніті». У цей час Акутагава повністю віддається письменництву. Перші його новели, опубліковані в студентську пору, свідчили про талант молодого письменника. Здобув прихильність найвідомішого тогочасного японського письменника Нацуме Сосекі. Це сталося після публікації першого оповідання «Ніс», яке набуло широкого розголосу в мистецьких колах.

Біограф 3. Шлях у літературу.

Рюноске зі шкільних років захоплюється японською і китайською класикою. В одинадцятирічному віці разом із однокласниками «видає» рукописний журнал, причому не лише редагує, а й оформляє його.

Після закінчення школи Акутагава вступає на відділення англійської філології Токійського імператорського університету. З величезним інтересом він поринає в читання європейських поетів, прозаїків, філософів. Літературний рух тогочасної Японії зазнав значного європейського впливу.

Перша половина життя Акутагави припадає на епоху Мейдзі. Окрім того, у цей час популярності набуває новий літературний метод «сядзицусюги», сутність якого полягала у точному відображенні всього, що фіксує погляд письменника, насамперед людських почуттів. Цей метод використовує Акутагава. Його твори звернені у минуле, до історичних подій, хронік, середньовічних анекдотів і збірок старовинних легенд. Перші оповідання «Расьомон» і «Ніс» стали яскравим свідченням народження нового майстра слова. Новели Акутагави перекладено російською, англійською, французькою, німецькою, іспанською, італійською мовами, мовою есперанто.

Бесіда.

  • Чи перегукується культурна ситуація у тогочасній Японії з ситуацією в нинішній Україні? Якщо так, то чим саме?
  • Чому літературною премією імені Акутагави нагороджують за найкращий літературний дебют?
  • У чому особливості новелістики Акутагави?
  1. Використання історичних   хронік, давніх і середньовічних творів.
  2. Звʼязки з європейськими літературами.
  3. Незвичайна подія як інструмент літературного аналізу психології людини.

Окрім роздумів про теперішнє і майбутнє Японії, її літературу, свідомість письменника постійно гнітили спогади про долю матері, жах перед божевіллям, самотністю. У віці тридцяти шести років він наклав на себе руки, прийнявши смертельну дозу ліків.

Незадовго до смерті митець написав: «Звичайно, я зазнав поразки. Але те, що створило мене, створить кого-небудь іншого. Загибель одного дерева – поодиноке явище. Доки існує велика земля, яка зберігає незліченне насіння у своїх надрах».

Перекладач І. Дзюба зазначає: «Коли читаєш новели Р. Акутагави, враження таке, немов потрапляєш до Японії».

ІІ група «Літературознавці». Збірка новел Р. Акутагави.

Літературознавець 1:

У збірці, виданій українською мовою в 1971 році, «естетський» період письменника представлено новелами «Расьомон», «Ніс», «Муки пе­кельні», «У чагарнику», «Три скарби» та іншими.

В більшості цих оповідань дія відбувається за давніх часів. Письменник глибоко досліджує корені людського егоїзму на старому матеріалі. Особливо його ваблять люди, що фанатично служать мистецтву. Критичний розум автора ставить людську істоту в такі життєво синтезовані обставини, де найчіткіше проявляються саме ті риси індивідуальності, що їх він прагне висвіт­лити. Акутагава вмів доторкатись до реалій світу і теп­лими нервовими пальцями. Багато новел у нього побудовано на сучасному матеріалі, а в останні роки осо­бистий життєвий досвід, гарячий і гіркий, був крите­рієм його художніх роздумів, надавав їм безжальної правдивості, разючої публіцистичної гостроти…

Літературознавець 2.

Оповідання «Грудка землі» схоже на типові українські реалістичні оповідання початку XX століття – про безмежну силу землі і покірне підпорядкування їй долі людини.

Створена письменником легенда «Нанкінський Христос» зображує силу людської віри і душевну ясність, яка приходить як результат цієї віри і приносить моральне й фізичне здоровʼя хворій нанкінській повії.

У новелі «Сад» розповідається про те, як на місці саду побудовано залізничну станцію як символ нової епохи,  символ промислового капіталізму.

Новела «Генерал» показує японську вояччину. Твір спрямований проти тих, хто постійно тримав Японію у безперервних войнах і хто свідомо прищеплював молодому поколінню культ вояка як найвищої людської доблесті.

Новела «Життя ідіота» показує суперечливі погляди щодо понять моралі.

Літературознавець 3.

Фантастична повість «Каппа» («В країні водяників») зображує модель тогочасної буржуазної Японії. Суспільство водяників – це ідеальне суспільство сучасної цивілізації. Країна перебуває у брехні, починаючи з міністра. У храми водяників ніхто не ходить, видаються книжки, яких ніхто не пише: в машини закладають папір, чорнило і сірий порошок з сушених ослячих мізків – так творяться інтелектуальні страви. Поставлена у творі проблема безробіття: безробітних вбивають і роблять з них консерви.

ІІ. Систетематизація й узагальнення матеріалу.

  1. Етап « передрозуміння» первинного сприйняття новели « Расьомон» на чуттєво-емоційному рівні. Бесіда.
  • Чи всі прочитали запропоновану до уроку додаткового читання новелу?
  • Які враження справила новела?
  • Що в тексті виявилояь для вас новим, незрозумілим?
  • Які фрагменти тексту потребують пояснення?
  1. Аналітикоінтерпретаційне дослідження новели (відповідно до композиції твору). Бесіда.

Методичний коментар.

Етапи аналізу художнього твору:

  1. Зʼясувати просторово-часові особливості.
  2. Згрупувати персонажі навколо конфлікту.
  3. Визначити рівень протиставлення.
  4. Визначити межу двох світів, як вона реалізується завдяки часо-просторовим особливостям.
  5. Зʼясувати, який світ є чужим чи своїм для героя.
  6. Спробувати визначити авторську позицію.
  • Чому слуга раніше не задумувався над своїм становищем? (Він добросовісно виконував роботу, за яку його утримували. Це слугу повністю влаштовувало.)
  • Що змусило слугу вести роздуми про несправедливість? (Його вигнав пан через «скрутні часи» та небажання утримувати. Пан забув про добросовісність вірного слуги, його працьовитість і старанність.)
  • Чому слуга іде до брами? (Так роблять всі знедолені. Іншого притулку у нього немає.)
  • Що прагне він знайти біля брами? (Відповіді на запитання, як жити далі. А ще шукає підтримки, розуміння, співчуття, допомоги як моральної, так і матеріальної. Але ж там лише злочинці!)
  • Чому слуга думає стати розбійником? (Ця думка для нього огидна, але іншого виходу слуга не знає.)
  • Чому декілька разів протягом сюжету новели змінюється рішення слуги? (Раніше слуга ніколи самостійно не приймав рішення. Як чесна і добросовісна людина, він насамперед керується загальнолюдськими поняттями. Та його теперішнє становище вимагає іншого – вижити можна лише ставши звіром: хитрим, брехливим, безпощадним, жорстоким, злим. Недарма ж біля брами оселилися лисиці, борсуки, злочинці.)
  • Чому автор «просвітлює» слугу під брамою? (Брама перетворилася в місце бездуховності, стала межею, що змінює життя людини у бік зла. Людство втрачає духовність. Загальнолюдські цінності в сучасному світі втрачають первинне значення, стають непотрібними, об’єктом насмішки. Автор, розповідаючи про колишні події, прагне показати проблеми сьогодення.)

Загальні висновки. Сюжет новели побудований на зміні психологічних переживань хейанського слуги. Власного імені в новелі у слуги немає. Він багато років вірно служив господарю. Через «нечуваний занепад» пан вигнав слугу. У світі людей йому вже немає місця. Читач вперше зустрічається з героєм в столиці під брамою Расьомон. Колись це було священне місце, нині – руїна. У цьому винні як природні катаклізми, так і люди. Біля брами «окублилися лисиці та борсуки», а також «знайшли притулок розбійники». Чотири дні слуга, сидячи під брамою, не зважується прийняти рішення: вмерти з голоду, а чи стати розбійником.

Автор невідворотно підводить героя до вирішальних змін у його житті через ряд деталей: слуга сидить на «останній сьомій» сходинці, під брамою він уже чотири дні, а за брамою з часу «години мавп», з чотирьох годин після обіду, йде дощ (в літературі число 4 сприймається як закінченість, повнота, остаточність, визначенність). Слуга не звик самостійно приймати рішення, багато років він робив те, що йому накажуть. Реальність все ж змушує слугу якось діяти. Під брамою автор зображає його байдужим спостерігачем, у глибокій задумі. Ніяких активних дій він не виконує. Складається враження уповільненого кадру:

  • слуга «стомлено піднявся»;
  •  «мов кіт зіщулений»;
  • «тамує подих»;
  • «мов ящірка геко».

Слуга, шукаючи хоч якогось притулку, піднімається драбиною на дах Расьомона. Драбина є чимось перехідним, граничним у житті героя.

Ще піднімаючись, він помічає «тьмяне світло», що йшло з даху. Герой уже не без емоційний: він злякався, зацікавився. На верхньому (знову останній рубіж) щаблі він перероджується. До змін у душевних переживаннях призводить побачена картина: серед багатьох померлих стара баба у жіночого трупа «заходилась висмикувати одну по одній довгі волосинки».

У слуги страх вщухає, натомість зароджується ненависть і відраза, полум’ям «зростала огида до всього зла». Він не розуміє, як «людським розумом збагнути той вчинок», цей «неприпустимий вчинок». Але ж він сам нещодавно мало не став розбійником!

Споглядаючи картину на даху, слуга твердо вирішує, що краще померти з голоду. Фізичний і психологічний стан слуги знову змінюється. Дії його швидкі:

  • «напружив ноги»;
  • «притьмом скочив»;
  • «сягнистою ходою кинувся» до старої;
  • «скрутив руки»;
  • «силоміць жбурнув»;
  • «помахав зброєю»;
  • «кинувся».

І ось мить, яка знову змінює душевний стан героя: «він ясно усвідомив, що життя і смерть старої залежить від його волі». Це усвідомлення остудило його ненависть. Він задоволений собою, «тиха радість поселилась у його серці». Він тепер господар, а стара – рабиня, слуга, ніхто і ніщо. Пояснення старої, що вона змушена видирати волосся у померлих на перуки, щоб не померти з голоду зовсім не вражає, навіть розчаровує слугу. На своє виправдання стара розповідає про неправедність людей, яких підкидають на дах і якими живиться гайвороння. І та жінка, у якої вона видирала волосся, заслуговує на таке ставлення, бо продавала охоронцям сушених змій, видаючи їх за рибу. Робила вона це знову ж для того, щоб не померти з голоду. І тепер тут, на брамі Расьомон, помисли та духовні прагнення слуги прямо протилежні тим, якими вони були під брамою, на останньому щаблі драбини. Тепер він не безвольний спостерігач, а господар становища, володар, цар.

Автор майстерно передає процес психологічних змін у свідомості героя:

  • він споглядає на стару згори вниз;
  • серце, раніше палаюче, стало холодним;
  • слухаючи виправдання старої, він набирався відваги;
  • думки спрямовані в інший бік;
  • глузливо кидає;
  • процідив крізь зуби;
  • грубо штовхнув;
  • забирає кімоно старої;
  • миттю спустився вниз;
  • зник.

«Тепер він уже не вагався: вмирати з голоду, а чи стати розбійником».

А аргументує він свій вибір, як всі: «Щоб не вмерти з голоду».

Слуга повертається у світ людей іншим. Його духовному переродженню допомагає брама. Але яке це переродження? Чим може допомогти людині бездуховність? А брама Расьомон в новелі виступає саме межею бездуховності, його центром.

Акутагава Рюноске за допомогою кольористичних особливостей протиставляє реальний світ природи з вигаданим людиною світом. Людина прикрашає навколишнє середовище, намагається якось його змінити поверхнево. Якщо проаналізувати кольори світу природи, можна безпомилково визначити, що відчуває герой. Це «темінь». Природа ридає над своїми нерозумними дітьми ливнем. Близький кінець героя пророкує кінець дня вечірньою загравою та кружлянням гайвороння. Уже темно-сірі хмари зібралися над головою слуги. Та ще той прищ, що спочатку був «великим», потім стає «червоним гнійним», потім «великим, червоним, гнійним прищем». Це хвороба, яка вже вийшла назовні і прогресує як над фізичним, так і над духовним.

Сама ж людина будує навколо себе свій світ – яскравий, барвистий, що має всі кольори веселки:

  • червоні стовби;
  • жовте кімоно;
  • голуба куртка;
  • зелений цвіркун;
  • фарбована драбина;
  • темно-брунатне кімоно;
  • біла криця;
  • червоні повіки.

Тепер постає питання, яка ж ідея твору? У новелі, на перший погляд, читач легко визначає конфлікт: слуга під брамою Рамосьон для себе вирішує чи вмерти з голоду, чи стати розбійником, як це зробили уже інші.

Та це тільки на перший погляд.

Автор застосовує чимало опозицій, що утотожнюються з філософськими проблемами, які порушуються у творі:

Натовп – самотність.

Пан – слуга;

Пишні вівтарі (духовність) – знищені вівтарі (бездуховність).

Золото – дрова.

Брама – святиня – брама – звалище.

Померти з голоду чи стати злодієм, розбійником.

Холодний вівтар – жаровня.

Темінь – світло.

Низ – горище.

Людина – труп.

Життя – смерть.

Гріховність – праведність.

Сила, влада – немічність, безпорадність.

Остання опозиція якраз і змінює героя у новелі із апатичного спостерігача на жорстокого, з холодним серцем грабіжника, котрий зриває одяг із старої.

Геніальність новели «Расьомон» Рюноске Акутагави полягає в поліфонічності загальнолюдських «вічних» проблем, що будуть хвилювати не одне людське покоління. Актуальні ці проблеми і у нас в Україні. Куди підуть люди, що стали непотрібними, бо підприємства закривають можновладці? Автор прогнозує один із варіантів поведінки чесної людини на межі виживання. Жахливим є те, що в світі таких «слуг» катастрофічно збільшується. Автор не засуджує своїх героїв. Він розповідає про їхні вчинки, а засуджує чи співчуває уже читач, громадянин.

  1. Перегляд ключових епізодів кінофільму «Расьомон» і обговорення режисерського бачення твору.

ІІІ. Підсумкова бесіда.

  • На спіритичному сеансі поет на запитання: «А ви у віщо вірите?» відповідає: «Я завжди був скептик». На вашу думку, скільки скептицизму у новелі й у фільмі?
  • Чому слуга декілька разів у новелі змінює своє рішення на протилежні?
  • Яка роль брами Расьомон у долі хейанського слуги?
  • Чому автор порушує такі питання?
  • Чи зрозуміли ви епіграфи до уроку тепер, коли ми познайомилися ближче із життям і творчістю Акутагави?
  • Чи вдалося Акірі Куросаві втілити ідейні задумки Рюноске Акутагави?
  • Що в кінофільмі вдалося передати?
  • Яким ви уявляли головного героя?
  • Що викликало більше емоцій, вражень – читання тексту чи перегляд фільму?

ІV. Домашнє завдання.

Написати есе-роздум «Людина під брамою» за мотивами новели «Расьомон» Рюноске Акутагави.

Словничок уроку.

Расьомон – найбільша в місті Хейан брама, побудована в 789 році.

Ітімегаса – популярний в епоху Хейан (794-1192), плетений з осоки, лакований жіночий капелюх з широкими спадистими крисами.

Моміебосі – стародавня м’яка чоловіча шапка з нахиленим уперед верхом.

Сібі – архітектурна оздоба на дахах храмів і палаців у вигляді двох симетрично розміщених риб’ячих хвостів.

Година мавп – четверта година пополудні.

Дзорі – сандалі з соломи або бамбукової кори.

Кебіісі – стародавня посада, що поєднувала в собі функції поліції та суду.

 

Використана література:

  1. Акутагава Р. Павутинка / Р. Акутагава. – Львів : Піраміда, 2007. – 232 с.
  2. Гривнин В. С. Акутагав  Рюноске / В. С. Гривнин. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 296 с.
  3. Григорьева Т. Путь японской культури / Т. Григорьева // Иностранная литература. – 2002. – № 3. – С. 249-257.
  4. Драч І. Акутагава Рюноске – майстер новели / І. Драч. – Київ : Дніпро, 1971.